Ухвала суду № 76161064, 27.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1768/18 Справа № 187/174/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Слоквенко Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.

суддів Крот С.І., Піскун О.П.

за участю секретаря Чміль О.О.

прокурора Тучі С.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040520000087, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В с т а н о в и л а:

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 13.06.2018 року. Цивільний позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 7 273 гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Судом також вирішено долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат.

Згідно вироку, 18.02.2018 близько о 19 годині ОСОБА_2, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння, яке розташоване за адресою: вул. Тополина, буд. 16 в с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, яке належить ОСОБА_4, де з метою здійснення свого злочинного умислу, діючи на досягнення злочинного результату, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вікна будинку після чого, відчинивши кватирку на вікні проник до будинку, звідки таємно викрав телевізор марки ''JVC'', сірого кольору, модель AV – 2135 ЕЕ, серійний номер 11947922, вартість якого відповідно до висновку судового експерта № 769 від 20.02.2018 станом на 18.02.2018 становить 850 грн.00 коп. ОСОБА_5 цього, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 850 грн.00 коп.

Повторно, 18.02.2018 близько 20 години ОСОБА_2 маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння, яке розташоване за адресою: вул. Тополина, 15 в с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, яке належить ОСОБА_3, де з метою здійснення свого злочинного умислу, діючи на досягнення злочинного результату, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вікна будинку після чого, скориставшись металевим ломом, який заздалегідь приготував за місцем свого мешкання, зірвав металеві грати з вікна та вибив вікно. Таким чином ОСОБА_2 проник до будинку, звідки таємно викрав телевізор марки ''Samsung'', чорного кольору, модель no ck 5339 zr, серійний номер 3 WEN 400166, вартість якого відповідно до висновку судового експерта № 769 від 20.02.2018 станом на 18.02.2018 становить 1050 грн.00 коп. ОСОБА_5 цього, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1050 грн.00 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити та застосувати до нього положення статті 75 КК України.

В обґрунтування своїх вимог обвинувачений вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що він частково відшкодував завдану шкоду, щиро розкаявся та визнав свою вину в повному обсязі, а злочин скоїв у зв’язку з важкими життєвими обставинами, оскільки не мав коштів на утримання своєї вагітної цивільної дружини через проблеми з працевлаштуванням.

На дану апеляційну скаргу потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були подані заперечення, в яких останні, кожен окремо, просили відмовити в задоволенні апеляційних вимог обвинуваченого та залишити в силі вирок суду першої інстанції.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор та потерпілі заперечували проти задоволення даної апеляції.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.

Заслухавши суддю – доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Виходячи із вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданої апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Судом чітко дотримано ст. 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Як вбачається з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно вимог ст. ст. 50,65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185 КК України - вірна та ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Як убачається з вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, вчинений повторно, дані про особу обвинуваченого, який не працює, за зареєстрованим місцем проживання згідно довідки Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області не проживає, характеризується посередньо, схильний до бродяжництва та крадіжок, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності притягався, однак в силу ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які визнав пом’якшуючими покарання обставинами та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України, саме з реальним його відбуттям, за відсутності в даному випадку підстав для звільнення останнього від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи, та вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані по особу ОСОБА_2, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги обвинуваченого колегія вважає необґрунтованими, оскільки судом оцінено всі докази по справі у їх сукупності, а у вироку обґрунтовано зазначено всі мотиви прийнятого ним рішення.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування або зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України — залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

____ _____ ___

Г.П.ОСОБА_7 ОСОБА_5 Крот