Ухвала суду № 76162933, 30.08.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер справи 283/1757/16-к

Номер провадження 1-кп/289/10/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючий суддя Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

прокурора Кучера Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2 про визнання недопустимим доказу, заявленого під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.

Захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_2, при дослідженні матеріалів кримінального провадження, заявлено клопотання по визнання диску запису із камер відеоспостереження АЗС «Амік-України» недопустимим доказом, оскільки, зазначений диск по завершенню досудового розслідування не був відкритий йому та його підзахисному ОСОБА_1.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, та зазначив, що із записом камер відеоспостереження на території автозаправки під час ознайомлення із матеріалами досудового розслідування ні він, ні його захисник не ознайомлювались.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, заявленого захисником обвинуваченого, вказавши на те, що по завершенню досудового розслідування були відкриті матеріали кримінального провадження, підтвердженням чого є протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та підпис захисника про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Не вбачає очевидної недопустимості зазначеного захисником доказу.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Згідно із ч. 2, 3 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

В ч. 1 ст. 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Категорія "очевидна недопустимість доказів" є оціночною. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначає, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Клопотання адвоката ОСОБА_2 щодо очевидної недопустимості доказу є необґрунтованим та спростоване в судовому засіданні, виходячи з наступного.

В ч. ч. 1, 9, 12 статті 290 КПК України зазначено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Так, як вбачається із протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 17.06.2016 (том 3 а.с.14), підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_2 на виконання вимог ст.ст. 103, 104, 290 КПК України, відкриті матеріали досудового розслідування № 12016060080000294 та надано доступ до матеріалів (додаткових матеріалів), де чітко зазначено, що надано доступ до матеріалів досудового розслідування в підшитому і пронумерованому стані: том 1 на 282 аркушах та том 2 на 93 аркушах, та згідно якого підозрюваний ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_3 ознайомилися з матеріалами розслідування у повному обсязі, про що захисник підозрюваного ОСОБА_2 власноручно підписався, а ОСОБА_1 відмовився від підпису.

Окрім цього, в матеріалах кримінального провадження диску із записом камер відеоспостереження на території та приміщенні АЗС "Амік-Україна" передують клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів (щодо вилучення запису із камер відео спостереження на території та приміщенні АЗС "Амік-Україна") та копія ухвали слідчого судді про задоволення вищевказаного клопотання.

Разом з тим, згідно ст. 94 КПК України, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, заявлений в клопотанні доказ, який адвокат ОСОБА_2 просить визнати очевидно недопустимим, може бути визнаний недопустимим під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження цього доказу у його сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 350, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2 про визнання очевидно недопустимим доказу диску із відеозаписом із камер відеоспостереження на території та приміщенні АЗС "Амік-Україна" – відмовити.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)