Ухвала суду № 76160333, 22.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4062/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Сазонова М.Г.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

при секретарі судового засідання Гановській А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника Федосіна Артема Михайловича в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року, -

за участю:

прокурора - Давиденко В.В.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2018 року задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Голованчука Р.А., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснаком Д.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.09.2018 року включно з визначенням застави в межах 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок дев'ятсот шістдесят) грн. у грошовій одиниці України з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Талянки, Тальнівського району,Черкаської області, із неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Строк дії ухвали визначено до 20.09.2018 року включно.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник Федосін А.В. подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій, просить ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Голованчука Р.А. про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовити. Звільнивши підозрюваного з-під варти в залі суду.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що зазначені органом досудового розслідування у клопотанні передбачені ст. 177 КПК України ризики є необґрунтовані на не підтверджені відповідними доказами та відсутнє обґрунтування неможливості запобігання неіснуючим ризикам шляхом застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, у провадженні Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №12018100040006991 від 23.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що 23.07.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 приблизно о 00.10 год. знаходились поряд з будинком № 6 по вул. А. Малишка в м. Києві, побачили раніше невідомого чоловіка, яким виявився ОСОБА_7 після чого, у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виник спільний злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свої злочинні наміри направлені на відкрите викрадення чужого майна, маючи не зняту та не погашену судимість за корисливий злочин, діючи з корисливих мотивів і маючи на меті незаконне збагачення, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_2 підійшли до ОСОБА_7 та в цей час, ОСОБА_6 з правої руки ОСОБА_7 відкрито викрав МРЗ-плеєр марки «Айпод», вартістю 5100 гривень. В подальшому, на вимогу ОСОБА_7 повернути належне йому майно, МРЗ-плеєр марки «Айпод», ОСОБА_2 дістав з кишені розкладний ніж та тримаючи його в руках сказав ОСОБА_7 щоб останній пішов від них.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з метою утримання викраденого майна та обернення у свою користь з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд були затримані працівниками поліції неподалік від місця вчинення злочину.

В результаті своїх спільних злочинних дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 завдали потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 5100 грн.

23.07.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КПК України.

23.07.2018 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Голованчук Р.А., за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснаком Д.О., звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначеннням застави.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2018 року клопотання слідчого було задоволено та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.09.2018 року включно з визначенням застави в межах 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок дев'ятсот шістдесят) грн. у грошовій одиниці України з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_2 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги захисника дійшов правильного висновку про їх наявність та доведеність, проаналізувавши їх з урахуванням особливостей даного кримінального провадження з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушені, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається у клопотанні слідчий, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто заявлені у клопотанні ризики існують на теперішній час, у зв'язку з чим, застосування більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому доводи захисника про недоведеність органом досудового розслідування вказаної обставини не заслуговують на увагу.

В сукупності із вищевикладеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Приймаючи до уваги вказані обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого, врахувавши, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 60 днів.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Федосіна М.М.,- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ГолованчукаР.А., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснаком Д.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.09.2018 року включно з визначенням застави в межах 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок дев'ятсот шістдесят) грн. у грошовій одиниці України з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Федосіна Артема Михайловича в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Т.В. Росік В.М. Лашевич В.В. Дзюбін