Постанова № 76161704, 30.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2018 рокусправа № 329/1218/16-а провадження №ЗП/808/3/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (головуючий суддя Семененко М.О.) у справі №329/1218/16-а (провадження №ЗП/808/3/17) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: заступник начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_2 про скасування постанови, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 11.11.2016р. №64, якою до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 43500,0грн. у зв'язку з допуском працівника до роботи без оформлення трудового договору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність тверджень відповідача про те, що громадянка ОСОБА_3, в період з лютого 2015 року по січень 2016 року, перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4, оскільки зазначені обставини не відповідають дійсності. Вказував, що у період з лютого 2015 року по січень 2016 року ОСОБА_3 доглядала за новонародженою дитиною, а відтак з об'єктивних підстав не могла працювати у позивача. Також, позивач посилався на порушення відповідачем порядку прийняття рішення за результатами розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду матеріалів перевірки, що позбавило позивача права на надання пояснень та заперечень з приводу виявлених в акті перевірки порушень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року позов задоволено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем тих обставин, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій. Такі висновки суд обґрунтував тим, що спірне рішення відповідача прийнято лише на підставі матеріалів, які зібрані органом поліції, без самостійного з'ясування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. При цьому, під час розгляду справи, допитана в якості свідка ОСОБА_3 заперечувала трудові відносини з позивачем. Крім цього, суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку притягнення позивача до відповідальності, оскільки позивача несвоєчасно було

повідомлено про розгляд справи за порушення законодавства про працю.

Не погодившись з постановою суду, Головне управління Держпраці у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності тих обставин, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги в якості доказів лише пояснення свідка ОСОБА_3, при цьому залишивши поза увагою інші докази, які підтверджували факт скоєння позивачем правопорушення у сфері законодавства про працю, у тому числі і пояснення самої ОСОБА_3, які нею надано працівникам поліції. Відповідач також вказує на наявність постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили та якою визнано винним позивача у скоєнні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.41 КУпАП. Вказаною постановою встановлено преюдиційні обставини, які свідчать про порушення позивачем законодавства про працю, у зв'язку з чим до останнього і застосовано спірні штрафні санкції. Крім цього, відповідач не погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо порушення процедури розгляду справи за порушення законодавства про працю. З цього приводу відповідач вказує на те, що ним дотримано вимог Порядку №509 від 17.07.2013р., зокрема, і в частині повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27 вересня 2016 року на адресу ГУ Держпраці у Запорізькій області листом від 15.09.2016 №4142/54-2016 від Чернігівського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали перевірки для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.45-51).

У зв'язку з надходженням на адресу відповідача матеріалів перевірки відносно ОСОБА_1, ГУ Держпраці у Запорізькій області направлено до Державної служби України з питань праці запит про надання згоди на проведення позапланової перевірки.

Листом від 04.10.2016 №10016/4.3/4.2-ДП-16 Державна служба України з питань праці надала згоду на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.52).

Наказом заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області від 16.10.2016 №1402 призначено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі звернення Чернігівського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 15.09.2016 №4142/54-2016 (а.с.53).

11 жовтня 2016 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано направлення на проведення перевірки, на період з 12.10.2016 по 13.10.2016 (а.с.54).

У період з 12.10.2016 по 13.10.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №08-30-0017/0890 (а.с.55-63).

За результатами проведеної позапланової перевірки відповідачем встановлено, що: "у ФОП ОСОБА_1 з лютого 2015 року по січень 2016 року ОСОБА_3 виконувала роботи продавця непродовольчих товарів (продаж кормів для сільськогосподарських тварин). Трудовий договір ФОП ОСОБА_1 з найманим працівником ОСОБА_5 не укладав, чим порушено вимоги п.6 ст.24, ч.3 ст.24 КЗпП України. Також встановлено, що ОСОБА_3 було допущено до роботи без повідомлення Чернігівського відділення Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, що є порушенням вимог ч.3 ст.24 КЗпП України"(а.с.62).

На підставі висновків акту перевірки 13.10.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області складено протокол про адміністративне правопорушення №08-30-0890-0342 (а.с.64).

Крім того, за результатами розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідачем 11.11.2016 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №64, якою на позивача накладено штраф в розмірі 43500,00грн. (а.с.77). Правовою підставою для застосування штрафних санкцій визначено абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Не погодившись з вказаним рішення відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, встановлений контролюючим органом факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій.

Вказуючи на недоведеність відповідачем факту допуску позивачем до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, суд першої інстанції фактично прийняв до уваги лише пояснення ОСОБА_3, які нею надані під час допиту в якості свідка у цій справі. При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою інші документи, які долучені відповідачем та які свідчать про факт роботи ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_1, зокрема, пояснення ОСОБА_6 (а.с.50), а також і пояснення самої ОСОБА_3 (а.с.51).

Крім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що згідно із постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.01.2017р. (а.с.65). ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.41 КУпАП.

Об'єктивною стороною вказаного правопорушення, зокрема, є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.01.2017р., яка набрала законної сили, встановлено, що діяння ОСОБА_1, які кваліфікується за ч.3 ст.41 КУпАП, полягають у фактичному допуску гр..ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України (в редакції на час розгляду справи у суді першої інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналогічні приписи містить процесуальний закон і в редакції з 15.12.2017р. (ч.6 ст.78 КАС України).

Отже, постанова Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.01.2017р. є обов'язковою для суду, який розглядав (розглядає) цю справу про правові наслідки дій особи (позивача у цій справі) в питаннях чи мали місце ці дії та чи вчиненні цією особою.

Таким чином, оскільки постановою суду у справі про адміністративний проступок встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушенні (ч.3 ст.41 КУпАП) суть якого полягає у фактичному допуску гр..ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то при розгляді цієї справи відсутні підстави для доведеності зазначених обставин.

Враховуючи те, що спірні штрафні санкції застосовані до позивача саме за фактичний допуск позивачем гр..ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість оскарженого рішення Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 11.11.2016р. №64.

Необгрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку притягнення позивача до відповідальності, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, дійшов висновку про те, що позивача не було своєчасно повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про працю.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно п.4 Порядку №509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно пункту 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 21 жовтня 2016 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (а.с.67).

Також, судом встановлено, що листом від 24.10.2016 №08/03.5-06/4711 позивача було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 04.11.2016 о 14 год. 30 хв. (а.с.68).

Отже, відповідачем дотримано строк повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, який визначено п.6 Порядку №509.

Встановлені обставини також свідчать про те, що позивачем до відповідача подану заяву про відкладення розгляду справи.

Пунктом 5 Порядку №509 визначено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Вказана заява позивача відповідачем була задоволена, розгляд справи відкладено на 11.11.2016р., у зв'язку з чим на адресу позивача направлено відповідне повідомлення, яке останнім отримано 10.11.2016р. (а.с.72).

Отже, у спірному випадку не існує підстав для висновку про порушення права позивача на участь у розгляді справи відносно нього, оскільки останнього своєчасно було повідомлено про час та місце розгляду справи (при призначенні справи до розгляду) та завчасно повідомлено про розгляд справи (після відкладення її розгляду), а відтак позивач мав об'єктивну можливість скористатися правами, якими наділена особа, відносно якої розглядається справа.

Встановивши зазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі №329/1218/16-а (провадження №ЗП/808/3/17) - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строки, визначені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 30.08.2018р.

Повний текст постанови складено 31.08.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк