Рішення № 76162756, 23.07.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5621/18

2/296/2037/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

"23" липня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючого судді Сингаївського О.П. за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб Служби у справах дітей Житомирської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2018 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить надати її неповнолітній дочці ОСОБА_5, 19.04.2006 р. н., дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Туреччини в період з 01.09.2018 по 01.10.2018 у супроводі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без письмової згоди її батька ОСОБА_2, 18.03.1978 р. н.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що їх спільна з відповідачем дочка ОСОБА_6, яка проживає разом з нею і перебуває на її утриманні, потребує періодичного перебування на морі та виїзду за кордон для сприяння розширення її світогляду. Вона має намір і можливість періодично направляти дочку для відпочинку та оздоровлення за кордон, однак, батько дитини згоди на її виїзд за межі України не надає, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та неповнолітньої.

У судове засідання позивач не з’явилась, від її представника до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги вони підтримують повністю і проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник Служби у справах дітей Житомирської міської ради у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечив.

Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду надійшли письмові пояснення, в яких вони просять задовольнити позовні вимоги повністю з викладених підстав.

З огляду на викладене та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін і на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 9-10), під час проживання в якому у них народилась дочка ОСОБА_5, 19.04.2006 р. н., що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а. с. 8).

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір'ю, після чого виник спір щодо надання письмового дозволу на виїзд дитини за кордон.

Позивач має можливість відправити дочку за кордон до Туреччини на відпочинок, але отримати дозвіл на виїзд дитини за межі України може тільки в судовому порядку.

При наведених обставинах суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 150 СК України зобов'язує батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. У відповідності до положень ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ст.6 ЗУ "Про охорону дитинства", ст.ст.17, 31 Конвенції про права дитини визначають право дитини на відпочинок та охорону здоров'я.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Європейської Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої 27.02.1991, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В пункті 21 Постанови КМ України № 57 від 27.01.1995 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" визначено такий порядок виїзду за межі України неповнолітньої особи - виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного із батьків здійснюється за рішенням суду про надання дозволу на виїзд за межі України.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.4 ЗУ " Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України" від 21.01.1994, за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України закордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Суд встановив, що у даному випадку виїзд неповнолітньої ОСОБА_5 за кордон пов'язаний з її відпочинком, а тому погоджується з доводами позивача, що відпочинок дитини за кордоном є необхідною складовою для всебічного розвитку дівчинки та зміцнення здоров'я.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітній ОСОБА_5, 19.04.2006 р. н., до Туреччини в період з 01.09.2018 по 01.10.2018 у супроводі ОСОБА_3, 22.11.1960 р. н., та ОСОБА_4, 08.03.1960 р. н., без письмової згоди її батька ОСОБА_2, 18.03.1978 р. н.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення, подавши апеляційну скаргу Апеляційному суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. П. Сингаївський