Рішення № 76160538, 29.08.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 263/5417/17

№2/263/143/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарях Диміч Т.М., Лапоног Т.Г., Гущиній О.О., Домановій І.Ф., Ребеко О.К., Коростовцевій Я.В., Соколовій О.Б., Єжижанському М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», треті особи: Маріупольська Первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність», Всеукраїнська профспілка «Народна Солідарність», ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що з 03 серпня 2016 року відповідач прийняв його на роботу на посаду заступника директора із загальних питань. З 03 квітня 2008 року до 31 березня 2017 року він працював директором-розпорядником Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» (далі - театр, КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», КЗ «ДАОДТ» м.Маріуполя). 02.12.2016 року позивач вступив до Первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнського професіонального союзу «Народна солідарність». 20.01.2017 року його було обрано до складу виборного органу профспілки, про що відповідач був належним чином у письмовій формі повідомлений 01.02.2017р. та 06.02.2017р. 20 лютого 2017 року відповідач видав наказ №87-ос, яким з 31.03.2017 року позивача звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату. В порушення вимог ст.252 КЗпП України та ст.41 ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» відповідач звільнив його без згоди виборного органу профспілки, членом якого являється позивач, а також без згоди вищестоящого виборного органу вищевказаної профспілкової організації (об’єднання професійних спілок).

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд скасувати наказ №87-ос від 20.02.2017 року та поновити його на роботі з дня звільнення, стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення та судові витрати.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Від представника відповідача адвоката ОСОБА_3 до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких вона просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Представник відповідача зазначає, що у серпні 2006 року ОСОБА_1 був зарахований до штату КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» (із змінами назви закладу від 29.09.2009 року та 06.05.2016 року) на посаду заступника директора із загальних питань. З квітня 2008 року по 31.03.2017 року позивач працював на посаді директора-розпорядника КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)».

27.12.2016 року генеральним директором театру ОСОБА_2 був виданий наказ №208-од «Про необхідність унесення змін до штатного розпису», яким із штатного розкладу театру з 01 квітня 2017 року виводилось 11 штатних одиниць, у тому числі посада директора-розпорядника, та вводилось 11 нових штатних одиниць. 28.12.2016 року на адресу голови профспілкового комітету театру адміністрацією театру на виконання вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України було спрямовано повідомлення про скорочення штату, яке містило вичерпну інформацію з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення тощо. Як вбачається з виписки з протоколу засідання профспілкового комітету № 36 від 28.12.2016 року профкомом було погоджено (надано згоду) скорочення одних (у тому числі посади позивача) та введення інших штатних одиниць. Таким чином, окрім посади директора-розпорядника скорочувалось ще 10 штатних одиниць і жодних скарг або зауважень щодо недотримання процедури звільнення від них не надходило.

30.01.2017 року генеральним директором театру був виданий наказ №29-од «Про скорочення штату працівників», відповідно до якого з 01.04.2017 року, зокрема, скорочувалась посада директора-розпорядника. Зазначений наказ, в свою чергу, був виданий на підставі наказу Управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації від 19.01.2017 року № 5-од, яким штатний розпис театру приводився у відповідність до примірних штатних розписів державних та комунальних театрів з урахуванням виведення в подальшому посади директора – розпорядника. Позивач був ознайомлений з наказом 31.01.2017 року, тобто, відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України, яка передбачає, що про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Оскільки одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, керівництвом театру письмово 31.01.2017 року, 24.02.2017 року та 13.03.2017 року позивачу тричі було запропоновано вакантні посади, на які він мав змогу працевлаштуватися з 01.04.2017 року. Наказом № 87-ос «Про звільнення з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників» від 20.02.2017р. з 31.03.2017р. ОСОБА_1 був звільнений з посади директора-розпорядника театру на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з урахуванням вимог ст.43-1 КЗпП України.

02.12.2016 року адміністрацію театру було повідомлено позивачем, що останній з 01.12.2016 року є членом Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». Однак, жодних підтверджуючих документів про сам факт членства у профспілковій організації ОСОБА_1 надано не було, а саме: копії членського квитка, копій протоколів зборів членів профгрупи, профкому первинної організації, Центрального координаційного комітету тощо, як це передбачено пп. 3.3.2., 3.5. Статуту Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». Жодних офіційних повідомлень від Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» на той момент до адміністрації театру не надходило.

