Постанова № 76161184, 30.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2018 року м. Дніпросправа № 808/1099/18

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Божко Л.А., Ясенова Т.І.,

при секретарі: Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 11.05.2018 року) у справі № 808/1099/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування наказу, визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2018 року ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просив суд скасувати наказ № 2973 від 01.11.2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки громадянина ОСОБА_2; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки громадянина ОСОБА_2 на підставі наказу № 2973 від 01.11.2017 року; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3; стягнути сплачену суму судового збору.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано, прийняті 22 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №0003751304, №0003761304, №0003771304; в задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення в частині задоволеннях позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що отримавши податкову інформацію щодо наявності у фізичної особи розбіжностей між отриманими доходами за період з 1998 року по 2016 рік і задекларованими статками в електронній декларації, було прийнято наказ про проведення документальної невиїзної перевірки. Апелянт вказував, що жодним документом на підтвердження формування доходів та вартості статків ОСОБА_2 не надано. Апелянт вказував, що дані електронної декларації за 2016 рік були сприйняті як податкова інформація на підставі якої було проведено перевірку та за її висновками винесено податкові повідомлення-рішення. Апелянт вказував, що платниками податків є фізичні особи – резиденти, які отримують доходи як з джерела походження коштів в Україні так і іноземні доходи. Оскільки ОСОБА_2 не було сплачено податки з суми вказаної у електронній декларації, застосуванню підлягає ст. 164 ПК України та сума податку з доходів фізичної особи стягується шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. Апелянт вказував, що згідно підпункту 1.1 пункту 16-1, підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи, повинні сплачувати військовий збір, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування. Апелянт вказував, що судом першої інстанції під час винесення рішення не враховано зобов’язання фізичних осіб самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій податковій декларації. Податковим обов’язком визначається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору. Апелянт вказував, що жодних документальних підтверджень щодо формування доходів та вартості статків, зазначених у електронній декларації за 2016 рік, або документів, що належать до перевірки, ОСОБА_2 не надано.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно частин 1- 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області документальна невиїзна перевірка була проведена на підставі листа від 06.07.2017 року №32-296 вих.17 прокуратури у Запорізької області, щодо наявності у фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 розбіжностей між отриманими доходами за період з 1998 по 2016 роки і задекларованими статками в електронній декларації, як особи уповноваженої на виконання функції держави за 2016 року, яку суд вважає податковою інформацією, яку викладено в листі прокуратури Запорізької області від 06.07.2017 року №32-296 вих.17, та яка використана фіскальними органами для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань у відповідності до діючого законодавства, а саме для призначення та проведення перевірки. Суд першої інстанції вказував, що норми ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» та роз’яснення НАЗК з питань заповнення декларації не зобов’язували декларанта вказувати період, за який грошові кошти були набуті суб'єктом декларування та членами його сім'ї. В електронній декларації позивачем за 2016 рік в розділі 12 «Грошові активи» були зазначені саме наявні готівкові активи, у тому числі готівкові пошти станом на 31.12.2016 року, при цьому сам факт декларування вказаних коштів в силу вимог Закону «Про запобігання корупції» не свідчить про їх отримання у 2016 році, варто враховувати, що грошові кошти, що задекларовані ОСОБА_2 можуть бути отримані як дохід за попередні роки, що передували 2016 року. Контролюючим органом не враховано ту обставину, що позивач розпочав свою трудову діяльність ще у 1964 році та у період часу у понад 33 роки (до 1998 року період з якого ДФС врахувала доходи позивача) щомісяця отримував доход, як за місцем своєї основної праці так і на підставі цивільно-правових договорів та із інших незаборонених джерел, що свідчить про його можливість здійснити накопичення грошових коштів та можливість їх відповідної конвертації у іноземну валюту. Суд першої інстанції вказував, що контролюючим органом при проведенні перевірки не враховані вимоги Податкового Кодексу України щодо граничних термінів проведення перевірки 1095 днів, відповідно до п.102.1,102 ПК України. Судом першої інстанції вказано, що висновки відповідача про встановлення отримання позивачем доходу починаючи з 1998 року, є необґрунтованими, з огляду на те, що саме з цього часу працює центральна база даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, яка містить відповідну податкову інформацію, оскільки відсутність такої бази в органі державної влади не є тотожним відсутності факту отримання доходів платниками податку.

Матеріалами справи встановлено, що листом від 06.07.2017 року №32-296 вих.17 прокуратура Запорізької області звернулась до Головного управління ДФС у Запорізькій області якому вказувала, що після опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, встановлено декларування депутатом Запорізької обласної ради ОСОБА_2 грошових активів, зокрема за 2016 рік задекларовано дохід 1498543 грн., водночас у розділі 12 декларації вказано наявні грошові активи на суму 36023018 грн., за наявною інформацією, доходи за період з 1998 року по 2016 рок ОСОБА_2 склали 2540582,86 грн., отриманий дохід за 1998 – 2016 рік не співпадає з наявними грошовими коштами у сумі 36023018 грн. Встановлено розбіжності між задекларованими активами та одержаними доходами. Прокуратура Запорізької області у листі просила доручити підпорядкованим територіальним органам провести документальну позапланову перевірку повноти сплати ОСОБА_2 та його податковими агентами податків, інформувати про результати перевірки очікують у прокуратурі.

Наказом заступника начальника Головного управління ДФС у Запорізький області від 01.11.2017 року № 2973 було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, поновити нарахування та сплати податків і зборів, за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року.

Встановлено, що саме після отримання прохання від прокуратури Запорізької області, Головним управлінням ДФС у Запорізький області було призначено перевірку щодо підстав викладених у листі від 06.07.2017 року №32-296 вих.17 прокуратури Запорізької області.

Відповідно до матеріалів справи, Головне управління ДФС у Запорізькій області 01.08.2017 року зверталось до ОСОБА_2 з запитом про отримання документального підтвердження задекларованих статків, відповідь не одержана.

Встановлено, що з 14.11.2017 року по 27.11.2017 року фахівцем Головного управління ДФС у Запорізький області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_2, за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року, за результатом якої складено акт від 04.12.2017 №4752/08-01-13-04/1759904. У висновках акту вказано про порушення ОСОБА_2 пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. «в» п.176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України щодо неподання до ОДПІ декларації про майновий стан і доходи отримані у 2016 року; порушення пп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а саме заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26185538,72 грн. внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4713396,97 грн. та військового збору на суму 392783,03 грн.; порушення допущено через те, що: у розділі 12 електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_2 за 2016 рік зазначені грошові активи: готівкові кошти у розмірі 500000 грн. та 20000 доларів США (по курсу НБУ станом на 31.12.2016 - 543800 грн.). кошти, позичені третім особам, у розмірі 4000000 грн., 740000 доларів США (по курсу НБУ станом на 31.12.2016 - 20 120 600 грн.) та 370000 євро (по курсу НБУ станом на 31.12.2016 - 10 515 400 грн.); 343218 грн. - кошти, якими поповнено статутний капітал, всього на загальну суму 36023018 грн., однак, за наявною податковою інформацією, доходи ОСОБА_2 за період з 1998 до 2016 року, з яких сплачено податки та інші обов'язкові платежі, склали 2540582,86 грн. Таким чином, існує розбіжність між задекларованими доходами у сумі 2540582,86 грн. та наявними грошовими активами у розмірі 36023018 грн., з таких грошових активів не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

На підставі акту перевірки від 04.12.2017 року №4752/08-01-13-04/1759904 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 22.01.2018 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0003751304, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5891746,21 грн., з яких 4713396,97 грн. – за податковим зобов’язанням та 1178349,24 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій; №0003761304, яким застосовано до ОСОБА_2 штрафні санкції у сумі 170 грн.; №0003771304, яким збільшено грошове зобов’язання з військового збору у сумі 490978,85 грн., з яких 392783,08 грн. за податковим зобов’язанням та 98195,77 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 також зареєстрований як фізична особа – підприємець, здійснює підприємницьку діяльність. Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з періодичністю з 2012 року подавав до Мелітопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області декларації платника податку – фізичної особи підприємця, до 2012 року подавав звіти суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку.

