Постанова № 76160949, 29.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2711/18 Справа № 203/2298/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Демченко Е.Л., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем 14 листопада 2011 року був укладений договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки в розмірі 8 000 грн. ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договором не виконує, має заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, яка станом на 30 квітня 2017 року становить 63 728,69 грн., яка складається з 6 971,33 грн. – заборгованість за кредитом, 50 103,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 143,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 3 010,89 грн. – штраф (процентна складова), також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачу кредитного ліміту та докази користування відповідачем кредитною карткою, сам відповідач факт користування кредитними коштами заперечує. Крім того, єдиним документом щодо проведення розрахунків за договором (внесення платежів відповідачем) є розрахунок заборгованості за договором, підписаний представником позивача проте вказаний розрахунок є лише документом яким позивач обґрунтовує суму заявлених вимог а не є доказом видачі відповідачу кредитних коштів та не підтверджує факт користування ними. Жодних інших документів з яких можливо б було встановити видачу відповідачу кредитних коштів, або встановити факт користування відповідачем кредитною карткою до матеріалів справи не надано.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення питання, допущено однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

В своїй позовній заяві позивач зазначав, що 14 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку № б/н, в якій виявила намір оформити на своє ім’я карту «Универсальна» з кредитним лімітом по платіжній картці.

Підписана банком та відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в спільно з відповідними Умовами і Правилами становлять договір про надання банківських послуг (а.с.10).

В п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг визначено, що позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с.47).

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 умов зазначеного договору, заборгованість за ним згідно розрахунку, наданого позивачем,станом на 30 квітня 2017 року становить 63 728,69 грн., яка складається з 6 971,33 грн. – заборгованість за кредитом, 50 103,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 143,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 3 010,89 грн. – штраф (процентна складова).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачу кредитного ліміту та докази користування відповідачем кредитною карткою, сам відповідач факт користування кредитними коштами заперечує. Крім того, єдиним документом щодо проведення розрахунків за договором (внесення платежів відповідачем) є розрахунок заборгованості за договором, підписаний представником позивача проте вказаний розрахунок є лише документом яким позивач обґрунтовує суму заявлених вимог а не є доказом видачі відповідачу кредитних коштів та не підтверджує факт користування ними. Жодних інших документів з яких можливо б було встановити видачу відповідачу кредитних коштів, або встановити факт користування відповідачем кредитною карткою до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (частини третя та четверта статті 60 ЦПК України 2004).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 59 ЦПК України 2004).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої статті 207 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина перша статті 1054 ЦК України). Параграф 1 глави 71 ЦК України регулює питання позики та відповідного договору. Так, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно було підписану анкету заяву від 14 листопада 2011 року на отримання кредитних коштів, проте відсутні належні та достатні докази того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, довідку про умови кредитування, був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні «Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку» та «Правила користування платіжною карткою», затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, «Тарифи Банку», на які посилається позивач як докази умов укладення кредитного договору, а тому судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні цих позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував наявні в матеріалах справи докази отримання кредитних коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте доказів на підтвердження своїх вимог позивачем ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції надано не було.

А отже банком не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та об’єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про задоволення часткове позову.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

ОСОБА_3