Стаття 43-1 КЗпП України передбачає можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників та ін. Таким чином, позивач ОСОБА_1 був звільнений на підставі ст. 43-1 КЗпП України, оскільки він на момент звільнення займав посаду директора-розпорядника театру, що згідно з його Посадової інструкції відповідала посаді першого заступника директора театру. ОСОБА_4 того, ст. 43-1 КЗпП України передбачає можливість розірвання трудового договору без згоди виборного органу у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації. Єдиною профспілковою організацією, що офіційно діяла в установі театру на момент проведення процедури скорочення була Первинна профспілкова організація профспілки працівників культури України КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр м. Маріуполь», членом якої позивач ніколи не був. Відповідно до ст.16 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця. Повідомлення про заснування та належність Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» надійшло на адресу керівництва театру 01.02.2017 року, тобто, фактично вже після проведення процедури погодження скорочення посади позивача профкомом театру, підписання наказу директора театру про скорочення штату працівників та ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом. Тобто, саме 01.02.2017 року відповідач вважає датою офіційної легалізації профспілки в установі театру. Таким чином, у будь-якому випадку керівництво театру не мало можливості отримати попередню згоду первинної профспілкової організації № 141-2, оскільки на момент видання наказу № 29-од від 30.01.2017 року та ознайомлення з ним позивача 31.01.2017 року, воно взагалі не було офіційно повідомлено про існування цієї профспілки, яка здійснює свою діяльність в установі театру. ОСОБА_4 того, з цього повідомлення адміністрація театру вперше дізналася, що 20.01.2017 року рішенням загальних зборів Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» відповідач був обраний до складу виборчого органу – профспілкового комітету Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність».

Представник відповідача зазначає, що цей факт свідчить про грубе порушення саме позивачем діючого законодавства України, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.

Стороні відповідача невідомо, чи були члени профспілки Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 при прийнятті рішення щодо обрання ОСОБА_1 членом профспілкового комітету повідомлені про факт обіймання ним на той момент посади директора-розпорядника театру, тобто фактично - посади роботодавця, але позивач повинен був знати про неможливість обрання його членом виборних органів профспілки будь-якого рівня.

Відповідно до посадової інструкції директора-розпорядника театру від 20.11.2008 року (діючої на момент звільнення позивача) директор-розпорядник підпорядковується безпосередньо генеральному директору театру та працює на правах першого заступника. У відсутність генерального директора він наділяється організаційно-розпорядчими повноваженнями, а саме: має право підписувати накази, розпорядження та інші документи у якості першого заступника генерального директора театру. Для вирішення питань, пов’язаних з господарською та іншою діяльністю театру укладає договори підряду, трудові угоди і т.п. Директор-розпорядник користується правом першого підпису. На підставі довіреності, виданої генеральним директором, директор-розпорядник має право першого підпису від імені театру договорів, контрактів, організаційно-розпорядчих та інших документів.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 03.11.2006 року № 22-48-548 частинами третьою, четвертою та п'ятою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Відповідно до ч. 2 Розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 організаційно-розпорядча документація - уніфікована підсистема управлінської документації, що забезпечує організацію процесів управління та управлінської праці. Управлінський документ - службовий документ, спрямований на виконання установою функцій, що забезпечують її діяльність. Відповідно до пп. 3,4 ч. 1 Розділу ІІ Правил організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється на:

- організаційну, що містить правила, норми, що визначають статус, компетенцію, структуру, штатну чисельність і посадовий склад установи, функціональний зміст діяльності установи та її підрозділів (положення або статут установи, положення про структурні підрозділи установи, посадові інструкції, штатні розписи, договори тощо);

- розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження);

- інформаційно-аналітичну, що містить інформацію, на підставі якої приймаються певні управлінські рішення (акти, довідки, доповідні записки, заяви, пояснювальні записки, протоколи, службові листи тощо).

Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Таким чином, протягом перебування на посаді директора-розпорядника позивач неодноразово безпосередньо на підставі своєї посадової інструкції, а також на підставі наказів генерального директора театру та управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації виконував організаційно-розпорядчі функції, тимчасово виконував обов’язки керівника театру та підписував організаційно-розпорядчі документи в якості роботодавця.

ОСОБА_4 того, директор-розпорядник театру ОСОБА_1 входив до складу робочих комісій по здійсненню контролю за виконанням колективного договору від адміністрації, тобто роботодавця, як сторони договору.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні на підставах, викладених в позові.

Також позивач у судовому засіданні пояснив, що з 2006 року працював у КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)». З квітня 2008 року працював на посаді директора-розпорядника. Позивач 24.11.2016р. написав заяву про вступ до профспілки та у грудні 2016 р. вступив до Маріупольської Первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність», про що повідомив відповідача. 20.01.2017 року його було обрано до складу виборного органу профспілки голосуванням загальних зборів профспілки. За два місяці до скорочення з посади його повідомили про це, однак, до профспілки відповідні запити щодо надання згоди на його звільнення не було подано. У грудні 2016 року він отримав членський квиток та до звільнення у 2017 році отримав інший членський квиток, оскільки в першому була помилка в даті прийняття до профспілки. Йому відомо про те, що особа, яка виконує функції роботодавця, не має права обиратися до членів виборних органів профспілки. Позивач пояснив, що обов’язки генерального директора тимчасово виконував до вступу у профспілку, але в 2016р. та, зокрема, з 20.01.2017р. не підписував жодного наказу, функцій роботодавця не виконував та такі функції не передбачені його посадовими обов’язками. Дійсно раніше входив до складу комісії по здійсненню контролю за виконанням колективного договору від адміністрації, однак, вона припинила свою дію у 2013р.

Представник позивача ОСОБА_1 та третьої особи Маріупольської Первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» - ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зокрема, пояснила, що з 24.11.2016 року ОСОБА_1 став членом профспілки - Маріупольської Первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» і отримав членський квиток, та 02.12.2016 року повідомив про це керівництво театру. Позивач виконував посадові обов’язки згідно з посадовою інструкцією, мав право укладати господарські договори, під час відсутності генерального директора, виконував його обов’язки згідно з наказами. Оскільки позивач був членом виборного органу профспілки, без згоди профспілки відповідач не мав законних підстав звільнити його, проте відповідач прийняв рішення про звільнення позивача, чим порушив вимоги КЗпП України та ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності». Відповідач не мав права приймати рішення без отримання згоди профспілки. Роботодавець повинен направити подання до профспілкового органу, а орган повинен прийняти рішення і надати згоду або відмову на звільнення працівника. Маріупольська Первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» входить до складу Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність», тому роботодавець повинен був отримати дві згоди на звільнення ОСОБА_1 від обох організацій, оскільки позивач входив до складу виборного органу профспілки, однак відповідач такі вимоги Закону не виконав. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В подальшому від позивача надійшла заява про те, що ОСОБА_5 під час розгляду даної справи більше не буде представляти його інтереси, а його інтереси буде представляти ОСОБА_6, просив залучити останнього в якості представника позивача.

Представник позивача - ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові, також додатково зазначив, що при звільненні позивача було порушено ст.43 Конституції України, оскільки позивач не був згодний на звільнення, крім того, в порушення чинного законодавства звільнення було проведено без згоди профспілки, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

Представник третьої особи Маріупольської Первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» - ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, пояснила, що для вступу до профспілки подається лише заява, яку позивач подав 24.11.2016 року та у грудні 2016р. був прийнятий у члени профспілки, а на адресу відповідача було направлено відповідне повідомлення. 20.01.2017 року позивача було обрано до складу виборного органу профспілки, про що відповідач був належним чином у письмовій формі повідомлений 01.02.2017р. та 06.02.2017р. В даному випадку вимоги законодавства відповідачем були порушені, оскільки останній, знаючи про те, що ОСОБА_1 є членом виборного органу профспілки, звільнив його без згоди такого виборного органу профспілки.

ОСОБА_4 того, до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_7, у яких остання також підтримала позовні вимоги, вказала, що 02.12.2016р. позивач листом-повідомленням на ім’я керівника КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» повідомив про вступ до профспілки. При цьому чинним законодавством не передбачено вимогу надання роботодавцеві разом з повідомленням про вступ до профспілки протоколу засідання профспілкового комітету. 20.01.2017р. на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення створити профгрупу на КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», а 21.01.2017р. на загальних зборах було обрано членом профкому позивача, про що відповідач був належним чином у письмовій формі повідомлений листами від 31.01.2017р. (отриманий відповідачем 01.02.2017р.) та 03.02.2017р. Представник третьої особи зазначає, що згідно з вимогами ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня. Однак, у даному випадку роботодавцем є керівник підприємства, який має повноваження від власника здійснювати керівництво підприємством, установою або організацією. При наймі (призначенні, обранні) керівника підприємства з ним укладається трудовий контракт (договір, угода) з визначенням прав, строку найму, обов’язків та відповідальності тощо. Керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління. На підприємстві не може бути двох керівників. У разі тимчасової відсутністі керівник видає наказ про його заміщення (тимчасове виконання обов’язків), які мають разовий характер і вичерпують свою дію після виходу керівника на роботу. Покласти тимчасове виконання своїх обов’язків на іншого працівника (заступника, керівника структурного підрозділу тощо) керівник може за умов, якщо виконання обов’язків керівника (директора) у разі його тимчасової відсутності передбачено посадовою інструкцією працівника та якщо працівник надав згоду на тимчасове викання обов’язків директора. Враховуючи викладене представник Маріупольської Первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» зазначає, що вважати позивача роботодавцем не можна з вищенаведених підстав, а крім того, після вступу до профспілки позивач з 01.12.2016р. не виконував тимчасово обов’язків керівника КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» та не мав діючої довіреності на виконання певних обов’язків керівника закладу. Таким чином, як член профспілки позивач не мав заборони щодо обрання його до профспілкового комітету та був обраний на загальних зборах 21.01.2017р. до виборного органу Маріупольської Первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність». Керівник відповідача генеральний директор ОСОБА_2 не мав права звільняти ОСОБА_1 без попередньої згоди виборного органу профспілки.

