Рішення № 76161048, 27.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/8730/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк"

до

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування ППР ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Логопарк» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0023831406, яким ТОВ «Логопарк» нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 595 068,15 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0029851406, яким до ТОВ «Логопарк» застосовано неподаткову штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 680,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що податковий орган, роблячи висновок в акті перевірки про перевищення законодавчо встановленого строку зарахування валютної виручки від нерезидента, не врахував факт моменту перетину кордону товаром, що експортувався, а також допустився помилки в акті перевірки, зазначивши невірну вартість експортованого товару за МД №100270001/2016/051672 від 29 лютого 2016 року на суму 39 758,98 USD, а не 50 782,47 USD, як про це зазначено в акті перевірки.

Крім того, представник позивача стверджує, що податкове повідомлення-рішення №0029851406 від 22 червня 2017 року винесене відповідачем на тій підставі, що останній вважає порушеним позивачем пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93, у зв’язку з відсутністю декларування зі сторони ТОВ «Логопарк» простроченої дебіторської заборгованості, яка підлягала обов’язковому декларуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов зазначив, що відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа) для робіт, послуг. На думку відповідача, посилання ТОВ «Логопарк» на норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» безпідставні з огляду на те, що даний Закон не застосовувався при здійсненні перевірки і на нього відсутні посилання в акті перевірки від 09 червня 2017 року №588/26-15-14-06-04/35850971. Крім того, даний закон не дає визначення терміну валютна виручка та відповідних строкових застережень, штрафних санкцій за порушення строків розрахунків, а дає лише загальні визначення рекомендовані для заключення контрактів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Також, представник контролюючого органу стверджував, що ТОВ «Логопарк» не надано до перевірки висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на подовження термінів розрахунків за контрактами від 20 лютого 2015 року №1 з компанією ОАО «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) та від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО «Амкодор-Эластомер» (Республіка Білорусь), а також не надано сертифікат ТПП України про виникнення форс-мажорних обставин при виконанні контрактів від 20 лютого 2015 року №1 з компанією ОАО «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) та від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО «Амкодор-Эластомер» (Республіка Білорусь).

При цьому, представник Головного управління ДФС у м. Києві повідомив, що при дослідженні МД №100270001/2016/051672 від 29 лютого 2016 року в графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» зазначена сума в розмірі 50 782,47 дол. США.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що на діяльність позивача як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності поширюються норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які в даному випадку є імперативними та спеціальними для даних правовідносин. Крім того, відсутність окремих визначень термінів, пов’язаних з виручкою, та інших норм не може бути підставою для незастосування норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». На думку позивача, правомірним є його посилання на пункт 30 Положення про мині декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, оскільки дана норма визначає митну декларацію та повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України підтвердженням факту вивезення товарів за межі митної території України.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30 травня 2017 року по 06 червня 2017 року на підставі направлення від 30 травня 2017 року №1162/26-15-14-06-04, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у м. Києві №4103 від 26 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями за експортними контрактами від 20 лютого 2015 року №1 з компанією ОАО «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь), від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО «Амкодор-Эластомер» (Республіка Білорусь) відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки №588/26-15-14-06-04/35850971 від 09 червня 2017 року.

В ході перевірки встановлено, що оплата від компанії ЗАО «Амкодор-Эластомер» (Республіка Білорусь) надійшли на поточний валютний рахунок ТОВ «Логопарк» в сумі 172 000,00 доларів США (еквів. 4 485 784,49 грн.), в тому числі 109 909,001 доларів США з порушенням строків розрахунків, визначених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Також перевіркою встановлено, що оплата від компанії ОАО «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) надійшла на поточний валютний рахунок ТОВ «Логопарк» в сумі 730 024,00 доларів США (еквів. 17 637 362,79 грн.), в тому числі в сумі 69 680,31 доларів США згідно виписки банку від 05 січня 2017 року з порушенням строків розрахунків, визначених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у ТОВ «Логопарк» існувала дебіторська заборгованість за контрактом від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО «Амкодор-Эластомер» (Республіка Білорусь), яка підлягала обов’язковому декларуванню у пункті 13, розділу ІІ Декларації про валютні цінності,. Доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Логопарк» 6 вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження виручки в іноземній валюті в сумі 69 680,31 доларів США за контрактом від 20 лютого 2015 року №1 з компанією ОАО «Минский тракторный завод» (Республіка Білорусь) та в сумі 109 909,001 доларів США за контрактом від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО «Амкодор-Эластомер» (Республіка Білорусь).

