Постанова № 76163871, 27.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2591/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –ОСОБА_1,судді –ОСОБА_2,судді –ОСОБА_3розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі – ГУ ДФС) звернулось до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості за рішенням №000085/12-40 від 20.07.2016 року у розмірі 6800,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач має податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2016 року позивачем було проведено фактичну перевірку відповідача з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

На підставі акту перевірки №121/14-29-40-12 від 27.07.2017 року (яким встановлено, що відповідач здійснював торгівлю алкогольними напоями у невизначеному для цього місці) прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000085/12-40 від 20.07.2016 року, у вигляді штрафу у сумі 6800,00 грн. за порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог ст.15-3 цього Закону – 6800,00 гривень.

Також ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

На підставі норм ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На адресу відповідача надіслано податкову вимогу форми “Ф” №29-17 від 06.07.2017 року на суму 6800,00 грн. Відповідач вимогу отримала 31.07.2017 року. Відповідач звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування вищезазначеної податкової вимоги.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року у справі №814/1615/16 ОСОБА_4 відмовлено в задоволені адміністративного позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його до Одеського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 21.02.2017 року у справі №814/1615/16 скасовано та закрито провадження у справі. В цій ухвалі міститься висновок про те, що доводи податкового органу щодо здійснення ФОП ОСОБА_4 роздрібної торгівлі в не установленому для цього місці є необґрунтованими, а тому рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним. Підставою для закриття провадження у справі №814/1615/16 стало те, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 02.03.2017 року до нього внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_1).

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 року у справі №814/1615/16 дана правова оцінка рішенню податкового органу про застосування до позивача фінансових санкцій, як неправомірному, то суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ГУ ДФС про стягнення з відповідача 6800,00 грн., які нараховані цим рішенням.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції в обґрунтування свого рішення на факт припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4.

Згідно зі ст.609 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст.51 ЦК застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст.52 ЦК ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Зокрема, відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 року у справі №6-125цс13, від 09.08.2017 року по справі №915/1056/16.

Виходячи з наведеного, колегія суддів на підставі ч.4 ст.317 КАС України вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини посилання на факт припинення відповідачем підприємницької діяльності, як підставу для звільнення від зобов’язань.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, як підставу для звільнення від зобов’язань.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27 серпня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3