Представник третьої особи Маріупольської Первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» - ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, пояснила, що позивач є членом профспілки та обраний до виборного органу профспілки на зборах 20.01.2017 року. Відповідачем були порушені вимоги діючого законодавства, оскільки останній звільнив ОСОБА_1 без згоди виборного органу профспілки, а також без згоди вищестоящого виборного органу профспілкової організації.

Від представника третьої особи Всеукраїнська профспілка «Народна Солідарність» - ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» та про підтримання позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у позові.

Третя особа ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та підтримав позицію, висловлену у запереченнях представника відповідача КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)». Також пояснив, що про вступ до профспілкової організації ОСОБА_1 йому стало відомо у лютому 2017 року. Згідно з посадовою інструкцією на час відсутності генерального директора перший заступник виконує обов’язки генерального директора.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, вказаних у письмових запереченнях проти позову. Також додатково пояснила, що вважає, що відповідач не повинен був отримувати попередню згоду профспілки на звільнення позивача. Профспілки повинні повідомляти про вступ до їх складу робітників. Однак, таке повідомлення надійшло до КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» 01.02.2017 року. 02.12.2016 року дійсно надійшло повідомлення позивача про те, що він став членом профспілки, однак, офіційних повідомлень та підтверджень цьому не надходило. Таким чином відповідач не звертався до профспілки, тому що, по-перше, статутом профспілки передбачено, що працівник повинен надати докази того, що він є членом профспілки, по-друге, позивач, як передбачає його посада, виконував посадові обов’язки роботодавця.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №149-лс від 02.08.2006 року ОСОБА_1 зачислено до штату театру на посаду заступника директора із загальних питань з 03 серпня 2006 року, з іспитовим строком три місяці, з оплатою окладу згідно з штатним розкладом та щомісячної виплати надбавки за складність та напруженість в роботі у розмірі 50 % посадового окладу. /а.с.74, том 1/.

Відповідно до записів у трудовій книжці БТ-І №7082787 від 16.06.1980р., ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Донецьким ордену «Знак Пошани» обласним російським драматичним театром (м.Маріуполь) та з 03.08.2006 року прийнятий на посаду заступника директора по загальних питаннях на підстав наказу № 149-лс від 02.08.2006 року; наказом № 46-лс від 31.03.2008 року ОСОБА_1 переведено на посаду директора-розпорядника. Наказом № 226-од від 29.09.2009 року заклад перейменовано на комунальний заклад «Донецький академічний ордену Пошани обласний російський драматичний театр (м.Маріуполь)». Наказом № 70-од від 06.05.2016 року заклад перейменовано на Комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь). Наказом №87-ос від 20.02.2017 року ОСОБА_1 звільнено за скороченням штату згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. /а.с.67-72, том 1/.

Згідно з наказом № 87-ос «Про звільнення з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників» від 20.02.2017 року ОСОБА_1 звільнено 31 березня 2017 року, причина звільнення – п.1 ст.40 КЗпП України, скорочення штату працівників, підстави звільнення – ст.43-1 КЗпП України, відмова від переведення на іншу роботу. /а.с.66, том1/.

Відповідно до довідки від 11.04.2017 року, виданої Маріупольським МЦЗ, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському МЦЗ як безробітний з 05.04.2017 року /а.с.73, том 1/.

Відповідно до заяви від 02.12.2016 року вхід.№54 на ім’я генерального директора КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь) ОСОБА_2, ОСОБА_1 повідомив, що 01.12.2016 року став членом Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», у зв’язку з чим просив усі питання, які стосуються його соціальних і трудових прав вирішувати виключно з Маріупольською первинною профспілковою організацією №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». /а.с.77, том 1/.

Відповідно до витягу з протоколу №12 від 24.11.2016 року засідання профспілкового комітету Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» ОСОБА_1 прийнято до Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». /а.с.202, том1/.

