Рішення № 76161023, 27.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/11399/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом

Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради

до

Міністерства фінансів України

про

зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (далі по тексту – позивач) з позовом до Міністерства фінансів України (далі по тексту – відповідач), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить: визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України та зобов’язати Міністерство фінансів України здійснити відшкодування шкоди на користь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (код ЄДРПОУ 37950294, ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, р/р 31414544700003 ККД 24060300) у розмірі 58 570,96 грн. коштів державної субвенції.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що на рахунки виконавчого комітету, шляхом перерахування міжбюджетних трансфертів, не були перераховані з державного бюджету кошти відшкодування телекомунікаційних послуг за листопад-грудень 2015 року, внаслідок чого виникла прострочена кредиторська заборгованість Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради в розмірі 58 570,96 грн. Крім того, представник позивача повідомив, що внаслідок виконання судового рішення №903/988/16 у виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради як органу місцевого самоврядування виникло право зворотної (регресної) вимоги до Міністерства фінансів України щодо повернення сплачених ПАТ «Укртелеком» сум коштів за надані послуги зв’язку на пільгових умовах, передбачених чинним у 2015 році законодавством України.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на позовну заяву представник Міністерства фінансів України зазначив, що Міністерство фінансів України в межах своїх повноважень, здійснило передбачені законодавством дії щодо перерозподілу обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році та внесло відповідні зміни до розпису державного бюджету. Тобто, представник відповідача стверджує про відсутність оскаржуваної бездіяльності. На думку відповідача, доводи позивача суперечать нормам бюджетного законодавства, оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №415 від 29 березня 2002 року, до непередбачених заходів, визначених у підпункті «б» пункту 6 вказаного Порядку, не можуть бути віднесені – додаткові заходи, що забезпечують виконання бюджетної програми ((функції), призначення на яку затверджено у бюджеті.

Додатково представник відповідача стверджував, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів на виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або ж випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається відповідно до вимог Законів України.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Волинської філії ПАТ «Укртелеком» (виконавець) та Управлінням праці та соціального захисту населення Володимир-Волинського міськвиконкому (замовник) було укладено договір № 30/15-33 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами, за умовами пункту 1.1. якого виконавець своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а замовник відшкодовує виконавцю кошти за надані послуги.

Відповідно до п.п.2.1.1 п. 2.1. розділу 2 договору замовник зобов’язується на підставі рахунків та актів виконаних робіт, поданих виконавцем перераховувати на рахунок виконавця кошти за надані послуги протягом тридцяти календарних днів.

Згідно п.п.2.2.4 п. 2.2. розділу 2 договору виконавець зобов’язувався щомісяця, за кожний звітний період звіряти стан розрахунків між сторонами та підтверджувати це актом звіряння розрахунків на 1-ше число поточного місяця протягом п’яти банківських днів.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 02 січня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року.

Згідно частин 1, 3 статті 63 Закону України «Про телекомунації» телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законі України від 23 березня 2000 року №1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законі України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, я, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законі України від 24 березня 2008 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законі України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

У зв’язку з існуванням у позивача заборгованості перед ПАТ «Укртелеком», останній звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради 58 570,96 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за період листопад, грудень 2015року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15 лютого 2017 року в справі №903/988/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Івана Франка, 8, код ЄДРПОУ 03190768) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766) 58 570,96 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2017 року вказане рішення господарського суду Волинської області від 15 лютого 2017 року залишено без змін.

Позивач зазначив, що місцевий бюджет погасив кредиторську заборгованість за 2015 рік, хоча кошти на погашення цієї заборгованості надавались за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

На думку позивача, саме внаслідок бездіяльності Міністерства фінансів України позивачем не отримано субвенції з державного бюджету, що і зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам: субвенції на здійснення державних програм соціального захисту.

Статтею 102 Бюджетного кодексу України (в редакції станом на момент листопад-грудень 2015 року) визначено порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.

Так, відповідно до частини 5 статті 102 Бюджетного кодексу України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Аналіз наведених норм свідчить, що право окремих категорій громадян на пільгове надання послуг зв’язку гарантується та фінансується державою за рахунок коштів державного бюджету шляхом надання відповідним місцевим бюджетам субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.

Як встановлено судом, у Державному бюджеті України на 2015 рік передбачено фінансування потреб місцевих бюджетів на забезпечення пільгового надання громадянам послуг зв’язку, однак на рахунки позивача шляхом перерахування міжбюджетних трансфертів не були перераховані з державного бюджету кошти на відшкодування телекомунікаційних послуг за листопад-грудень 2015 року, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до вимог частини 6 статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Частиною 2 статті 84 Бюджетного кодексу України передбачено, що рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, а саме - видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року (далі – Порядок №256, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Вимогами пунктів 3-4 Порядку №256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з абзацом 4 пункту 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України та Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» головним розпорядником коштів державного бюджету визначено Міністерство фінансів України і такі видатки визначено як загальнодержавні витрати.

Підпунктом 19 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №375 від 20 серпня 2014 року, визначено, що Мінфін відповідно до покладених на нього завдань забезпечує здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких координується та спрямовується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Матеріалами справи підтверджується, що Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради протягом листопада –грудня 2015 року щомісяця отримувало від ПАТ «Укртелеком» розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, згідно з формою « 2-пільга», в яких визначено види та обсяги наданих послуг зв’язку на пільгових умовах за звітний період.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконано обов’язок щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг за листопад-грудень 2015 року, однак сплата вказаних грошових коштів здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету.

Суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №1191-р «Про перерозподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році» місцевим бюджетам Волинської області було збільшено обсяг планових призначень субвенції на 1 606,4 тис. грн., а субвенція була передбачена в межах фінансового ресурсу держави в загальній сумі 37 802,4 тис. грн.

При цьому, відповідачем не надано доказів фактичного надання субвенцій з державного бюджету на компенсацію піляг зв’язку на умовах, передбачених чинним законодавством, що свідчить про порушення прав та інтересів позивача та вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 263, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо ненадання Управлінню соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради з державного бюджету коштів на відшкодування телекомунікаційних послуг за листопад-грудень 2015 року.

3. Зобов’язати Міністерство фінансів України здійснити на користь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (код ЄДРПОУ 37950294, ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, р/р 31414544700003 ККД 24060300) відшкодування коштів у розмірі 58 570,96 грн. з державної субвенції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук