Постанова № 76163789, 29.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6468/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 55 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/6468/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Галасюка Р.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 37 248,25 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 16.06.2009 року працювала на посаді головного бухгалтера у Житомирській регіональній філії ДП "Центр ДЗК". 23.02.2016 року була звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Незважаючи на це з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не була виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 11083,71 грн.

В подальшому, рішенням суду у справі №296/8675/16 на її користь із Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» стягнуто 11083,71 грн. заборгованості по заробітній платі, компенсацію за час затримки з 23.02.2016 по 21.11.2016 року включно в сумі 44128,50 грн., та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

Заборгованість, що була визначена згаданим рішенням суду, була фактично їй виплачена, шляхом перерахування коштів в ході примусового виконання рішення суду лише 11 липня 2017 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.07.2017 року.

Враховуючи наведене, просила суд стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.11.2016 по 11.07.2017 року у вищезазначеному розмірі.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 37 248 грн. 25 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в сумі платежу за один місяць.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Що стосується порушення норм процесуального права, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідача не було повідомлено про час та місце розгляду справи, а також вказує, що був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву. Крім цього вказує, що позивачка у день звільнення не працювала, а тому, обов'язок відповідача як її роботодавця щодо проведення кінцевого розрахунку та виплати відповідних сум міг виникнути після пред'явлення нею вимоги про це. Оскільки цього не відбулося, вважає, що права позивачки порушені не були.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до невірного обчислення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просила залишити її без задоволення. Аргументи викладені позивачем у відзиві аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з 16.06.2009 року по 23.02.2016 року. При звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 11083,71 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 23.02.2016 року по 21.11.2016 року в сумі 44128,50 грн., а також моральну шкоду в сумі 2000,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили (а.с. 8-9).

Проте, зазначені суми були сплачені на рахунок позивачки лише 11.07.2017 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.07.2017 року (а.с. 10).

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 22.11.2016 по 11.07.2017 року в сумі 37 248 грн. 25 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного обрахування кількості днів невикористаної основної щорічної відпустки, додаткової відпустки як одинокій матері, середньоденної заробітної плати, а звідси і належної до виплати компенсації, а також про відсутність у відповідача обов'язку її проводити у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у день звільнення не працювала та в подальшому не зверталася із вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, є безпідставними, позаяк були предметом розгляду у цивільній справі № 296/8675/16, за результатами розгляду якої ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

Зокрема, вказаним рішенням встановлено факт заборгованості по заробітній платі перед позивачкою в сумі 11083,71 грн., визначено розмір середньоденного заробітку в сумі 237,25 грн. Оскільки вказані обставини, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають, тому повністю спростовують доводи скаржника.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (25,27).

Відсутність процесуального документу про ухвалення заочного рішення не є підставою для його скасування.

З огляду на наведене оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» залишити без задоволення.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.08.2018.

Головуючий Судді