Згідно з наказом №29-од від 30.01.2017 року «Про скорочення штату працівників», наказано з 01 квітня 2017 року скоротити штат театру на одинадцять одиниць, в тому числі 1 шт.од. директор-розпорядник (20 тар. розряд). /а.с.78, том 1/.

З письмового попередження директору-розпоряднику ОСОБА_1 вбачається, що 30.01.2017 останнього було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП «01» квітня 2017 року та надана пропозиція про працевлаштування у театрі з 01 квітня 2017 року на вакантні посади. /а.с. 81-82, 95, том 1/.

Відповідно до змін до штатного розпису КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь) від 15 грудня 2016 року, з 01.03.2017 р. виведено зі штатного розпису, між іншим, директора-розпорядника. /а.с.83, том 1/.

Згідно з повідомленням від 31.01.2017р. (вх.№17 від 01.02.2017 року) про заснування та належність Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», генеральному директору КЗ «ДАОДТ» м.Маріуполя ОСОБА_2 повідомлено, що 21.12.2015 року у м.Маріуполі було засновано Маріупольську первинну профспілкову організацію №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», до складу якої входять працівники КЗ «ДАОДТ» м.Маріуполя, у зв’язку з чим усі питання, які стосуються соціальних та трудових прав зазначених вище працівників просили вирішувати за участі Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». /а.с.84-85, том1/.

06.02.2017 року за вх.№18 адміністрацією КЗ «ДАОДТ» м.Маріуполя отримано повторне повідомлення від 03.02.2017р. про заснування Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». /а.с.86-88, том 1/.

Зі скарги від 03.02.2017 року вх.№14 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до генерального директора КЗ ДАОДТ (м.Маріуполь)» ОСОБА_2 зі скаргою про порушення його особистих прав і законних інтересів з боку посадової особи генерального директора КЗ ДАОДТ (м.Маріуполь)» ОСОБА_2 Йому було запропоновано лише посади 2-7 тарифного розряду та вакантні посади художнього та артистичного персоналу, які не можуть бути запропоновані, а можуть бути обіймані виключно на підставі конкурсу, відповідно до Наказу МК України № 497 від 01.07.16р. ОСОБА_2 допустив порушення вимог та положень Кодексу законів про працю України: директор не отримав попередньої згоди виборчого органу,членом якого є працівник, на скорочення, а саме від профспілкової організації МППО №141-2 ВП «Народна солідарність»; на переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. /а.с.89, том1/.

Як вбачається з листа від 21.02.2017 року №69, наданого Генеральним директором ОСОБА_2 у відповідь на скаргу ОСОБА_1, останньому було запропоновано звернутися зі скаргою до вищестоящих інстанцій. /а.с.90, том1/.

21.02.2017 року на ім’я генерального директора КЗ «ДАОДТ(м.Маріуполь)» ОСОБА_2 надано звернення ОСОБА_1, у якому він зазначив, що належним чином повідомляв генерального директора, що вступив до первинної профспілкової організації МППО №141-2 ВП «Народна солідарність». У наказі №29-од про скорочення штату від 30.01.2017 р. є посилання на надання адміністрацією театру інформації про скорочення до профспілкового комітету театру, проте до виборного органу первинної профспілкової організації інформація та подання на отримання згоди виборного органу профспілки про скорочення не надходили. Зазначив, що вважає наказ №29 – од від 30.01.2017 р. «Про скорочення штату працівників» виданим з порушенням вимог ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та КЗпП України. /а.с.91, том1/.

Згідно з відповіддю від 14.03.2017р. №85, наданою на звернення ОСОБА_1, йому запропоновано оскаржити наказ про скорочення штату у встановленому законом порядку. /а.с.92, том1/.

Як вбачається з пропозиції про працевлаштування у театрі від 24.02.2017 року, наданої ОСОБА_1, останньому було запропоновано перевестися на іншу посаду, а саме: сторож, черговий, архіваріус, технік звукозапису 1 категорії. ОСОБА_1 з переведенням не погодився, про що мається вказівка та підпис позивача у зазначеному документі. /а.с.93, том 1/.

ОСОБА_4 того, суду надано свідоцтво про легалізацію профспілки, об’єднання профспілок №3574 від 04.05.2011 р. згідно з яким профспілка «Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність» має статус міжнародної та знаходиться за юридичною адресою: АДРЕСА_1. /а.с.97, том1/.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» є ОСОБА_7. /а.с.98, том 1/.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центрального координаційного комітету Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» від 21 грудня 2015 року №12-02-2015 визнано та взято на облік за номером 141-2 Маріупольську первинну профспілкову організацію Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», створену 21 грудня 2015 року у місті Маріуполі. /а.с. 99, том 1/.