22 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0029831406, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк» застосовано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 595 068,15 грн.

Крім того, 22 червня 2016 року податковим органом видано податкове повідомлення-рішення №0029851406, яким до позивача застосовано неподаткову штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 680,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п.3 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватись у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, з наведеного випливає, що стягнення пені може застосовуватися лише у разі перевищення резидентом строків імпортної операції понад 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно із цим Законом є експорт.

За змістом абзацу 10 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт – це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

При цьому моментом здійснення імпорту/експорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Таку позицію також висловив і Верховний суд України у своїй постанові від 16 січня 2012 року № 21-412а11.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2015 року між ТОВ «Логопарк» (постачальник) та ОАО «Минский тракторный завод» (покупець) укладено контракт №1, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити комплектуючі до тракторів «МТЗ», в кількості, асортименті, по ціні і сумі згідно специфікації №1, в редакції покупця, що є додатком до даного контракту.

Загальна сума контракту на момент укладення складає 830 323,60 доларів США без ПДВ.

На виконання вимог даного контракту здійснено експортні операції, які оформлені митними деклараціями, за якими експортований товар перетнув межі митного кордону України.

Так, згідно митної декларації №100270001/2015/575031 від 21 жовтня 2015 року на суму 61 685,00 USD – термін перетину кордону – 08 листопада 2015 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513546, тобто через 18 календарних днів з моменту оформлення МД.

Відповідно до МД №100270001/2015/575753 від 13 грудня 2015 року на суму 21 460,00 USD – термін перетину кордону – 13 грудня 2015 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513564; згідно з МД №100270001/2015/575846 від 18 грудня 2015 року на суму 89 555,00 USD – термін перетину кордону – 24 грудня 2015 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513570, тобто через 6 календарних днів з момент оформлення МД.

Згідно митної декларації №100270001/2015/051123 від 11 січня 2016 року на суму 92 101,00 USD – термін перетину кордону – 19 січня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513574, тобто через 8 календарних днів з момент оформлення МД.

Відповідно до МД №100270001/2016/051482 від 12 лютого 2016 року на суму 94 112,00 USD – термін перетину кордону – 14 лютого 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №0846554, тобто через календарних дні з моменту оформлення МД.

У відповідності до МД №100270001/2016/051572 від 20 лютого 2016 року на суму 746,00 USD – термін перетину кордону – 21 лютого 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №086586, тобто через 1 календарний день з моменту оформлення МД.

Згідно з МД №100270001/2016/051673 від 29 лютого 2016 року на суму 42 992,03 USD – термін перетину кордону – 07 березня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513582, тобто через 7 календарних днів з моменту оформлення МД.

Відповідно до МД №100270001/2016/051672 від 29 лютого 2016 року на суму 39 758,97 USD – термін перетину кордону – 07 березня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513592, тобто через 7 календарних днів з моменту оформлення МД.

У відповідності до МД №100270001/2016/051923 від 18 березня 2016 року на суму 93 349,50 USD – термін перетину кордону – 20 березня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513586, тобто через 2 календарних дні з моменту оформлення МД.

Згідно МД №100270001/2016/052421 від 21 квітня 2016 року на суму 91 341,00 USD – термін перетину кордону – 28 квітня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №548409, тобто через 7 календарних днів з моменту оформлення МД.

