Постанова № 76161746, 29.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року справа №812/1139/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Гведеон” на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року (повний текст складено 26 червня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1139/18 (суддя І інстанції – Свергун І.О.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Гведеон” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 151673,24 грн,-

В С Т А Н О В И В:

18.04.2018 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, ЛОВ ФСЗІ) звернулось до сууд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Гведеон” (далі – відповідач, ТОВ “Гведеон”) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік у сумі 151588,52 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2018 по 17.04.2018 у розмірі 84,72 грн, разом 151673,24 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 “Про реалізацію статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування за 2017 рік за формою 10-ПІ.

29.03.2018 позивач отримав від державної служби зайнятості відповідь на свій запит від 23.02.2018, з якої вбачається, що відповідач у 2017 році, а саме: 22.03.2017, 18.04.2017, 06.06.2017, 24.07.2017, 16.08.2017, 01.12.2017, подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, відмов підприємства у працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не було, замовлень щодо професійного навчання або підготовки від роботодавця не надходило.

Позивач вважає, що відповідач здійснив не всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю (обов’язкові заходи для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю наведені в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 “Щодо обов’язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів”).

Враховуючи інформацію за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ, згідно з якою у 2017 році відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі – Закон № 875), ТОВ “Гведеон” нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 151588,52 грн, яку відповідач згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 875 мав сплатити до 15.04.2018, про що був повідомлений позивачем листом від 26.02.2018 № 03-10/214. Оскільки адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути їх з відповідача разом із нарахованою пенею з 17.04.2018 по 17.04.2018 в розмірі 84,72 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 812/1139/18 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Гведеон” на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2017 рік у сумі 151588,52 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 84,72 грн, а всього 151673,24 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за поточний місяць може бути обрахована та стає доступною для підприємства лише в місяці наступному за поточним. Відповідач зазначаєщо, він здійснив всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачльність за ненаправлення міським центром зайнятості до відповідача інвалідів для працевлаштування ніяким чином не можна покласти на відповідача.

На адресу апеляційного суду позивачем надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача наголошуючи на законності прийнятого судом рішення.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Гведеон” зареєстровано в якості юридичної особи 03.06.2016, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ від 20.04.2018 № НОМЕР_1 (арк. спр. 23-25), зареєстроване у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів згідно із заявою від 19.10.2016 (арк. спр. 223).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, ТОВ “Гведеон” 10.02.2018 подало до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 244 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) – 6; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (осіб) – 10; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) – 9246,90; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) – 37897,13; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) – 151588,52 грн (арк. спр. 13).

26.02.2018 за вих. № 03-10/214 ЛОВ ФСЗІ направило на адресу ТОВ “ЛЕО” листа з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15 квітня 2018 року, не допускаючи нарахування пені та додаткових витрат, пов’язаних зі зверненням до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 14).

23.02.2018 позивач направив на адресу Сєвєродонецького міського центру зайнятості населення запит № 04-02/205 про надання інформації, чи надавалися ТОВ “Гведеон” до Сєвєродонецького міського центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року; чи здійснювалося ТОВ “Гведеон” замовлення до Сєвєродонецького міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 16).

05.03.2018 Сєвєродонецьким міським центром зайнятості надано ЛОВ ФСЗІ відповідь за № 13/04-659, якою повідомлено, що від ТОВ “Гведеон” надходила інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, а саме: 22.03.2017 – 2 вакансії, 18.04.2017 – 3 вакансії, 06.06.2017 – 5 вакансій, 24.07.2017 – 5 вакансій, 16.08.2017 – 5 вакансій, 01.12.2017 – 8 вакансій, відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості не було. Також повідомлено, що ТОВ “Гведеон” не здійснювало до Сєвєродонецького МЦЗ замовлення на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю (арк. спр. 18).

За несвоєчасну сплату ТОВ “Гведеон” адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 84,72 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 19).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон № 875-XII).

Відповідно до статті 7 Закону № 875-XII законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою цієї статті визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Судом установлено, що згідно з Порядком подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, ТОВ “Гведеон” у 2017 році подавало до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, в яких зазначало про вільні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю: від 22.03.2017 - 2 вакансії (арк. спр. 34-35), від 18.04.2017 – 3 вакансії (арк. спр. 36-38), від 06.06.2017 – 5 вакансій (арк. спр. 39-41), від 24.07.2017 – 5 вакансій (арк. спр. 42-44), від 16.08.2017 – 5 вакансій (арк. спр. 45-47), від 01.12.2017 – 8 вакансій (арк. спр. 48-50).