Згідно з витягом із протоколу засідання №5 Профспілкового комітету Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» від 20 січня 2017 року було постановлено створити на КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» профгрупу з членів профспілки МППО №141-2 ВП «Народна солідарність». /а.с.105, том 1/.

Згідно з витягом із протоколу засідання №5 Профспілкового комітету Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» від 21 січня 2017 року було затверджено новий склад профспілкового комітету, до якого увійшов ОСОБА_1 / а.с.106-107, том1/.

Відповідно до листа від 30.03.2017 року №118, наданого генеральним директором КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» на ім’я голови Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» ОСОБА_7, повідомлено, що стаття 43-1 КЗпП України не вимагає обов’язкової згоди профспілкового органа при звільненні з ініціативи роботодавця заступників керівника підприємства, тому директора-розпорядника театру ОСОБА_1 буде звільнено по ст.40 п.1 КЗпП України, наказ про скорочення штату працівників був прийнятий в межах повноважень, наданих Статутом керівнику закладу та згідно з трудовим законодавством. Ніяких підстав для його скасування немає. /а.с.108, том 1/.

Згідно з довідкою від 14.09.2017 року, наданою головою профкому КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)», ОСОБА_1 в профспілці КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» ніколи не перебував. /а.с.122, том 1/.

Згідно з наказом № 208-од від 26 грудня 2016 року «Про необхідність унесення змін до штатного розпису» з штатного розпису виведено, між іншим, штатну одиницю директор-розпорядник (20 тар. розряд), посадовий оклад 9718,00 грн. /а.с.165, том 1/.

Відповідно до повідомлення про скорочення штату №353 від 28.12.2016 року, наданого на адресу Голови профспілкового комітету КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» ОСОБА_11 Генеральний директор КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» ОСОБА_2 повідомив, що у зв’язку зі змінами місячного фонду заробітної плати в бік зменшення, вважається доречним вивести зі штатного розпису та скоротити посаду директора-розпорядника з 01.04.2017 року. Запропоновано у разі необхідності проведення консультацій стосовно заходів щодо запобігання звільнення чи зведенням їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків звільнень визначити дату таких консультацій. /а.с.166, том 1/.

Згідно з випискою з протоколу №36 засідання профспілкового комітету КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» від 28.12.2016 року, постановлено дати згоду на скорочення штатних одиниць директора-розпорядника та інших. /а.с.167, том 1/.

Відповідно до наказу Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації №5-од від 19.01.2017 року про внесення змін до штатного розпису комунального закладу наказано привести штатний розпис КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» у відповідність до примірних штатних розписів державних та комунальних театрів з урахуванням виведення в подальшому посади директора-розпорядника. /а.с.168, том 1/.

Відповідно до довідки КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» від 28.11.2017 року №63, фактична середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 9260,16 грн., середньоденна заробітна плата складає 465,92 грн.

Відповідно до довідки Маріупольського МЦЗ від 18.06.2018р. ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний у Маріупольському МЦЗ з 05.04.2017р. та його дохід у період з 05.04.2017р. по 31.05.2018р. складає 80958,25 грн.

Відповідно до строкового трудового договору, укладеного між КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» в особі генерального директора та ОСОБА_12, останнього прийнято на посаду заступника генерального директора адміністративно-господарської частини КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» на строк з 01.12.2016р. по 01.12.2017р. включно. Згідно з наказом №233-ос від 01.12.2016р. ОСОБА_12 прийнято на роботу заступником генерального директора адміністративно-господарської частини КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» з 02.12.2016р. по 02.12.2017р.

З листа голови ЦКК ВП «Народна Солідарність» ОСОБА_9 від 22.08.2018р. №045-18 вбачається, що Центральний координаційний комітет ВП «Народна Солідарність» повідомляє про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, оскільки звільнення проведено всупереч вимогам ст.49-4 КЗпП та ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавацбу встановленому законом порядку не звернувся до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, з поданням про надання згоди на його звільнення, при прийнятті рішення про звільнення не було враховано його переважне право на залишення на роботі.