Відповідно частин 1, 3 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року №408, надання дозволу на проведення перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Варто вказати, що нормами діючого законодавства не передбачено повноваження прокурора на одержання доказів шляхом звернення з листом до уповноваженого органу державної влади про проведення позапланової перевірки.

Профільною нормою, яка регулює питання призначення і проведення податкових перевірок є Податковий кодекс України.

Згідно пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.4 ст. 20 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-1 цього Кодексу, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов’язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, існує чіткий та обмежений перелік підстав, за яких контролюючий податковий орган може призначити податкову невиїзну документальну перевірку, така підстава як отримання від органу прокурати листа з проханням провести перевірку – відсутня та не передбачена.

У зв’язку з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що податкова перевірка ОСОБА_2 проведена після отримання податкової інформації з листа прокуратури Запорізької області від 06.07.2017 року №32-296 вих.17. Однак на противагу цього твердження, колегія суддів вказує, що лист з проханням провести перевірку повноти декларування та сплати податків фізичною особою не можна сприймати як податкову інформацію, лист містить чітку вказівку на необхідність проведення перевірки та очікування щодо її результатів. Більше того, проведення податкової перевірки з підстав отримання інформації щодо можливого порушення платником податків податкового законодавства можливе у межах передбачених контрольних повноважень фіскального органу та у тих межах контроль за не порушенням законодавства, за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області як єдиним джерелом для перевірки було використано електронну декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2016 рік, перевірено розмір доходів, співмірність їх отримання та їх оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 11, ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. До повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб’єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання 2) щодо правильності та повноти заповнення 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Отже, перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції. Національне агентство з питань запобігання корупції, яке під час перевірки встановлює джерела походження грошових активів, шляхи отримання доходів та період коли такі доходи особою були отримані. Більше того, агентством здійснюється перевірка можливого незаконного збагачення, яке може виражатись у тому числі шляхом несплати податків з отриманих доходів. Національне агентство з питань запобігання корупції не делегувало та не уповноважувало Головне управління ДФС у Запорізькій області на перевірку електронної декларації ОСОБА_2 за 2016 рік.

У зв’язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про незаконність наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2, її проведення. Оскільки перевірка була призначена та проведена за відсутності повноважень.

Вирішуючи питання про законність винесених податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вказує, що незаконний наказ про призначення перевірки та незаконність щодо її проведення, не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності. Докази можливого порушення податкового законодавства були одержані з порушенням процедури, передбаченої вище приведеним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення ст. 308 КАС України та вийти за межі апеляційної скарги, визнати наказ та дії щодо проведення документальної позапланової перевірки - незаконними. Суд апеляційної інстанції не обмежується доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому у разі коли його позовні вимоги задоволено.

Позивач, при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1409,60 грн. згідно квитанції № 1-2122К від 26.03.2018 року та 8810,00 грн. згідно квитанції № 1-2129-К.

Враховуючи задоволення позовних вимог позивача, поверненню підлягає повна сума сплаченого судового збору у розмірі 10219,60 грн.

Повернення судового збору, сплаченого суб’єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги не передбачене.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 315, ст. 317, ст.ст. 318, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 травня року у справі № 808/1099/18 – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування наказу, визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 2973 від 01.11.2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки громадянина ОСОБА_2.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки громадянина ОСОБА_2 на підставі наказу № 2973 від 01.11.2017 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.01.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10219,60 грн. (десять тисяч двісті дев’ятнадцять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.І. Ясенова