Постанова № 76161179, 21.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/656/18 Справа № 204/8209/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 липня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 963 872,55 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначає, що 20.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNR0AK00000852, відповідно до умов якого останній були надані грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 54 406,80 доларів США, строком до 19.09.2012 року. В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов’язання належним чином не виконала, у зв’язку з чим станом на 25.11.2015 року заборгованість перед банком становить 211 691,20 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 34 817,07 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 39 574,30 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 535,18 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у розмірі 134 764,65 доларів США. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була задоволена рішенням Індустріального суду м. Дніпропетровська від 15.12.2011 року у сумі 67 723,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 34 853,14 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 17 460,95 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі - 1 833,96 грн., різниця становить 144 004,20 грн. Заборгованість до стягнення становить 123 804,20 доларів США, що за курсом 23,94 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.11.2015 року складає 2 963 872,55 грн. В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, тому, позивач вимушений звернутися до суду для стягнення вказаної вище суми заборгованості.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 липня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено.

З таким рішенням, не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, суд дійшов помилкового висновку про застосування строку позовної давності, а позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

У відповідності до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNR0AK00000852, відповідно до умов якого останній було надано грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 54 406,80 доларів США. Строк дії договору, тобто кінцевий термін повернення кредиту настав 19.09.2012 року.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель несе відповідальність за виконання зобов’язань за кредитним договором солідарно з позичальником.

У зв’язку з невиконанням кредитних зобов’язань, станом на 25.11.2015 року заборгованість перед банком становить 211 691,20 доларів США, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34 817,07 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 39 574,30 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 535,18 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у розмірі 134 764,65 доларів США.

Однак, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2011 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто заборгованість станом на 25.08.2011 року у розмірі 67 723,07 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 34 853,14 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 17 460,95 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1 833,96 доларів США, пеня 13 575,02 доларів США.

Відмовляючи у задоволені позову районний суд послався на те, що стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом, нарахованих за період до 25.08.2011 року, задоволенню не підлягають, оскільки з цих правовідносин між сторонами вже є рішення суду.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду, та вважає що підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволені позовних вимог відносно стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії за користування кредитом нарахованими за період з 26.08.2011 року до 19.09.2012 року, та після 19.09.2012 року.

Як вже зазначалось вище 20.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNR0AK00000852, відповідно до умов якого останньому було надано грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 54 406,80 доларів США. Строк дії договору, тобто кінцевий термін повернення кредиту настав 19.09.2012 року.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом всього часу – до закінчення строку виконання останнього зобов'язання, вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Така позиція викладена в Постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Тому, вимоги щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом за період з 26.08.2011 року до 19.09.2012 року, та після 19.09.2012 року, тобто після закінчення строку дії договору, задоволенню не підлягають, оскільки позивач не вправі нараховувати після цього терміну проценти чи комісію за користування кредитом та звертатися з позовом щодо їх стягнення.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, то дані вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку строк дії договору закінчився 19.09.2012 року, всі нараховані платежі по даному кредитному договору вже були стягнуті на користь позивача за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2011 року. Належних та допустимих доказів не виконання рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська щодо стягнення обов’язкових платежів, станом на час звернення до суду позивачем не надано, а тому і не має підстав стягувати пеню за несвоєчасне погашення тіла кредиту та відсотків.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обв’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ “Приват Банка” не мають правового значення для вирішення даного спору, фактично зводяться до цитування норм матеріального права, які на думку апелянта регулюють спірні правовідносини, та на законність оскарженого рішення не впливають.

Таким чином, відповідно ст. 375 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 липня 2016 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_6