Постанова № 76163324, 28.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1003/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

28 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Загороднюка А.Г. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання позивач не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що його представник знаходиться у відпустці. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції розглянувши вказану заяву прийшла до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви про перенесення розгляду справ, оскільки позивач був завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, яка прибула в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листом ГУДФС у Вінницькій області № 6740/9/02-32-13-04 від 29.11.2017 року на виконання Плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників Управління Держпраці повідомлено про те, направлено матеріали справи про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

Також вказаним листом повідомлено про те, що під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та використання праці найманого працівника (пекаря) ОСОБА_4 без оформлення з нею трудових відносин, про що складено акт перевірки № 152/02/32//14/НОМЕР_1 від 25.07.2017 року та протокол про адміністративне правопорушення № 499 від 15.11.2017 року.

На підставі отриманої інформації ГУДФС у Вінницькій області, посадовими особами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено позапланову перевірки діяльності ФОП ОСОБА_3

З результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 02-24-09/535 від 14.12.2017 року, згідно якого встановлено, що громадянка ОСОБА_4 допущена до виконання робіт без укладення письмового трудового договору та без повідомлення у встановленому порядку органів ДФС про прийом працівника на роботу.

На підставі акту перевірки № 02-24-09/535 від 14.12.2017 року посадовими особами відповідача прийнято постанову № 1 від 03.01.2018 року про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу в розмірі 96000 грн. ОСОБА_1 рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43 Конституції України).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами пп.1 п. 3 Положення № 96 основними завданнями Держпраці є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пп. 6 п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №96).

В силу статті 4 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 38 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII), державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Згідно п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі – Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що реалізація державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю входить до основних завдань Держпраці та її територіальних органів. Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється посадовими особами Держпраці у формі проведення інспекційних відвідувань, зокрема за інформацією територіальних органів ДФС.

Матеріали справи свідчать, що посадовими особами Управління Держпраці у Вінницькій області 14.12.2017 року здійснено інспекційне відвідування з питань перевірки дотримання ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю за інформацією ГУДФС у Вінницькій області, викладеною в листі № 6740/9/02-32-13-04 від 29.11.2017 року разом з долученими матеріалами, зокрема копією акту фактичної перевірки № 152/02/32/14/НОМЕР_1 від 25.07.2017 року та копією протоколу про адміністративне правопорушення.

За результатами перевірки у відношенні позивача складено акт від 14.12.2017 року згідно якого встановлено, що громадянка ОСОБА_4 допущена до виконання робіт без укладення письмового трудового договору та без повідомлення у встановленому порядку органів ДФС про прийом працівника на роботу.

Під час проведення інспекційного відвідування громадянка ОСОБА_4 знаходилась на робочому місці пекаря в пекарні с. Соболівка, де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 та надала письмове пояснення про те, що працює у ФОП ОСОБА_3 з 01.12.2017 року пекарем, а з 09.11.2017 року проходила стажування у ФОП ОСОБА_3 по 01.12.2017 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КзпП України) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно ч. 3 ст. 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, трудовий договір з фізичною особою повинен укладатись лише в письмовій формі з обов'язковим повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена ст. 265 КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність, зокрема фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю без оформлення трудового договору.

Саме на підставі вказаної статті притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 96000 грн. згідно постанови від 03.01.2018 року № 1.

Відтак, доводи позивача щодо безпідставності притягнення його до відповідальності за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України є безпідставними, оскільки ст. 24 КЗпП України визначає порядок укладення трудового договору роботодавцем з працівником - фізичною особою, в свою чергу ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність за недотримання умов укладення трудового договору, зокрема фізичною особою-підприємцем з найманим працівником.

Щодо постанови Теплицького районного суду Вінницької області у справі № 144/1631/17 від 08.02.2018 року, згідно якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 77 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

При цьому, нові свідчення ОСОБА_4 про те, що вона під час перевірки не працювала в пекарні у позивача суд розцінює як спосіб уникнення позивача від відповідальності. Водночас, в постанові Теплицького районного суду Вінницької області про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності судом не надано оцінки матеріалам перевірки, в тому числі поясненням ОСОБА_4, які нею надавались під час проведення перевірки, а також факту зміни нею пояснень.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача щодо закінчення строку дії договору оренди приміщення, в якому він здійснював підприємницьку діяльність, оскільки матеріалами перевірки встановлено, що ОСОБА_4 працювала на посаді пекаря без оформлення трудового договору. Інших належних доказів в спростування вказаних обставин позивачем не надано.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 серпня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6