Відповідно до рішення від 22.08.2018р. вих.№66/Д «Про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади директора-розпорядника КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» виборний орган профспілкового комітету Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» дійшов висновку про відмову в надання згоди на звільнення позивача з посади директора-розпорядника КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь) у зв’язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, тому що у роботодавця немає законних підстав для звільнення ОСОБА_1 В обґрунтування рішення зазначено, що ОСОБА_1 вступив до Первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнського професіонального союзу «Народна солідарність», а в подальшому його було обрано до складу виборного органу профспілки, про що відповідач був належним чином у письмовій формі повідомлений. Повноважень роботодавця ОСОБА_1 у КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» не мав. 20 лютого 2017 року генеральний директор КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)» видав наказ №87-ос, яким з 31.03.2017 року позивача звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату, чим порушив вимоги ст.252 КЗпП України та ст.41 ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки звільнив позивача без згоди виборного органу профспілки, членом якого являється позивач, а також без згоди вищестоящого виборного органу вищевказаної профспілкової організації (об’єднання професійних спілок). ОСОБА_4 того, при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 не було враховано його переважне право на залишення на роботі відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП та йому не була запропонована посада заступника генерального директора з адміністративно-господарської частини, яка була введена у закладі перед скороченням штату та яка аналогічна посаді директора-розпорядника. ОСОБА_4 того, з профспілкою не проводилися консультації щодо скорочення штатів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 на обгрунтування своїх позовних вимог щодо порушення відповідачем ст.252 КЗпП України та ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» посилається на те, що відповідач звільнив його без згоди виборного органу профспілки, членом якого являється позивач, а також без згоди вищестоящого виборного органу вищевказаної профспілкової організації (об’єднання професійних спілок).

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до ст.49-2 КЗпП України, яка регулює порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Стаття 43-1 КЗпП України передбачає можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників та ін.

За приписами п.10 ст.247 КЗпП України, ст.38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом Професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.252 КЗпП України та ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до ч.6 ст.7 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як зазначено вище, судом встановлено, що відповідно до наказу № 29-од «Про скорочення штату працівників» від 30.01.2017 року, між іншим, скорочено штат театру на одинадцять одиниць, у тому числі 1 одиниця – директор-розпорядник та наказано письмово запропонувати працівникам, які підлягають звільненню, вакантні посади.

Згідно з письмовим попередженням директору-розпоряднику ОСОБА_1 31.01.2017 року його було повідомлено про майбутнє звільнення із займаної посади з 01 квітня 2017 року та надана пропозиція про працевлаштування у театрі з 01 квітня 2017 року. Як вбачається з пропозиції про працевлаштування у театрі від 24.02.2017 року, наданої ОСОБА_1, останньому було запропоновано перевестися на іншу посаду, однак, ОСОБА_1 з переведенням не погодився, про що мається вказівка та підпис позивача у зазначеному документі. Керівництвом театру письмово 31.01.2017 року, 24.02.2017 року та 13.03.2017 року позивачу тричі було запропоновано вакантні посади, на які він мав змогу працевлаштуватися з 01.04.2017 року.

Відповідно до посадової інструкції директора-розпорядника театру від 20.11.2008 року директор-розпорядник підпорядковується безпосередньо генеральному директору театра та працює на правах першого заступника. У відсутність генерального директора він наділяється організаційно-розпорядчими повноваженнями, а саме: має право підписувати накази, розпорядження та інші документи у якості першого заступника генерального директора театру. Для вирішення питань, пов’язаних з господарською та іншою діяльністю театру, укладає договори підряду, трудові угоди і т.п. Директор-розпорядник користується правом першого підпису. На підставі довіреності, виданої генеральним директором, директор-розпорядник має право першого підпису від імені театру договорів, контрактів, організаційно-розпорядчих та інших документів. /а.с.169-170, т.1/.

Протягом перебування на посаді директора-розпорядника позивач неодноразово безпосередньо на підставі своєї посадової інструкції, а також на підставі наказів генерального директора театру та управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації виконував організаційно-розпорядчі функції, тимчасово виконував обов’язки керівника театру та підписував організаційно-розпорядчі документи в якості роботодавця, доказом чого слугують наступні документи:

- накази генерального директора театру «Про тимчасове виконання обов’язків» від 21.06.2012 року № 146-од, від 15.07.2013 року № 155-од, від 04.11.2013 року № 229-од, від 11.02.2014 року № 34-од, від 23.06.2014 року № 124-од, від 16.11.2015 року № 133-од, накази управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації від 15.06.2012 № 62ос, від 04.06.2014 року № 51-в /а.с.123-130, том 1/;

- довіреність № 3 від 14.06.2013 року, довіреність № 1 від 02.01.2014 року, довіреність № 1 від 02.01.2015 року, довіреність № 2 від 04.01.2016 року /а.с.131-134, том 1/;

