Постанова № 76161214, 30.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2018 року

справа № 804/2323/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року (суддя Рябчук О.С.) у справі №804/2323/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Компані» про застосування арешту рахунків платника податків,-

в с т а н о в и В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулося до суду із позовом про застосування арешту коштів ТОВ «»Прайд-Компані».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду.

18.04.2018р. представником Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області подано клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року позов Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області залишено без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.240 КАС України. Крім цього, судом вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області судовий збір за подання позову, сплата якого було відстрочена ухвалою суду від 30.03.2018р.

Вказана ухвала суду першої інстанції оскаржена Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області в апеляційному порядку з тих підстав, що на думку заявника апеляційної скарги, вирішивши питання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції безпідставно стягнув з позивача судовий збір, сплата якого при поданні позову була відстрочена. За позицією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області процесуальним законом не передбачено можливості стягнення судового збору із позивача, позов якого, за його клопотанням, залишено без розгляду. Вказане, на думку позивача, підтверджується і тим, що контролюючим органом було сплачено судовий збір в іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що на момент відкриття провадження у справі для скаржника існував обов'язок зі сплати судового збору. На підставі закону та/чи за судовим рішенням позивач не мав пільги і не набув можливості не сплачувати цей платіж.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що за ухвалою суду першої інстанції сплату судового збору за подання позовної заяви було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Після відкриття провадження у справі позивач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За такої підстави, суд першої інстанції, з посиланням на п.3 ч.1 ст.240 КАС України, ухвалив кінцеве рішення у справі. Цим же рішенням, суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області судовий збір за подання позову.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залишення позову без розгляду, із зазначених підстав, не звільняє позивача від сплати відстроченого судового збору.

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У розумінні положень пункту пункт 4 частини першої статті 7 цього Закону повернути судовий збір або не стягувати відстрочений судовий збір можливо за наявності для цього підстав (залишення заяви без розгляду), але тільки не тоді, коли судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду приймається з волі позивача за його заявою.

При цьому, волею позивача слід вважати подання ним заяви про залишення позову без розгляду, і вказана обставина визначена як самостійна правова підстава для залишення позову без розгляду (п.5 ч.1 ст.240 КАС України).

У спірному випадку позов залишено без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.240 КАС України з огляду на те, що у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, залишення позову без розгляду із зазначених підстав (п.3 ч.1 ст.240 КАС України), не визначається п.4 ч.1 ст.7 Закону № 3674-VI як обставина, що унеможливлює повернення судового збору або як підстава для стягнення відстроченого судового збору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість аргументів позивача щодо безпідставності стягнення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.320, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі №804/2323/18, в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області судового збору у розмірі 1762,0грн. – скасувати.

В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі №804/2323/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 30.08.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк