Ухвала суду № 76160351, 23.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4164/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Шкірай М.І.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Солдаткіної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року, -

за участю:

прокурора - Дромбінського А.В.,

представника власника майна - ОСОБА_2,

власника майна - ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2018 року задоволено клопотання слідчого Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Путій Є.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Демиденко Л.В. та накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 2011 року випуску, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 та вилучений 10.07.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 44А.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчогоГолосіївського районного суду міста Києва від 16.07.2018 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2 відмовити.

Апелянт зазначає, що строк оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва слід відраховувати з 31.07.2018 року, тобто з дня отримання копії судового рішення.

Мотивуючи апеляційні вимоги власник майна зазначає, що слідчий суддя послався на ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме накладення арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову, проте кримінальне провадження здійснюється за ч. 3 ст. 185 КК України, санкція якої не передбачає можливість конфіскації майна.

ОСОБА_1 вказує, що 10.07.2018 року був проведений обшук автомобіля, але в протоколі не зазначається про наявність будь - яких слідів злочину на самому автомобілі, а отже він не відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того ,слідчий звернувся з клопотанням лише 14.07.2018 року, тобто з порушенням строків визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому вказане майно мало бути негайно повернуте володільцю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника та власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна та його представника. Про наявність оскаржуваної ухвали як зазначає апелянт, він дізналася лише 31.07.2018 року, а апеляційну скаргу відправив поштовим зв'язком 03.08. 2018 року, тобто в межах визначених законом п'ятиденного строку, таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому не підлягає поновленню.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що у провадженні слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100010006654 від 10.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що ОСОБА_5 з метою таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, а саме до квартири АДРЕСА_1 вступив в злочинну змову зі своїм знайомим ОСОБА_6

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, поєднане з проникненням у житло, 10.07.2018 року у невстановлений слідством час, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на автомобілі марки «Hyundai Accent», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 прибули до будинку АДРЕСА_1

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 взяли з собою заздалегідь заготовлені інструменти для вчинення злочину. Після чого, 10.07.2018 року приблизно о 16 год. 00 хв., направилися до квартири АДРЕСА_1. Знаходячись біля вхідних дверей вищезазначеної квартири, відповідно до розподілених ролей, переконавшись, що їхні дії непомітні для сторонніх осіб, ОСОБА_5 відповідно до відведеної йому ролі, таємно проник до квартири АДРЕСА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, який відповідно до відведеної йому ролі, за допомогою заздалегідь заготовлених відмичок відчинив вхідні двері до квартири АДРЕСА_1, після чого пішов в автомобіль марки «Hyundai Accent», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та з метою попередження про появу сторонніх осіб, став спостерігати за прилеглою територією.

Перебуваючи в приміщенні зазначеної квартири ОСОБА_5, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_7, а саме: ланцюжок із металу жовтого кольору, вартістю 2000 грн. 00 коп., кулон із металу жовтого кольору у формі листка, вартістю 2000 грн. 00 коп., кулон із металу жовтого кольору у формі круга із зображенням Божої Матері, вартістю 2000 грн. 30 коп., годинник наручний, вартістю 500 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 6500 грн. 00 коп., які сховав до задньої кишені джинсових штанів у, які був одягнений, та покинув приміщення квартири АДРЕСА_1.

В подальшому, з викраденим чужим майном ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли в автомобілі марки «Hyundai Accent», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завдали матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму у розмірі 6500 грн. 00 коп.

14.07.2018 року слідчий Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Путій Є.С. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Демиденком Л.В. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 2011 року випуску, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 та який вилучений 10.07.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 44А.

16.07.2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва клопотання було задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12018100010006654, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування арешту на вказаний автомобіль може призвести до приховування, а також його подальшого незаконного відчуження, заміни або пошкодження транспортного засобу.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказаний автомобіль, оскільки він, як встановила колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, в матеріалах провадження наявна постанова слідчого Голосіївського УП ГУ НП України у м. Києві Улузова А.С. про визнання речовим доказом автомобіля марки «Hyundai» моделі «Accent» від 10.07.2017 року.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи власника майна, що арешт на майно був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 2011 року випуску, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга власника майна ОСОБА_1 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Путій Є.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Демиденко Л.В. та накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 2011 року випуску, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1, вилучений 10.07.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 44А, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ ________ _____

Т.В. Росік В.М. Лашевич В.В. Дзюбін