Рішення № 76162672, 30.08.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І. А.

(Справа № 285/1951/18, провадження у справі № 2/0285/932/18)

розглянув у судовому засідання у спрощеному поряду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

В червні 2018 року до суду звернулось ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1. в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.01.2008 року у розмірі 91673,64 грн. станом на 30.04.2018 р.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 02.01.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Однак відповідачка свої зобов’язання належним чином не виконала, як наслідок, станом на 30.04.2018 року виникла заборгованість у розмірі 91673,64 грн., яка складається з 2060,09 грн. – заборгованості за кредитом, 80169,95 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 4602,00 заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи 500 грн. – фіксована частина та 4341,60 грн. процентна складова.

Позивач посилаючись на те, що оскільки відповідачка взяті на себе зобов’язання не виконує, добровільно погасити борг по кредитному договору не бажає, просить суд позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідачка позов не визнала та просить суд відмовити у його задоволенні. Зазначила, що не заперечує факту отримання у ПАТ «Приватбанк» кредитної картки, але заперечує факт встановлення кредитного ліміту в сумі 4400 грн, а також підписання «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифу банку». Крім того, відповідачка у відзиві заявила клопотання про застосування строків позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача просив відхилити доводи відповідачки, оскільки вони не ґрунтуються на доказах. Крім того, вважає, що докази, які надані позивачем спростовують доводи відповідачки щодо відмови у задоволенні позову, а тому просить суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання про підтримання позовних вимог у повному обсязі та про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, про місце і час слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, в зв’язку з чим розгляд справи відбувається у відсутності сторін.

В зв’язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що 02.01.2008 р. на підставі кредитного договору б/н відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підставі зазначеного договору вона отримала декілька карток, остання з яких мала термін до 10.2013 року /а.с.8, 61/. Зазначена обставина сторонами у поданих відзиві та відповіді на відзив не заперечувалась.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується наданою позивачем суду випискою з карткового рахунку /а.с. 54-60/.

Відповідачка зобов’язання своєчасно не виконала та не повернула банку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором /а.с.5-7/.

Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 30.04.2018 року борг ОСОБА_1 становить 91673,64 грн., що складається з 2060,09 грн. – заборгованості за кредитом, 80169,95 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 4602,00 заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи 500 грн. – фіксована частина та 4341,60 грн. процентна складова.

У поданому відзиві на позову заяву відповідачка ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України: від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року № 6-167цс14 та у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.

Згідно з пунктом 9.12 витягу із Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання, якщо ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, вона автоматично пролонгується на такий же строк.

Як вже було вищезазначено, строк дії картки був до 10.2013 року, проте до суду ПАТ «Приватбанк» звернувся лише 04 червня 2018 року, тобто поза межами позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просить відповідачка.

Визначена в Умовах та Правилах надання банківських послуг, які надані позивачем, збільшена позовна давність не може бути застосована до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.

Також суд не бере до уваги зазначену в розрахунку суму погашення за наданим кредитом в розмірі 398 грн, яка була сплачена 26.06.2015 року, оскільки вказане зарахування відбулося внаслідок списання ПАТ КБ «ПриватБанк» процентів за прострочений кредит з іншої платіжної карти ОСОБА_1, що в даному випадку не може розцінюватись судом, як вчинення останньою дій на виконання свого обов'язку.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, в зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості– відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Головуючий