Постанова № 76161981, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4119/18 Головуючий у 1 інстанції - Літвінова А.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Республіки Ємен ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Ємен ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа - управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Республіки Ємен ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 30.11.2017 №470-17 про відмову у визнанні громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем був без поважних причин пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідно до ч. 15 ст. 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту» особа, якій відмовлено в визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення може оскаржити відповідне рішення уповноваженого органу.

Отже, колегія суддів зазначає, що в справах щодо оскарження, зокрема, рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлюється п'ятиденний строк звернення до суду з моменту отримання повідомлення.

Разом із тим, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.09.2017 звернувся до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Державної міграційної служби України від 30.11.2017 № 470-17 відмовлено позивачу у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

11.12.2017 повідомленням управління Державної міграційної служби України в Полтавській області № 14 було ознайомлено позивача з рішенням Державної міграційної служби України від 30.11.2017 № 470-17 про відмову у визнанні громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с. 154).

Отже, згідно вимог наведеного вище законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що строк для звернення з даним позовом громадянина республіки Ємен ОСОБА_4 має обчислюватись з 11.12.2017. Отже, останнім днем для звернення до суду із даним позовом є 18.12.2017 (з урахуванням вихідних днів), в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом лише 13.03.2018 (відповідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), тобто з пропуском п'ятиденного строку звернення до суду.

Доводи апелянта про те, що позивач не володіє ані українською, ані російською мовами для ознайомлення із законодавством України щодо його прав, а тому він не мав об'єктивної можливості звернутися до суду вчасно, не беруться колегією суддів до увагу, оскільки у графі 1.17.1 анкети ОСОБА_4 позивач власноруч під підпис зазначив, що він володіє українською, російською та арабською мовами (а.с. 57-59).

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на предмет спору у даному провадженні та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 13.03.2018, тобто із значним пропуском п'ятиденного, визначеного Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту», строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Республіки Ємен ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 30.08.2018.