- накази тимчасово виконуючого обов’язки генерального директора за власним підписом позивача ОСОБА_1, як роботодавця (за датою складання або вступу в дію): «Про доплату за роботу за суміщенням у липні 2014р» № 137-од від 11.07.2014 року, «Про встановлення надбавки за складність і напруженість в роботі у липні 2014р» № 140-од від 14.07.2014 року, «Про відміну дії наказу № 112-ос від 04.07.2014 в частині ОСОБА_13І.» № 141-ос від 14.07.2014 року, «Про надання матеріальної допомоги» № 141-од від 16.07.2014 року, «Про надбавку та складність і напруженість у липні 2014 року» № 142-од від 18.07.2014 року, «Про надбавки за складність та напруженість у листопаді 2015» № 279-ос від 20.11.2015 року, «Про преміювання по результатам роботи у листопаді 2015р» № 277 – ос від 20.11.2015 року, «Про преміювання по результатам роботи у листопаді 2015р» № 280-ос від 23.11.2015 року, «Про ОСОБА_4 - переведення» № 178-ос від 27.08.2013 року, «Про ОСОБА_14 - переведення» № 177-ос від 27.08.2013 року, накази «Про припинення трудового договору» № 284-ос від 25.11.2015 року, № 167-ос від 01.08.2014 року, № 163-ос від 01.08.2014 року, № 162-ос від 01.08.2014 року,№ 161-ос від 29.07.2014 року, № 145-ос від 15.07.2014 року, № 142-ос від 14.07.2014 року, № 138-ос від 11.07.2014 року, № 134-ос від 10.07.2014 року, № 133-ос від 10.07.2014 року, № 169-ос від 19.08.2013 року, № 170-ос від 19.08.2013 року№ 183-ос від 27.08.2013 року, № 171-ос від 19.08.2013 року, «113-ос від 07.07.2014 року, накази «Про прийняття на роботу» № 127-ос від 10.07.2014 року, № 186-ос від 30.08.2013 року, № 180-ос від 27.08.2013 року, № 182-ос від 27.08.2013 року, № 181-ос від 27.08.2013 року /а.с.135-164, том 1/.

ОСОБА_4 того, відповідно до ст.3 ЗУ «Про колективні договори та угоди» колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Статтею 15 зазначеного Закону передбачено, що контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.

Додатком до колективного договору № 15, затвердженим генеральним директором театру та узгодженим головою профкому театру, встановлений список осіб й посад, відповідальних за виконанням колективного договору, що діяв у 2014 році, до складу якого входив й директор-розпорядник театру ОСОБА_1 /а.с.171, т.1/.

Згідно з наказами в.о. генерального директора театру №90-од від 24 червня 2016 року та №111-од від 06 вересня 2016 року створено робочу комісію по здійсненню контролю за виконанням колективного договору, до складу якої від адміністрації, тобто роботодавця, як сторони договору, також входив директор-розпорядник ОСОБА_1 /а.с.172-173, том1/.

Аналізуючи зібрані по справі докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України щодо засад змагальності процесу і надання доказів, позивачем не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства. ОСОБА_4 того, позивачем ніяким чином не спростовані доводи представника відповідача, надані ним письмові докази щодо законного обґрунтування його звільнення з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Обставини, на які посилається позивач та його доводи є, на думку суду, безпідставними, оскільки з матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що позивачу були запропоновані всі наявні на той час посади, які були на момент звільнення у КЗ «ДАОДТ (м.Маріуполь)», однак, ОСОБА_1 відмовився від наданих пропозицій та був звільнений на підставі ст.43-1 КЗпП України без згоди виборного органу профспілки, а також без згоди вищестоящого виборного органу профспілкової організації, оскільки він на момент звільнення займав посаду директора-розпорядника театру, що згідно з його посадовою інструкцією відповідала посаді першого заступника директора театру, а також виконував функції роботодавця, що згідно з вимогами ч.6 ст.7 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» унеможливлює його обрання членом виборних органів профспілки будь-якого рівня.

Сам факт формального обрання позивача членом виборного органу профспілки в порушення вимог ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не може свідчити про порушення трудового законодавства з боку відповідача при звільненні ОСОБА_1, оскільки норма ч.6 ст.7 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» має імперативний характер та повинна застосовуватися незалежно від розсуду позивача або представників профспілки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено з дотриманням законодавства про працю України, у відповідності з вимогами, що ставляться до розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40, ст.43-1 КЗпП України. При звільненні позивача його прав порушено не було, оскільки відповідачем дотримано процедуру такого звільнення, а тому відсутні підстави для визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача

Оскільки суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову, тому судові витрати позивача покладаються на нього та поверненню йому не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 40, 43-1, 49-2 КЗпП України, ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», треті особи: Маріупольська Первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність», Всеукраїнська профспілка «Народна Солідарність», ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області безпосередньо або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Томілін