Постанова № 76161757, 21.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/608/18 Справа № 200/18785/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Дніпровської міської ради

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання оформити право власності в порядку приватизації, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання видати розпорядження та оформити свідоцтво про право власності в порядку приватизації.

Позивачі у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що колишньому чоловіку ОСОБА_2 – ОСОБА_4 була надана однокімнатна квартира №99 по вул.ХХІІ Партз’їзду (Вознесенська), 25 в м.Дніпропетровську на підставі ордеру від 17.10.1996 №105.

У травні 2016 позивачі вирішили приватизувати квартиру, оформили заяву і довідку на приватизацію в КП «Жилсервіс-2» ДМР, передали документи до органу приватизації-департаменту житлового господарства.

05.07.2016 року позивачі отримали відмову управілння житлового господарства Дніпропетровської міської ради в приватизації кв.№99 по вулиці Вознесенській, 25 в м.Дніпро від 02.06.2016 року №3/4-1057.

В обґрунтуванні своєї відмови управління житлового господарства посилалося на те, що право на безоплатну приватизацію житла ними вже було використано при приватизації іншої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності зареєстровано за ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 1/5 частини, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1996, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №5/1241-96, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР в реєстровій книзі №86п за №22. За вказаними обставинами позивачам було рекомендовано звернутися до суду. Однак, позивачі не згодні з тим, що ними було в повному обсязі використано право на безоплатну приватизацію житла та звернулись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання оформити право власності в порядку приватизації-задоволено.

Визнано дії Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради, які визначилися у відмові від 02.06.2016 №3/4-1057 неправомірними.

Зобов’язано Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 АДРЕСА_2 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову, оскільки позивачі використали своє право на безоплатну приватизацію житла в 1996 році.

Позивачами були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вони заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_7.

У відповідності до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню в частині зобов’язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відмовою у задоволені позову в цій частині, як передчасно заявлених.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як сім'ї з трьох чоловік, була надана однокімнатна квартира №99 по вул.ХХІІ Партз’їзду (Вознесенська), 25 в м.Дніпропетровську на підставі ордеру від 17.10.1996 №105.

Рішенням виконкому Бабушкінської районної у місті ради від 20.07.2007 №313/2 був переоформлений особистий рахунок на №99 по вул.ХХІІ Партз’їзду (Вознесенська), 25 з колишнього чоловіка ОСОБА_5І на позивачку ОСОБА_2

Під час розгляду справи було встановлено, що позивачі раніше мешкали в квартирі вул.Пастера, 2 кв.39, та ними вже було використано право безоплатної приватизації вказаної квартири, та зареєстровано право власності по 1/5 частини на неї, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1996, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №5/1241-96, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР в реєстровій книзі №86п за №22.

В травні 2016 року позивачі звернулися до органу приватизації Дніпровської міської ради, але 05.07.2016 року отримали відмову управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради в приватизації кв.№99 по вул.Вознесенській,25 в м.Дніпропетровську, оскільки таке право на безоплатну приватизацію житла ними вже було використано при приватизації іншої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло в межах номінальної вартості житлового чеку один раз та приймаючи до уваги, що позивачами в повному обсязі не було використано право на безоплатну приватизацію житла їх вимоги є законними.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, але вважає що позовні вимоги про зобов’язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на цю квартиру на ім’я позивачів є передчасними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України одним із конституційних прав громадян є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов'язок створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату.

Відповідно до вимог ст. 24 Конституції України право людини на житло є загальновизнаним, невідчужуваним, непорушним і рівним для всіх без будь-яких обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. ст. 9, 48 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до офіційного тлумачення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992р. № 2482-ХІІ Рішенням Конституційного Суду № 15 р-п/2010 від 10.06.2010 р. кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на смію; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сімї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Як вбачається з відповіді директора департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/4-1057 від 02.06.2016 року підставою для відмови у видачі розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_5, була та обставина, що заявники вже використали безоплатне право на приватизацію, однак питання щодо номінальної вартості житлового чека, який був використаний ОСОБА_2 під час приватизації іншої квартири, та питання чи мають вони право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз департаментом житлового господарства не розглядалось.

Як вже було зазначено вище, згідно рішення Конституційного суду України від 10 червня 2-10 року №15-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України” Про приватизацію державного житлового фонду” (справа про безоплатну приватизацію житла) право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої вартості житлового чека не є повторною

З матеріалів справи, зокрема з розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Дніпропетровсьбкої міської ради К-8/97, вбачається що при приватизації квартири АДРЕСА_6, мешканцями квартири не використані в повній мірі житлові чеки на відповідну суму, а тому відмовляючи у видачі розпорядження на приватизацію квартири по вулиці Врознесеньській вказані обставини залишились не з'ясованими, а тому рішення суду в частині визнання дій неправомірними є правильним та скасуванню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про зобов’язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки після з'ясування питання чи мають позивачі право приватизувати займане ними житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз департаментом житлового господарства будуть захищені права позивачів у визначений законом спосіб.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в зазначеній частині. В решті рішення суду відповідає вимогам закону, а тому залишається в силі.

В силу ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги — по 606 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради – задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2017 року – скасувати в частині зобов’язання Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради видати розпорядження про передачу у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 та оформити свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги — по 606 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_8