Постанова № 76162265, 08.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18040/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгпрофі" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгпрофі" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.09.2017 № 0048121404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 778 854,00 грн. і застосовано штрафну санкцію на суму 444 714,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.09.2017 № 0048131404, яким зменшено суму від'ємного значення в розмірі 9 366,00 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгпрофі" задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 10.05.2017 № 384/26-15-14-04-05 Головного управління ДФС у місті Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, інспектором податкової та митної справи І рангу Сірак О.С. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інжинірінгпрофі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сіател Компані» за період з 01.09.2015 по 30.09.2015, за результатами якої складено акт від 23 серпня 2017 року № 593/26-15-14-04-05/30455302 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2015 року у сумі 9 366,00 грн. та заниження податку на додану вартість за період вересень 2015 року у сумі 1 778 854,00 грн.

У ході проведення перевірки посадовим особам підприємства було запропоновано надати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, щодо взаємовідносин з ТОВ «Сіател Компані» за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 письмовим запитом від 10.05.2017 № 1 в термін до 12.05.2017, позивачем надано пояснення від 15.05.2017 № 27/1, яким відповідача повідомлено про неможливість надати документи до перевірки у зв'язку з їх втратою за 2-3 квартал 2015 року. Як доказ до пояснення додано копію заяви поданої до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якої повідомлено про втрату документів ТОВ «Інжинірінгпрофі».

У зв'язку з вищевказаним та на підставі п. 44.5 Податкового кодексу України, термін проведення перевірки за період з 01.09.2015 по 30.09.2015, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 15.05.2017 № 3540 перенесено до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених строків.

14 серпня 2017 року у зв'язку із закінченням законодавчо встановленого терміну на відновлення документів ГУ ДФС у м. Києві винесло наказ від 14.08.2017 № 7853 на продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки. З метою вручення вказаного наказу працівниками відповідача 14.08.2017, 16.08.2017 та 17.08.2017 здійснено виїзд на податкову адресу та встановлено факт відсутності посадових осіб позивача, про що складено акти відсутності посадових осіб.

Як вказано в Акті перевірки, позивачем до перевірки не надано документів по взаємовідносинах з ТОВ «Сіател Компані», про що складено акт ненадання платником податків документів при проведенні документальної виїзної перевірки.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 19.08.2017 позивачем повідомлено податковий орган про відновлення втрачених документів, та їх подальше вилучення працівниками СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2017 по справі № 757/37987/17-к.

Також, згідно інформаційних систем ДФС встановлено, що по ТОВ «Сіател Компані» заведено до картки суб'єктів фіктивного підприємництва, в результаті порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101060000121, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Відповідачем отримано лист ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2016 № 3091/26-15-21-09, яким надано заяву ОСОБА_4, що являвся директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Сіател Компані», згідно з якої встановлено непричетність директора та засновника ТОВ «Сіател Компані» до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2017 року № 0048121404 про сплату 9 366,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2017 року № 0048131404 про сплату 2 223 568,00 грн., у тому числі 1 778 854,00 грн. податку на додану вартість та 444 714,00 грн. штрафних санкцій.

У зв'язку із незгодою з висновками Акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 20 вересня 2017 року № 0048121404 та № 0048131404, позивачем подано скарги на вищевказані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017 (вих. № 04/10/3 та № 04/10/5 від 04.10.2017) до відповідача, за результатами розгляду якої податкова служба залишила податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017 № 0048121404 та № 0048131404 без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом МФУ від 28.01.2016 р. № 21 (далі - Порядок № 21).

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачалось, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII були внесені зміни у статтю 198 ПК України.

Відповідно до цих змін до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як уже зазначалося, службовими особами відповідача при проведенні перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 було встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2015 року у сумі 9 366,00 грн. та заниження податку на додану вартість за період вересень 2015 року у сумі 1 778 854,00 грн.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктами 200.1, 200.2, 200.4, 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.200.8 ст. 200 цього Кодексу до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

За змістом розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів від 28.01.16 р. №21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Згідно з пунктом 5 розділу V наказу №21, у розділі III «Розрахунки за звітний період» вказується сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (відображається у рядку 20.2.2). При цьому, значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації. Також положеннями розділу V наказу №21 встановлено, що при заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Відповідно до листа Державної фіскальної служби від 22.07.16 р. №24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість» при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ.

Отже, законодавством регламентовані правила заповнення платниками їх податкової звітності та, зокрема декларування і заявлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Так, у відзиві на адміністративний позов відповідач зокрема посилається на те, що при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгпрофі» останнім не було надано необхідного обсягу первинної документації на підтвердження реальності господарських операцій здійснюваних з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіател Компані».

Проте, як свідчать матеріали даної справи, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2017 року та протоколу тимчасового доступу до речей і документів та їх огляду від 18 серпня 2017 року, первинні документи по взаємовідносинах ТОВ «Інжинірінгпрофі» та ТОВ «Сіател Компані» були вилучені співробітником СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

При цьому, 19.08.2017 позивач повідомив відповідача про відновлення втрачених документів та їх подальше вилучення працівниками СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2017 року по справі № 757/37987/17-к.

В свою чергу, відповідач вказує на ознаки фіктивності контрагента позивача - ТОВ «Сіател Компані», яке заведено до картки суб'єктів фіктивного підприємництва у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Проте, як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, позивачем на умовах підряду було збудовано об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: місто Київ, бул. Чоколівський, 41. На підтвердження цьому позивачем до суду було надано копії первинних документів, а саме: договору підряду № 2015/01-04 від 01.04.2015, акту виконаних робіт до Договору підряду № 2015/01-04 від 01.04.2015, податкової накладної від 23.09.2015 № 82309, податкової накладної від 23.09.2015 № 72309, податкової накладної від 23.09.2015 № 62309, податкової накладної від 23.09.2015 № 52309.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Так, в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у позивача всіх необхідних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Сіател Компані».

При цьому, колегія суддів вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що контрагент позивача фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується посилання відповідача на лист ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2016 № 3091/26-15-21-09, яким надано заяву ОСОБА_4, що являвся директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Сіател Компані», в якій зазначається про непричетність директора та засновника ТОВ «Сіател Компані» до фінансово-господарської діяльності підприємства, колегія суддів зважає на наступне.

Так, в матеріалах справи міститься копія нотаріально завірених свідчень директора ТОВ «Сіател Компані» ОСОБА_4, про те що він в період з 19.06.2015 по жовтень-листопад 2015 був керівником ТОВ «Сіател Компані»; що він не надавав жодних пояснень працівникам податкового органу; що шляхом погроз та залякування було опитано його матір працівниками податкової міліції Оболонського району м. Києва; що підприємство, яким він керував, здійснювало фінансово-господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, на вимогу протокольної ухвали суд від 12.02.2018 відповідачем було надано податковий розрахунок за формою 1-ДФ ТОВ «Сіател Компані», з якої вбачається, що станом на 16.12.2015 на підприємстві працювало 5 осіб; податкову декларацію з податку на додану вартість за період з 01.09.2015 по 30.09.2015, що свідчить про сумлінне виконання податкових зобов'язань з боку ТОВ «Сіател Компані»; картку суб'єкта фіктивного підприємництва, яка відкрита 09.11.2015 та на момент подання її відповідачем жодних заходів по відпрацюванню ТОВ «Сіател Компані» не вжито.

Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не було наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 10.08.2018р.