Рішення № 76161559, 30.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року № 826/8801/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Київський річковий порт») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2018 №0011945501.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перевірку проведено з порушенням норм Податкового кодексу України.

На адресу суду від відповідача надійшов відзиви на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято оскільки позивачем порушено ч. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме, у зв'язку із порушенням термінів сплати грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, визначеної в податкових деклараціях (розрахунках), поданих до Обухівського відділення Києво-Святошинського ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ПАТ «Київський річковий порт» за ІІІ квартал 2015 року.

За результатом камеральної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 13.04.2018 №209/10-36-55-01/03150071.

У вказаному вище акті перевірки встановлено, що ПАТ «Київський річковий порт» порушено строки сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 №0011945501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 23 514,41 грн.

Позивач, вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що порушує його права та законні інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Отже камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Таким чином, термін сплати податкового зобов'язання з земельного податку не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06.10.2014 №К/800/52765/13, від 27.10.2014 №К/800/63121/13, від 26.05.2016 №К/800/7055/14, від 21.06.2017 №К/800/14775/16, від 03.10.2016 №К/800/22489/15, від 15.06.2016 №К/800/49074/15, від 20.04.2016 № К/800/31134/15, від 08.06.2017 №К/800/9261/16.

Як зазначено вище, відповідно до акту від 13.04.2018 №209/10-36-55-01/03150071 його складено за результатом камеральної перевірки щодо своєчасності сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення позивачем та в ньому зафіксовано порушення останнім п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Отже, відповідачем, під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 13.04.2018 №209/10-36-55-01/03150071, з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, інформація, що зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 №0011945501 та наявність підстав для його скасування.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241-247, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.05.2018 № 0011945501.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04071, м. Київ, вул. В.Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко