Постанова № 76161353, 29.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

Львів

№ 876/4992/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтінг-груп" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтінг-груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції – Карп’як О.О.,

час ухвалення рішення – 16.05.2018 року, 11:52 год.,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 21.05.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ “Альтінг – груп” звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2017 року №0021981403, яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 11647,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що під час винесення рішення суд не застосував закон, який потрібно було застосувати, а саме: ст. 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, п. 1 Постанови КМУ від 27 січня 2010 року № 77 “Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди”, п. 7 Постанови КМ України від 29 грудня 2007 року № 1409, не врахував існуючу судову практику. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач не мав оскаржувати у судовому порядку рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України викладене у листі від 19 жовтня 2015 року за № 4102- 12/34609-07, оскільки мав право на застосування принципу мовчазної згоди і таке право не може бути змінене або припинене у зв'язку із направленням дозвільним органом рішення про відмову у видачі документа дозвільного характеру із порушенням строків. Тому ТОВ “Альтінг- груп” не порушував строків поставки товару в режимі імпорту передбачених ст.2 та 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно. Просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове судове рішення, яким позв задовольнити.

Представник позивача (апелянта) – Станкевич А.О. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача – Андріїв М.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15 по 17 листопада 2017 року на підставі направлення на перевірку від 15 листопада 2017 року № 268 та наказу ГУ ДФС у Львівській області від 14 листопада 2017 року №5434 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ „Альтінг-Груп” з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідно до отриманої інформації уповноваженого банку ПАТ „Кредобанк” від 07 вересня 2015 року №52-327/15 про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів) по контракту №06-05-1 від 06 травня 2015 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ „Альтінг-Груп” вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по Контракту №06-05-1 від 06 травня 2015 року, укладеному з фірмою „ALHAR Sp z о.о” (Польща).

За результатами перевірки складено акт №2088/13-01-14-03/34814749 від 24 листопада 2017 року.

07 грудня 2017 року на підставі вказаного акта ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0021981403, яким до ТОВ „Альтінг-Груп” застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 11647,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено факт порушення ТОВ „Альтінг-Груп” строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме: товар за Контрактом №06-05-1 від 06 травня 2015 року, укладеному з фірмою „ALHAR Sp z о.о” (Польща) отримано з порушенням законодавчо встановленого строку на 17 днів. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом заявленого позову є питання правомірності нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постановою Правління Національного банку України “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” від 03 березня 2015 року №160.

Ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до Постанови Правління НБУ “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1 та ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст.6 цього Закону строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у ч.1 цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» також визначені обставини, які призупиняють строки розрахунків, визначені у статтях 1 та 2, та звільняють від сплати пені, а саме: прийняття до розгляду звернення судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості; наявність висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданого на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків по контрактам, які перевірялися; наявність довідки Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни стосовно виникнення форс-мажорних обставин при виконанні контрактів, які перевірялися.

П.5 Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями” затвердженого наказом Міністерства економіки України від 18 січня 2008 року №15 та зареєстрованого в Міністерстві України 09 лютого 2008 року №115/14806 для отримання висновку резиденти подають до Мінекономрозвитку України документи, визначені п.4 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409.

Якщо резидент звертається за висновком щодо чергового платежу (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) за зовнішньоекономічним договором (контрактом) за яким раніше вже надавалися висновки, то він подає до Мінекономрозвитку України лише документи, що стосуються цього платежу.

Відповідно до п.6 Положення у разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.

Згідно з п.17 Положення у разі відмови у видачі висновку таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ “Альтінг-груп” та нерезидент - “ALHAR Sp z о.о” уклали імпортний контракт від 06 травня 2015 року №06-05-1 про придбання теплоізоляційних фасадів системи “ISO-KLINK-PUR” та клінкерної обпаленої неглазурованої плитки.

На виконання умов цього контракту здійснено попередню оплату на суму 21162,00 Євро, що підтверджується платіжним документом від 19 травня 2015 року.

Граничний строк отримання товару становив 17 серпня 2015 року.

Товар по імпорту надійшов на адресу ТОВ “Альтінг-груп” на підставі митних декларацій:

-МД № 209140000/2015/020863 від 09 липня 2015 року на суму 11818,12 євро (без порушення термінів розрахунків); разом з тим, відповідно до відмітки у графі 40 митної декларації товар перебував під митним контролем з 03 червня 2015 року (попередня митна декларація ІМ 40 ЕЕ № 209140000/2015/017292);

-МД № 209140000/2015/029012 від 07 вересня 2015 на суму 16149,28 євро (в частині 9343,88 євро з порушенням термінів розрахунків); разом з тим, відповідно до відмітки у графі 40 митної декларації товар перебував під митним контролем з 03 вересня 2015 року (попередня митна декларація ІМ 40 ЕЕ № 209000000/2015/926861).

Таким чином, товар на суму 9343,88 євро отримано з порушенням законодавчо встановленого строку на 17 днів.

Також судом встановлено, що в ході проведення перевірки ТОВ “Альтінг-груп” не надано висновку органу виконавчої служби з питань економічної політики щодо отримання висновку на продовження термінів розрахунків, не надано позовної заяви до суду на нерезидента „ALHAR Sp z о.о” або рішення суду, а також документів щодо припинення зобов’язань між резидентом та нерезидентом „ALHAR Sp z о.о” шляхом зарахування зустрічних вимог.

Жодних доказів, які б свідчили про протилежне, позивач не представив.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для призупинення строків розрахунків за імпортним контрактом від 06 травня 2015 року №06-05-1, то позивач порушив передбачені ст.2 та 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” строки поставки товару в режимі імпорту.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковим органом доведено факт порушення ТОВ „Альтінг-Груп” строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та правомірно нараховано пеню за порушення строків здійснення розрахунків у сфері ЗЕД, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги покликання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу мовчазної згоди у зв'язку із ненаправленням дозвільним органом - Мінекономрозвитку України рішення щодо продовження строків розрахунків у сферу ЗЕД, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 19 жовтня 2015 року № 4102-12/34609-07 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортним контрактом від 06 травня 2015 року №06-05-1 з покликанням на розгляд заяви ТОВ „Альтінг-Груп” №170815 від 17 серпня 2015 року та відповіддю на неї. Вказане рішення є чинним, в судовому порядку не оскаржувалось.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що мовчазна згода, як правило, виражається саме в бездіяльності дозвільного органу, тому вказаний лист спростовує факт бездіяльності.

Таким чином, доводи апелянта є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтінг-груп" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №813/762/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.