Постанова № 76162615, 28.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4448/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 807/790/17 (час прийняття 13:55 год., м. Ужгород, головуючий суддя Рейті С.І., повний текст складений 26 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2017 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління (ГУ) ДФС у Закарпатській області від 07 червня 2017 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, рішення від 07 червня 2017 року за № НОМЕР_3, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року за № Ф-0009511311.

Рішенням від 19 квітня 2018 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 7 червня 2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 447895,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи контролюючого органу про те, що неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов’язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подати митну декларацію, заповнену у звичайному порядку, забезпечивши тим самим завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.

Таким чином, попередня митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України. Тому при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ на підставі попередніх митних декларацій не відбувається, а здійснюється лише на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту). А отже, датою виникнення права на податковий кредит є дата видачі митницею повністю оформленої митної декларації.

Зазначене вище стало підставою для донарахування податку на додану вартість за листопад 2016 року в сумі 358316,00 грн. та збільшення суми податку на додану вартість, що підлягала включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2016 року в сумі 358316,00 грн.

За таких обставин, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

ФОП ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а тому в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України дана обставина не перешкоджає розгляду справи.

Позивач та його представник заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року посадові особи відповідача склали акт за № 429/13-11/НОМЕР_4.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Головне управління ДФС у Закарпатській області 07 червня 2017 року прийняло податкові повідомлення-рішення: - за № НОМЕР_1, яким збільшило позивачу грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 447895,00 грн., з яких 358316,00 грн. основного платежу та 89579,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 10);

- № НОМЕР_2, яким позивачу визначена сума грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6805,70 грн., з яких 4200,00 грн. основного платежу, 2250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 355,70 грн. пені (а.с. 11).

Також Головне управління ДФС у Закарпатській області 07 червня 2017 року винесло рішення за № НОМЕР_3, яким застосувало до позивача штрафні санкції в розмірі 14242,80 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 14242,80 грн. ( а.с. 12).

Крім того, відповідач сформував та надіслав позивачу вимогу форми № Ф-0009511311 від 07 червня 2017 року про сплату боргу (недоїмки ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені на суму 14242,80 грн.

Висновки контролюючого органу базуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 допустив порушення вимог ч.1 п.2 ст. 6, ч.2 п.1 ст. 7 розд. ІІІ, п.11 ст. 8 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”; п. 198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.201.12 ст. 201 Податкового кодексу України; пп.14.1.260 п.14.1 ст. 14, пп.141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України; ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України ,,Про систему валютного регулювання і валютного контролю” в частині розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 07 червня 2017 року за № НОМЕР_2, рішення від 07 червня 2017 року за № НОМЕР_3 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року за № Ф-0009511311 сторонами не оскаржене.

В силу приписів частин 1 та 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За таких обставин колегія суддів не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 07 червня 2017 року за № НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з того, що у листопаді 2016 року ФОП ОСОБА_1 правомірно сформував податковий кредит з ПДВ по господарських операціях із ввезення товарів на митну територію України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що у листопаді 2016 р. ФОП ОСОБА_1 проводив розмитнення імпортованого товару: прес гідравлічний та вилочний навантажувач.

Процедура митного оформлення пресу розпочалась за попередньою митною декларацією, оформленою 25.11.2016 за 1801/305000000/2016/926867 - верстат деревообробний складний - прес гідравлічний для складання бруса за допомогою клеєних сумішей, тип 8ТЬ/1, 2013 року виготовлення. Митне оформлення вищезазначеного товару в митний режим ,,імпорт” здійсненt посадовими особами митного посту ,,Ужгород центральний” 02.12.2016 р. згідно належним чином оформленою митною декларацією №305080005/2016/028476. Статистична вартість товару становить 1183745,01 грн. (в т.ч. мито - 59187,25 грн., ПДВ - 248586,45 грн.).

Митне оформлення вилочного навантажувача розпочалось за попередньою митною декларацією, оформленою 25.11.2016 за 1801/305000000/2016/927150 - навантажувач самохідний МАNITOU, модель М50-4 Т, 2012 року виготовлення, номер 913458. Митне оформлення вищезазначеного товару в митний режим ,,імпорт” здійснене посадовими особами митного посту ,,Ужгород центральний” 05.12.2016 р. згідно належним чином оформленою митною декларацією № 305080005/2016/028618. Статистична вартість товару становить 771720,35 грн. (в т.ч. мито - 38586,02 грн., ПДВ - 162061,27 грн.).

Суми ПДВ по вказаних господарських операціях у загальному розмірі 410648,00 грн. ФОП ОСОБА_1 відніс до складу податкового кредиту за листопад 2016 року на підставі попередніх митних декларацій.

Таким чином, суть даного спору зводиться до того, що, на думку контролюючого органу, позивач на порушення вимог п.201.12 ст. 201 Податкового кодексу України сформував податковий кредит за листопад 2016 року на підставі попередніх митних декларацій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених у разі здійснення операцій з ввезення товарів на митну територію України є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, а датою виникнення такого права є дата подання такої митної декларації для митного оформлення.

Частиною 1 статті 258 Митного кодексу України визначено, що під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Відповідно до ст. 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України (частина 1).

Рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх органу доходів і зборів за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається органом доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Попередня митна декларація, за якою органом доходів і зборів здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх цьому органу доходів і зборів відповідно до частини п’ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку (частина 14).

Оскільки ФОП ОСОБА_1 під час митного оформлення ввезених товарів подав митному органу попередні митні декларації, які містили всю необхідну інформацію для пропуску цих товарів через митний кордон України, сплатив на підставі цих декларацій усі визначенні законодавством платежі, в тому числі і ПДВ, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за листопад 2016 року на підставі таких декларацій, які в силу ч.14 ст. 259 МК України прирівнюються до митних декларацій, заповнених у звичайному режимі.

Крім того, на підставі попередніх митних декларацій від 25.11.2016 року митний орган 02 та 05 грудня 2016 року оформив основні митні декларації, які беззаперечно були підставою для формування податкового кредиту по вказаних господарських операціях із ввезення товарів на митну територію України.

Таким чином, під час подання до 20 грудня 2016 року податкових декларацій з ПДВ за листопад 2016 року у ФОП ОСОБА_1 було наявним право на формування податкового кредиту по господарських операціях із ввезення товарів на митну територію України, яке, навіть виходячи з доводів відповідача виникло 02 та 05 грудня 2016 року.

Зазначені обставини додатково свідчать про протиправність нарахування відповідачем податкових зобов’язань з ПДВ по господарських операціях, правомірність формування по яких податкового кредиту не заперечується самим контролюючим органом.

Доводи апеляційної скарги та посилання в них на практику Верховного Суду колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони стосуються тимчасових митних декларацій, які відповідно до ч.1 ст. 260 МК України подаються органу доходів і зборів у випадку, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку.

Також, на думку колегії суддів, якщо погодитись з доводами податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за листопад 2016 року, таке право у позивача беззаперечно було для формування податкового кредиту по цих же операціях за грудень 2016 року.

Тому він міг нести відповідальність лише за порушення порядку формування податкового кредиту, оскільки допустився помилки в податкових періодах, а не за протиправність формування такого кредиту.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 807/790/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 31 серпня 2018 року.