Також матеріалами справи підтверджується, що наказом ТОВ “Гведеон” від 26.08.2016 прийнято на роботу ОСОБА_3, якій установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 82-83), наказом від 12.10.2016 № 110-к прийнято на роботу ОСОБА_4, якій установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 86-87), наказом від 23.02.2017 № 59-к прийнято на роботу ОСОБА_5, якому установлено другу групу інвалідності (арк. спр. 52-53), наказом від 13.03.2017 № 89-к прийнято на роботу ОСОБА_6, якому установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 56-57), наказом від 17.03.2017 № 102-к прийнято на роботу ОСОБА_7, якому установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 60-61), наказом від 15.03.2017 № 107-к прийнято на роботу ОСОБА_8, якій установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 64-65), наказом від 07.06.2017 № 264-к прийнято на роботу ОСОБА_9, якому установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 66-67), наказом від 01.09.2017 № 413-к прийнято на роботу ОСОБА_10, якій установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 70-71), наказом від 05.10.2017 № 471-к прийнято на роботу ОСОБА_11, якому установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 74-75), наказом від 10.10.2017 № 469-к прийнято на роботу ОСОБА_12, якій установлено третю групу інвалідності (арк. спр. 78-79).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 № 1476), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за № 988/23520 (далі – Порядок № 316), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з листом Головного управління ДФС у Луганській області від 05.06.2018 № 3668/9/12-32-13-04-11 середньооблікова чисельність працівників по ТОВ “Гведеон” за 2017 рік складала усього: січень – 80, лютий – 96, березень – 152, квітень – 220, травень – 216, червень – 228, липень – 250, серпень – 270, вересень – 284, жовтень – 312, листопад – 391, грудень – 426 (арк. спр. 122).

В матеріалах справи містяться звіти ТОВ “Гведеон” про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з січня по грудень 2017 року, де зазначено кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (арк. спр. 142-177). При цьому, як установлено судом та підтверджується поясненнями представника відповідача, кількість осіб, яким установлено інвалідність, у звіті за січень 2017 року "3" особи зазначено помилково, оскільки у цей період на підприємстві працювало дві особи з інвалідністю.

Судом першої інстанції установлено, що фактично у відповідача протягом 2017 року працювало осіб з інвалідністю:

у січні – 2, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до 4% нормативу, - 3, звіт форми № 3-ПН не подано, згідно з листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 08.06.2018 № 13/04-1725 ТОВ “Гведеон” протягом 2016 року також не подавало до центру зайнятості звіти форми № 3-ПН (арк. спр. 199);

у лютому – 3, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 4, звіт форми № 3-ПН не подано;

у березні – 6, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 6, звіт форми № 3-ПН подано 22.03.2017 із зазначенням 2 вакансій;

у квітні – 6, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 9, звіт форми № 3-ПН подано 18.04.2017 із зазначенням 3 вакансій;

у травні – 5, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 9, звіт форми № 3-ПН не подано;

у червні – 6, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 9, звіт форми № 3-ПН подано 06.06.2017 із зазначенням 5 вакансій;

у липні – 5, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 10, звіт форми № 3-ПН подано 24.07.2017 із зазначенням 5 вакансій;

у серпні – 5, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 11, звіт форми № 3-ПН подано 16.08.2017 із зазначенням 5 вакансій;

у вересні – 6, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 11, звіт форми № 3-ПН не подано;

у жовтні – 8, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 12, звіт форми № 3-ПН не подано;

у листопаді – 8, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 16, звіт форми № 3-ПН не подано;

у грудні – 8, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до нормативу, - 17, звіт форми № 3-ПН подано 01.12.2017 із зазначенням 8 вакансій.

Отже, штатна чисельність працівників відповідача протягом 2017 року постійно зростала. Відповідно, відповідач зобов’язаний був створювати відповідну кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати центр зайнятості про вільні робочі місця для працевлаштування таких осіб.

Як установлено судом першої інстанції, відповідач допустив порушення вимог чинного законодавства, оскільки допускав несвоєчасну подачу звітів форми № 3-ПН до центру зайнятості або ж подавав інформацію про вільні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості меншій за ту, яка визначена нормативом.

Так, про наявність однієї вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю відповідач не подавав звіти у січні, лютому 2017 року. Вперше такий звіт було подано лише в березні 2017 року. Не подано звіт форми № 3-ПН у травні 2017 року, хоча за у цей період число працівників, які повинні працювати відповідно до 4% нормативу, зросло на одну особу. У звіті форми № 3-ПН за серпень 2017 року зазначено п’ять вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за фактичної потреби згідно з нормативом у шість осіб. Не подано звіт форми № 3-ПН у листопаді 2017 року, хоча у цей період число працівників, які повинні працювати згідно з 4% нормативом, зросло на три особи. У звіті форми № 3-ПН за грудень 2017 року зазначено вісім вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за фактичної потреби згідно з нормативом у дев’ять осіб.

Не заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної с4карги про те, що про середньооблікову кількість працівників на підприємстві йому стає відомо лише у місяці, наступному за звітним, відповідно, й норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю може бути визначено лише в наступному місяці після звітного, з урахуванням чого й подавалися звіти форми № 3-ПН.

Щодо вказаного слід зазначити, що штатна кількість працівників формується заздалегідь шляхом затвердження штатного розкладу. Працівники приймаються на роботу на вже створені робочі місця. Відповідно до цього паралельно створюються робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Тому твердження відповідача про те, що кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначається в місяці, наступному за звітним, є хибним.

Зідно з Порядком № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Таким чином, строки подання звітів за формою № 3-ПН пов’язані з відкриттям вакансій, а не з подачею страхувальником звітів щодо нарахованого єдиного внеску.

За таких обставин суд вважає правомірним застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Вищезазначені висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду яка викладена у постанові К/9901/12232/18 825/1276/16 в 06.02.2018.

Розмір адміністративно-господарських санкцій та пені сторонами не оспорюється та є математично правильним.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Гведеон” на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 812/1139/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 812/1139/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_13