Постанова № 76161945, 29.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8277/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач, Публічне акціонерне товариство «Завод Будівельних Конструкцій», звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку про накладення санкцій з правопорушення на ринку цінних паперів №2431-ЦД-1-Е, №2432-ЦД-1-Е, №2433-ЦД-1-Е, №2434-ЦД-1-Е від 28 листопада 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» повернено позивачу.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що судом помилково встановлено дату вручення саме позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а триденний строк для усунення недоліків є недостатнім.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

17 серпня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останній підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» залишено без руху внаслідок відсутності документа, що підтверджує сплату судового збору. Позивачу для усунення недоліків позовної заяви надано триденний строк з моменту отримання копії ухвали.

Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 08 червня 2018 року копію ухвали від 04 червня 2018 року про залишення позовної заяви без руху вручено представнику позивача за довіреністю (а.с.11).

13 червня 2018 року до суду першої інстанції представником позивача (ОСОБА_2) подано заяву про те, що фактично копію ухвали від 04 червня 2018 року останній отримав 12 червня 2018 року, у зв'язку з чим зобов'язується виконати вимоги у строк до 19 червня 2018 року включно.

15 червня 2018 року до суду першої інстанції представником позивача (ОСОБА_2) подано заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» повернено позивачу.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимог ухвали, якою позовну заяву залишено без руху, а заява про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви є невмотивованою.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Так, у апеляційній скарзі не заперечується факт того, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Щодо доводів позивача про те, що судом першої інстанції помилково встановлено дату вручення саме позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 90 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Відповідно до п. 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 08 червня 2018 року копію ухвали від 04 червня 2018 року про залишення позовної заяви без руху вручено представнику позивача за довіреністю (а.с.11).

Натомість, як вбачається з копії накладної №34 від 08 червня 2018 року, остання містить лише підпис, прізвище та ініціали ОСОБА_2, а будь-які відмітки поштового відділення, іншої уповноваженої особи на документі відсутні (а.с. 13).

Крім того, позивачем до апеляційної скарги додано копію Договору про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань №134 від 18 квітня 2017 року та Додатку (Довіреність).

Так, у Додатку до договору визначено, що Публічне акціонерне товариство «Завод Будівельних Конструкцій» уповноважує Сафронова та Кулинич отримувати поштові відправлення та періодичну друковані видання.

Проте, у Додатку до Договору відсутні відомості про дату внесення записів щодо уповноважених осіб на отримання поштових відправлень.

Крім того, позивачем у апеляційній скарзі не заперечується того, що особа, вказана у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 08 червня 2018 року, уповноважена на отримання поштових відправлень.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Так, особливості документообігу в організації щодо своєчасного виконання обов'язків працівників не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають виконувати процесуальні обов'язки у встановлений строк.

Щодо доводів позивача про те, що триденний строк є недостатнім для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для залишення позовної заяви без руху є відсутність документу про сплату судового збору.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено мінімально допустимий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Так, тривалість строку усунення недоліків визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України»).

Колегія суддів звертає на те, що сплата судового збору не потребує значного часу для виконання. Більш того, позивачем у апеляційній скарзі не зазначено будь-яких доводів та не надано доказів, які б підтверджували недостатність триденного строку для сплати судового збору.

Крім вказаного, позивач у апеляційній скарзі зазначає про те, що подавав заяву про продовження строку усунення недоліків позовної заяви.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку у зв'язку з наявністю поважної причини пропуску такого строку.

Натомість, у заяві про продовження процесуального строку, поданого позивачем 15 червня 2018 року, не вказано жодної обставини, яка може бути підставою для продовження встановленого судом строку.

Таким чином, позивач, у встановлений судом строк, не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції без руху.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод Будівельних Конструкцій» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 29/08/2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма