Рішення № 76161548, 28.08.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

28.08.18 Провадження 2/235/1758/18

Справа 235/4413/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 23.07.2018 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 29.01.2007 року, працюючи гірничим робітником підземним, гірником очисного забою, машиністом гірничо-виємочних машин з повним робочим днем в шахті, що підтверджується доданою до позовної заяви копією трудової книжки.

08.12.2015 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов’язків, а саме внаслідок переміщення по конвеєру лави негабаритного фрагменту породи, який зачепив позивача та загнув під поворотний редуктор комбайна, внаслідок чого позивач отримав множинну травму тіла: закритий поперековий крайовий перелом виростків в/гомілкової кістки з вивихом правої гомілки. Закритий компресійний перелом тіла L1 хребця і правих поперечних відростків L 3 - L 4 хребця, тромбоз підколінної артерії, стан після алопротезування дистального сегмента підколінної артерії, забита рана правої клубової області, садна, забої обличчя праворуч, забій поперекової області та тазу праворуч.

За даним фактом був складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 11 грудня 2015 року та Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 11.12.2015 року.

Згідно довідці МСЕК позивачу за наслідками трудового каліцтва було встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності, дата чергового переогляду 05.04.2020 року.

Лікування за наслідками травми, отриманої при виконанні трудових обов’язків, позивач продовжує і зараз. Стан його здоров’я залишається досить тяжким, в зв’язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує реабілітаційного лікування. Позивач вважає, що внаслідок нещасного випадку йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок отримання травми він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно позначаються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з’явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого ушкодження та

тяжкого стану його здоров’я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина.

Заподіяну позивачу моральну шкоду він оцінює у 100 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, обставин, при яких його було травмовано, тяжкості травми, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання травми, а також незворотності значного погіршення стану його здоров’я.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ ШУ «Покровське» ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково в розмірі 28000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити. Просив врахувати, що позивач допустив порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті машиніста гірничих виїмкових машин», ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. 2.11 «Колективного договору підприємства на 2013-2015 р.р.»

Заслухавши представника відповідача, з’ясувавши обставини у справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «ШУ «Покровське» з 29.01.2007 року, працюючи гірничим робітником підземним, гірником очисного забою, машиністом гірничо-виємочних машин з повним робочим днем в шахті, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13).

08.12.2015 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов’язків, а саме внаслідок переміщення по конвеєру лави негабаритного фрагменту породи, який зачепив позивача та загнув під поворотний редуктор комбайна, внаслідок чого позивач отримав множинну травму тіла: закритий поперековий крайовий перелом виростків в/гомілкової кістки з вивихом правої гомілки. Закритий компресійний перелом тіла L1 хребця і правих поперечних відростків L 3 - L 4 хребця, тромбоз підколінної артерії, стан після алопротезування дистального сегмента підколінної артерії, забита рана правої клубової області, садна, забої обличчя праворуч, забій поперекової області та тазу праворуч.

За даним фактом був складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 11 грудня 2015 року та Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 11.12.2015 року (а.с. 15-18).

Згідно довідці МСЕК від 05.04.2018 року позивачу за наслідками трудового каліцтва було встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності, дата чергового переогляду 05.04.2020 року (а.с. 19).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки

статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до травмування позивача. Висновком МСЕК від 05.04.2018 року позивачу було встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності за налідк5ами трудового каліцтва (а.с. 19).

В зв’язку цим 23.07.2018 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з травмою на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 70% працездатності, визнаний інвалідом другої групи.

Лікування за наслідками травми, отриманої при виконанні трудових обов’язків, позивач продовжує і зараз. Стан його здоров’я залишається досить тяжким, в зв’язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує реабілітаційного лікування. Позивач вважає, що внаслідок нещасного випадку йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок отримання травми він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно позначаються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з’явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого ушкодження та тяжкого стану його здоров’я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина. Наслідки травмування призвели до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з травмою на виробництві згідно висновку МСЕК втрачена на 70 %, він визнаний інвалідом другої групи.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 65000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», з р\р 26000010150071 в ПАТ «ВТБ ОСОБА_1» м. Київ, МФО 321767, на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 65000 (шістдесят п’ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з травмою на виробництві.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», р\р 26000010150071 в ПАТ «ВТБ ОСОБА_1» м. Київ, МФО 321767, на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 28 серпня 2018 року. Повний текст рішення складено 31 серпня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Центральна, 31, с. Новотроїцьке, Покровскього району, Донецької області.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЕДРПОУ 13498562, місцезнаходження: пл. Шибанкова, 1а, м. Покровськ, Донецька область, 85300.

Суддя: