Рішення № 76159928, 28.08.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1305/17

ЄУН 226/1305/17

Провадження №2/226/566/2018

РІШЕННЯ

іменем України

28.08.2018 Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря судового засідання Альберті О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_2 виклад позиції позивача.

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

В обґрунтування вимог вказав, що 18.12.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» (нині АТ КБ «Приватбанк») та відповідачем був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком договір, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку у будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно зі статтями 526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але у порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 19.07.2017 його заборгованість перед позивачем за кредитним договором становить 80955,63 гривень, у тому числі заборгованість за кредитом – 4996,04 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом – 67878,37 гривень, заборгованість за пенею та комісією – 3750,00 гривень, штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (процентна складова) – 3831,22 гривень. Суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 гривень позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав частково пред’явлені позовні вимоги на суму заборгованості за процентами з 18.12.2013 по 28.02.2015 в розмірі 4239,34 гривень. Вимоги про стягнення штрафів та пені в загальній сумі 8081,22 гривень заперечив з огляду на положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки він постійно мешкає в м. Мирнограді, що входить до зони АТО, і це унеможливлює нарахування і стягнення з нього пені та штрафів. Також зазначив, що щодо тіла кредиту на цей час сплинув строк визначеної ст.256 ЦК України позовної давності, просив застосувати положення ч.3 ст.267 ЦК України та відмовити у стягненні цієї суми. Крім того, звернув увагу, що за п.2.1.1.12.6.4 Умов кредитування банк через 210 днів з дати останнього погашення кредиту, тобто з 26.02.2015, повинен був перевести у статус простроченого весь кредит та не нараховувати відсотки за користування кредитом, замість чого нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2.1.1.12.6.1 Умов кредитування. Всі відсотки, нараховані після спливу 210 днів, на думку відповідача стягненню не підлягають.

01.08.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подана суду заява про проведення судового засідання у справі без її участі.

Представник позивача так само до суду не з'явився, позивачем подано відповідь на відзив відповідача із запереченнями його доводів. Так, зазначено, що банк не мав достовірної інформації про мешкання ОСОБА_1 в зоні проведення АТО і до цього часу останній не звертався до банку з наданням таких відомостей і з метою списання штрафних санкцій. Проценти за користування кредитними коштами нараховані правильно, за відповідною формулою. Відповідачем не спростований розрахунок заборгованості та не надано іншого, судово-бухгалтерська експертиза у справі не проводилася. Щодо застосування позовної давності вказано, що видана відповідачеві картка діє до останнього дня липня 2016 року, позов пред’явлено 28.07.2017, отже, строк позовної давності за вимогами банку не закінчився. Підстав для застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені також немає, оскільки порушення зобов’язання триває. Банк наполягає на задоволенні вимог в повному обсязі.

Клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

16.08.2017 ухвалою судді відкрите провадження у даній справі, призначене попереднє судове засідання на 08-15 28.08.2017, відповідачеві запропоновано подати судові письмові заперечення проти позову за наявності таких. Заперечення на позов ОСОБА_1 подані не були.

Ухвалою судді від 28.08.2017 закінчено підготовку справи до судового розгляду та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні о 16-10 04.09.2017.

Заочним рішенням суду від 04.09.2017 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою від 24.05.2018 судом задоволена заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 04.09.2017, рішення скасоване, розгляд справи по суті призначено на 13-00 01.08.2018.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18.12.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» (нині – АТ КБ «Приватбанк») та відповідачем був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується анкетою-заявою ОСОБА_1 від 18.12.2013 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг клієнт надав свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку та надав право Банку у будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та Банком договір.

Банком ОСОБА_1 була видана картка №4149437732942006 з терміном дії до 07.2016.

Востаннє ОСОБА_1 грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом сплачені в сумі 100,00 гривень 25.07.2014, що підтверджено розрахунком заборгованості.

За наданим розрахунком, станом на 19.07.2017 в результаті порушення відповідачем умов договору за ним утворилася заборгованість в розмірі 80955,63 гривень, у тому числі заборгованість за кредитом – 4996,04 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом – 67878,37 гривень, заборгованість за пенею та комісією – 3750,00 гривень, штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (процентна складова) – 3831,22 гривень.

Позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, отримана та зареєстрована судом 02.08.2017, пред’явлена позивачем на відділення поштового зв’язку 28.07.2017.

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

Невиконання грошового зобов’язання за відсутністю коштів у боржника в силу ст.625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов’язання, що випливають з умов кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.549,612,625,1054 ЦК України боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів, розмір яких встановлено договором, та суму штрафів.

Частина перша ст.546 ЦК України встановлює, що виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

За положеннями ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500,00 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Пункт 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг визначає, що відповідно до ст.212 ЦК України у випадку наявності простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Статтею 212 ЦК України передбачено право сторін правочину обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) або припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Як виходить зі змісту п.2.1.1.12.6.4 Умов та Правил надання банківських послуг, у випадку непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) або його частини більше ніж 210 днів, весь кредит вважається простроченим та нарахування з дати переведення кредиту у статус прострочених боргових зобов’язань проводяться згідно з п.2.1.1.12.6.1. На залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, вказаному в п.2.1.1.12.6.1. При цьому винагорода відсотки за користування кредитом не сплачуються.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено лише сплату позичальником пені у випадку виникнення прострочених зобов’язань.

Пунктами 2.1.1.12.4, 2.1.1.12.6.4, 2.1.1.12.6.1 Умов і Правил надання банківських послуг позивач передбачив, а відповідач погодився, що у випадку прострочення кредиту відсотки за користування кредитом після спливу 210 днів прострочення не сплачуються, а з 211-ого дня весь кредит вважається простроченим, і на нього нараховується пеня в розмірі, зазначеному в п.2.1.1.12.6.1.

У зв’язку з цим суд вважає безпідставним нарахування банком відсотків за користування кредитом протягом всього періоду прострочення і обмежує його строком 210 днів, починаючи з дня виникнення прострочення – 25.07.2014 (дата здійснення відповідачем останнього платежу по кредиту), який зазначено банком в розрахунку заборгованості, та по 20.02.2015. Відповідно до розрахунку заборгованості на 20.02.2015 загальна сума нарахованих відсотків не обчислена, загальна сума нарахованих відсотків станом на 28.02.2015 становить 4239,34 гривень, тому, враховуючи визнання ОСОБА_1 вимоги про стягнення з нього цієї суми, саме ця сума нарахованих відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення тіла кредиту, ця заява має бути відхилена судом з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як встановлено судом, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у липні 2017 року.

З наданої позивачем довідки вбачається, що дія кредитної картки відповідача закінчилась в останній день липня 2016 року.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Оскільки дія картки закінчилась у липні 2016 року, а позов подано в липні 2017 року, трирічний строк позовної давності щодо основної вимоги, про застосування якої просить відповідач, на момент звернення до суду не закінчився.

Отже, позовна вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 4996,04 гривень обґрунтована і заявлена в межах строку позовної давності, що є підставою для її задоволення.

Відповідно до розрахунку заборгованості 19.07.2017 відповідачеві також нараховані штрафи за невиконання зобов’язань за кредитним договором: 500,00 гривень – фіксована частина штрафу та 3831,22 гривень – процентна складова штрафу, а також пеня в розмірі 3750,00 гривень.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями.

Так, відповідно до ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідач ОСОБА_1 згідно з відмітками паспорту громадянина України з 25.06.1999 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; з 24.06.2015 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Нині місто Димитров перейменоване в місто Мирноград. Згідно з актом №11 від 05.04.2018 ОСББ «Молодіжний-21» з травня 2017 року мешкає без реєстрації за адресою: м. Мирноград, м-н Молодіжний, 21/75. За відомостями копії трудової книжки відповідача, протягом строку дії кредитного договору і по т.ч. ОСОБА_1 працював і працює на підприємствах м. Мирнограда. Відтак, відповідач постійно мешкає в населеному пункті, який внесено до переліку населених пунктів, в яких проводилася АТО, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 за №1275-р.

Оскільки штрафи та пеня були нараховані банком боржникові під час дії норми закону, яка забороняє таке нарахування, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) в сумі 3831,22 гривень та пені в сумі 3750,00 гривень слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором в обсязі заборгованості за кредитом в сумі 4996,04 гривень та заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 25.07.2014 року по 28.02.2015 в сумі 4239,34 гривень, а всього 9235,38 гривень.

Згідно з ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В судовому засіданні документально підтверджені витрати позивача на сплату судових витрат у розмірі 1600,00 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату останнім судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 182,56 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код за ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (85320, Донецька область, м. Мирноград, м-н Молодіжний, 21/75, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за договором б/н від 18.12.2013 в розмірі 9235 (дев'ять тисяч двісті тридцять п’ять) гривень 38 копійок та судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 56 копійок.

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 63639,03 гривень, штрафів та пені – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.

Суддя І.В.Петунін