Відповідно МД №100270001/2016/053186 від 10 червня 2016 року на суму 1 478,00 USD – термін перетину кордону – 12 червня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №0035904, тобто через 2 календарних дні з моменту оформлення МД.

У відповідності МД №100270001/2016/054140 від 12 серпня 2016 року на суму 90 513,00 USD – термін перетину кордону – 08 жовтня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної №548435, тобто через 57 календарних днів з моменту оформлення МД.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2016 року між ТОВ «Логопарк» (постачальник) та ЗАО «Амкодор-Эластомер» (покупець) укладено контракт №1, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити комплектуючі до тракторів «МТЗ», в кількості, асортименті, по ціні і сумі згідно специфікації №1, в редакції покупця, що є додатком до даного контракту.

Загальна сума контракту на момент укладення складає 100 000,00 доларів США без ПДВ.

Відповідно до вимог пункту 2.1 контракту постачальник постачає покупцю товар погодженими партіями, на умовах СРТ м. Мінськ (Інкотермс-2010) для автомобільного транспорту. Датою поставки товару вважається дата відмітки в ТТН про прийом товару на складі покупця.

На виконання вимог даного контракту здійснено експортні операції, які оформлені митними деклараціями, за якими експортований товар перетнув межі митного кордону України.

Так, згідно МД №100270001/2016/051287 від 28 січня 2016 року на суму 5 130,00 USD – термін перетину кордону – 28 січня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №021415.

Відповідно до МД №100270001/2016/051573 від 20 лютого 2016 року на суму 14 250,00 USD – термін перетину кордону – 21 лютого 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №086587, тобто через 1 календарний день з моменту оформлення МД.

У відповідності до МД №100270001/2016/051987 від 24 березня 2016 року на суму 9 120,00 USD – термін перетину кордону – 25 березня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №036583, тобто через 1 календарний день з моменту оформлення МД.

Згідно з МД №100270001/2016/052191 від 06 квітня 2016 року на суму 6 650,00 USD – термін перетину кордону – 07 квітня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №021248, тобто через 1 календарний день з моменту оформлення МД.

Відповідно до МД №100270001/2016/052256 від 12 квітня 2016 року на суму 21 850,00 USD – термін перетину кордону – 13 квітня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №513595, тобто через 1 календарний день з моменту оформлення МД.

У відповідності до МД №100270001/2016/052961 від 27 травня 2016 року на суму 5 000,00 USD – термін перетину кордону – 27 травня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №031924.

Згідно з МД №100270001/2016/053185 від 10 червня 2016 року на суму 10 000,00 USD – термін перетину кордону – 12 червня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №0035903, тобто через 2 календарних дні з моменту оформлення МД.

Відповідно до МД №100270001/2016/053513 від 02 липня 2016 року на суму 20 000,00 USD – термін перетину кордону – 02 липня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №031402.

У відповідності до МД №100270001/2016/054275 від 25 серпня 2016 року на суму 40 000,00 USD – термін перетину кордону – 27 серпня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №543436, тобто через 2 календарних дні з моменту оформлення МД.

Згідно з МД №100270001/2016/055365 від 03 листопада 2016 року на суму 40 000,00 USD – термін перетину кордону – 14 грудня 2016 року, що підтверджується повідомленням про фактичне виведення товарі до Міжнародної товарно-транспортної накладної №037560, тобто через 42 календарних дні з моменту оформлення МД.

Таким чином, суд приходить до висновку, що термін розрахунків із нерезидентами позивачем порушений не був, а отже нарахування пені за вказаними вище контрактами було зроблено неправомірно.

З урахуванням наведеного, суд зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0023831406.

Оскільки, як встановлено вище, у позивача була відсутня прострочена дебіторська заборгованість, яка підлягала обов’язковому декларуванню, відтак відсутні порушення з боку позивача вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень покладений на нього обов’язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень не виконано.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 червня 2017 року №0023831406 та №0029851406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк» (код ЄДРПОУ 35850971) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук