Постанова № 76163491, 30.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15137/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила зобов'язати Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року по справі №826/8269/15 про поновлення на роботі за період з 10 грудня 2015 року по 20 квітня 2017 року у сумі 32876,46 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судове рішення не виконувалось внаслідок дій самого позивача, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року у справі №826/8269/15 за позовом ОСОБА_3 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №156-к «Щодо звільнення» в частині звільнення ОСОБА_3; поновлено ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста-бухгалтера відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Івано-Франківській області; стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 16918,89 грн..

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року зазначено, що вона підлягає негайному виконанню у частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста-бухгалтера відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

20 квітня 2017 року наказом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України №91-К позивача поновлено на посаді головного спеціаліста-бухгалтера відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Івано-Франківській області.

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що матеріалами справи підтверджується затримка виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно з ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому порядку (постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року у справі №826/8269/15) визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №156-к «Щодо звільнення» в частині звільнення ОСОБА_3; поновлено ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста-бухгалтера відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Івано-Франківській області; стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 16918,89 грн..

Натомість, поновлення позивача на посаді мало місце лише 20 квітня 2017 року: внаслідок видання наказу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України №91-К.

Таким чином, виконання постанови суду від 09 грудня 2015 року про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання, відбулося лише 20 квітня 2017 року.

Так, наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог.

У даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Обов'язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

Відповідно до п.2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату ухвалення судового рішення про поновлення позивача на посаді), судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.

До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.

Так, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

У правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі, період з дня ухвалення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року по день фактичного поновлення позивача на посаді (20 квітня 2017 року) є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 31.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма