Постанова № 76161122, 28.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2018 року справа № 808/1112/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №808/1112/17 (головуючий 1-ї інстанції Татаринов Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2, (третя особа - Приватне акціонерне товариство «Ремонтно-будівельне управління №51») про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.05.2017 року (згідно поштової накладної) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2,( третя особа - Приватне акціонерне товариство «Ремонтно-будівельне управління №51»), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33965677 від 21.02.2017 року (запис про право власності №19127406 від 03.02.2017 року) на нерухоме майно, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 234471423221;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33965677 від 21.02.2017 року (запис про право власності №19127406 від 03.02.2017 року) на нерухоме майно, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 234471423221, розташоване за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сщ.Сонячне, вул.Сонячне шосе, буд.23, внесений відповідачем за Приватним акціонерним товариством «Ремонтно-будівельне управління №51».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначаено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Предметом спору є рішення суб’єкту владних повноважень та його посадової особи, а тому справа має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа та відповідач - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, надали суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В обгрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення справ, де між сторонами існує спір про право.

Відповідач - Державний реєстратор Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиви на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз’яснив позивачу, що справа повинна розглядатись в порядку Цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З тексту адміністративного позову вбачається, що позивач не згодний з рішенням державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33965677 від 21 лютого 2017 року та записом про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33965677 від 21 лютого 2017 року на нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сщ.Сонячне, вул.Сонячне шосе, буд.23, внесений відповідачем за Приватним акціонерним товариством «Ремонтно-будівельне управління №51», який внесений відповідачем за Приватним акціонерним товариством «Ремонтно-будівельне управління № 51».

Крім того, з тексту позову вбачається та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області №2-а/728/2011 від 30.07.2012 року, витребувано із незаконного володіння та зобов’язано ОСОБА_1 повернути позивачу - ПрАТ «Ремонтно-будівельне управління №51» належне йому нерухоме майно, розташоване за адресою Запорізька обл., Запорізький р-н, с.Сонячне, вул.Сонячне шосе, буд.23, а саме адміністративно - побутовий корпус і корпус №2 цеху виробництва мастик літ. Д-2, загальною площею 1821 кв.м, трансформаторна підстанція літ. Б загальною площею 44,5 кв.м. Рішення набрало законної сили 15.01.2013 року (а.с.71-73 т.1).

На підставі вказаного рішення суду Державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2 внесено запис №19127406 від 03 лютого 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 234471423221), а саме: будівлю, літ.Д-2, літ.Б, розташований у Запорізькій області, Запорізький район, с.Сонячне, вул.Сонячне шосе, буд.23, за ПрАТ «Ремонтно-будівельне управління №51».

Позивач оскаржує рішення відповідача щодо зазначеної вище реєстрації нерухомого майна, оскільки вважає, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25.06.2013 року у справі №808/2999/13-а не визначено право власності на спірне майно за ПрАТ «Ремонтно-будівельне управління №51», а відтак у разі скасування рішення та запису державного реєстратора право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою Запорізька обл., Запорізький р-н, с.Сонячне, вул.Сонячне шосе, буд.23, а саме адміністративно - побутовий корпус і корпус № 2 цеху виробництва мастик літ. Д-2, трансформаторна підстанція літ.Б знову буде зареєстровано за ним (тобто позивачем).

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави апеляційному суду вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про зміну власника спірного нерухомого майна, а також реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем або третьою особою.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог цивільно процесуального кодексу підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб’єкта владних повноважень).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана справа не підсудна адміністративному суду, оскільки підстави викладені у позовній заяві є похідними від вимог приватно-правового спору, з чим погоджується колегія суддів.

Таким чином, зазначений спір не носить публічно-правовий характер, а відтак повинен розглядатися в порядку Цивільного судочинства України за правилами підсудності процесуального закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв’язані й питання, пов’язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України у постанові від 24.01.2017 року у справі №815/6165/14, та ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 року у справі №396/2550/17.

Посилання апелянта на постанову ОСОБА_3 Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №361/4307/16-ц не тільки не спростовує висновків суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі з підстав порушення предметної підсудності, а навпаки підтверджує таку позицію, оскільки зазначена справа розглянута саме в цивільному провадженні.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини обумовлені незгодою ОСОБА_1 з правомірністю (чи неправомірністю) набуття ПрАТ «Ремонтно-будівельне управління №51» права власності на спірне нерухоме майно.

Відтак, предметом розгляду в цій справі є не рішення та дії державного реєстратора як суб’єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а законність набуття ПрАТ «Ремонтно-будівельне управління №51» права власності на нерухоме майно. Вказане свідчить про приватноправовий характер спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №808/1112/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №808/1112/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва