Постанова № 76162698, 30.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сич С.С.

30 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1647/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 р. по справі № 816/1647/18

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 45 від 16.04.2018 р. Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яким відмовлено у перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у здійсненні з 01.10.2017 р. перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, як особі, яка має статус інваліда війни 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні обов'язків військової служби відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та згідно з пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.10.2017 р. з врахуванням проведених виплат відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та згідно з пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, із виплатою різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.18 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому просить врахувати надані письмові пояснення та задовольнити позовні вимоги, а відзив на апеляційну скаргу вважати необгрунтованим та безпідставним.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та віднесений до категорії 1, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням серії А №416053 від 10.10.2002 р., вкладкою № 040275 від 10.10.2002 року (а.с. 18).

Відповідно до посвідчення серії Б № 420670 від 21.03.2017 р. ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 19).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія АБ № 0015572 від 14.03.2017 року позивачу встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 20).

Позивач перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ в розмірі фактичних збитків.

ОСОБА_1 26.03.2018 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку і виплати пенсії з 01.10.2017 року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 25-27).

Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області листом від 11.04.2018 р. № 243/Ч-14 повідомило ОСОБА_1, що внесені до статті 59 Закону зміни не розповсюджуються на громадян, які були призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно проводити перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, правові підстави відсутні (а.с. 30-31).

Крім того, 11.04.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 р. з урахуванням ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( а.с.28).

Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №45 від 16.04.2018 року відмовлено в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки внесені до статті 59 Закону зміни не розповсюджуються на осіб, що здійснювали роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не в період дійсної строкової служби ( а.с.29).

Позивач, вважаючи неправомірними дії та рішення відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, то частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не розповсюджується, а тому відмовляючи позивачу у проведенні з 01.10.2017 р. перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Таким чином, Закон № 796-ХІІ спрямований на захист трьох категорій осіб, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону № 796-ХІІ.

Судом встановлено, що позивачу пенсія призначена на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії.

Статтею 59 Закону № 796-ХІІ урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 р. № 231-V) визначалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2017 р.) було визначено категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 01.10.2017 р., передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу у період з 04.05.1969 р. по 30.06.1971 р., що підтверджено копією витягу з військового квитка серії НУ № 5151455 (а.с. 56).

У період з 08.06.1986 р. по 04.09.1986 р. позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Октябрського районного військового комісаріату міста Полтави від 24.04.1991 № 4/597, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 24).

Відтак, оскільки ОСОБА_1А приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а під час спеціальних зборів, то положення ч.3 ст.59 Закону України № 796-ХІІ на нього не поширюються.

При цьому, колегія суддів зазначає, що пенсія позивачу призначена на підставі статті 54 Закону України № 796-ХІІ, згідно з якою, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 вказаного Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).

15.11.2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України Закону № 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію вимог частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію на підставі ст.54 Закону України № 796-ХІІ, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.

Статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Колегія суддів зазначає, що статтею 59 Закону № 796-XII не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Таким чином, доводи позивача про те, що він має право на обчислення пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та /або позбавленням його права на соціальний захист.

Доводи апелянта про те, що не підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 08.05.2018 р. у справі №820/1148/18, оскільки вказані висновки стосуються питань наявності чи відсутності підстав для відкриття провадження у справі № 820/1148/18 як типової адміністративної справи для набуття нею статусу зразкової справи колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки Верховний Суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі про розгляд її як зразкової за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В., проаналізував ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо посилання апелянта у відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідача на висновок семантико-контекстуальної експертизи, складений доцентом кафедри української та іноземних мов Вищого навчального закладу Укооспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", кандидатом філологічних наук ОСОБА_2 та правовий висновок, складений завідувачем кафедри цивільного права та процесу факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ, доктором юридичних наук, доцентом ОСОБА_3М, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 308 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 по справі № 816/1647/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6