Рішення № 76158989, 29.08.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/323/18

Провадження № 2/211/864/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 серпня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

позивача – ОСОБА_1, представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про поновлення на роботі, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 липня 2017 року наказом відповідача її було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення за переведенням з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області. 27 жовтня 2017 року їй було вручено попередження про зміни в організації виробництва і праці. розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01.01.2018 р. та про можливе майбутнє звільнення. 29 грудня 2017 року на підставі наказу відповідача № 595-к від 21.12.2017 р. її було звільнено з посади у зв’язку з скороченням штату та чисельності працівників Криворізького відділення Управління на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України. Вважає винесення такого наказу грубим порушенням норм КЗпП. Так, з моменту отримання нею попередження про звільнення та до моменту розірвання трудового договору відповідачем не виконано обов’язку щодо її працевлаштування. Також відповідно до штатного розписку, станом на день її звільнення 29 грудня 2017 року, посада, яку вона обіймала – головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів, скорочена не була, тобто така підстава для її звільнення не існувала. Відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 р. № 47, лише з 01 січня 2018 року змінювалась гранична чисельність працівників Фонду. З дня звільнення, тобто з 29 грудня 2017 року до цього часу вона не працює і її вимушений прогул складає 28 робочих днів, тому враховуючи середньоденну заробітну плату в розмірі 792,87 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 22200,35 грн. Крім того, незаконним звільненням їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у втраті душевного спокою, виникненні дискомфорту у відносинах з близькими, зміненому розпорядку життя та додаткових зусиль для організації свого життя. Тому просить суд визнати незаконним наказ Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 595-к від 21.12.2017 року про її звільнення з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, поновити її на роботі на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 30 грудня 2017 року, стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22200, 35 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., та допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та середнього заробітку на один місяць.

Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наполягали на задоволенні позову в підстав, викладених в позові та у відповіді на відзив на позов.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали з підстав, викладених в відзиві, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до пункту 4 Перехідних та прикінцевих положень Закону України № 1105, реорганізацією шляхом злиття утворено Фонд соціального страхування України. Згідно штатного розпису Криворізького відділення, затвердженого начальником управління 20.09.2017 р., яке діяло до 31.12.2017 р., до структури відділення входив відділ обліку страхувальників та доходів,в якому працювала позивач. Загальна кількість працівників Криворізького відділення складала 116 осіб. З 01.01.2018 р. затверджена гранична чисельність працівників відповідача та його відділень у кількості 430 осіб,ь тому була проведена оптимізація структури та скорочення штату працівників. Згідно штатного розпису з 01.01.2018 р. в структурі відділення відділ обліку страхувальників не передбачений. Внаслідок проведення оптимізації структури та скорочення штату кількість працівників Криворізького відділення з 01.01.2018 р. складає лише 75 осіб. Скорочення в органах Фонду дійсно мало місце, з 594 осіб до 430 осіб. На виконання статутних завдань в структурі відділення був створений відділ матеріального забезпечення, штатна чисельність якого складає 10 осіб з визначенням посадових обов’язків, які не входили до посадових обов’язків позивача – функції проведення правильності використання страхових коштів по тимчасовій втраті працездатності, складання проектів Рішень про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій, надання матеріального забезпечення, опрацювання заяв-розрахунків, тощо, що було покладено на працівників іншого відділу – страхових виплат та матеріального забезпечення, а з 01.01.2018 р. покладено на працівників відділу матеріального забезпечення . З 24 працівників відділу обліку страхувальників та доходів до відділу матеріального забезпечення за їх заявами були переведені 8 працівників, та 2 працівники з колишнього відділу страхових виплат та матеріального забезпечення. При розгляді кандидатур працівників в першу сергу враховувалися кваліфікація та продуктивність праці у розрізі нових функцій відділу матеріального забезпечення та значного скорочення штатної чисельності відділу. Враховувалася в першу чергу наявність в працівника повної вищої економічної освіти, напрямок роботи відділу. У позивача повна вища освіта за спеціальністю гірничий інженер. також до відділу переведені 2 працівники з іншого відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як спеціалісти, які мають високу кваліфікацію та продуктивність праці. а також тривалий безперервний стаж роботи в органах Фонду в частині надання матеріального забезпечення застрахованим особам. З 8 працівників відділу обліку страхувальників 3 особи знаходяться у відпустці по догляду за дитиною і не могли бути вивільненні. На їх місце були прийняті працівники, одна з яких має малолітню дитину, інші мають необхідний досвід на кваліфікацію. Крім того, позивача було звільнено в останній день грудня, що ніяк не порушувало її право на працю. Що стосується моральної шкоди, то зазначає, що після проведення оптимізації на роботі були залишені більш кваліфіковані працівники. Крім того було враховано, що позивач відноситься до соціально захищених верств населення, оскільки отримує пенсію. Вікові зміни в організмі та пов’язане з цим погіршення здоров’я, які відбулися в період роботи позивача з лютого 2017 р. по жовтень 2017 р., не можуть бути підставою для стягнення шкоди. Тому просить в задоволенні позову відмовити (а.с. 21-27).

У відповіді на відзив позивач зазначила, що вона крім освіти за спеціальністю гірничий інженер має також другу вищу освіту з кваліфікацією економіст, закінчивши Дніпропетровський інститут технічної творчості та патентознавства. Крім того, вона має право на переважне залишення на роботі, оскільки є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком – її чоловік ніде не працює, та є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Вважає, що відповідач з незрозумілих причин обмежив її право на залишення на роботі лише чисельністю штату якогось відділу матеріального забезпечення, та грубо порушив порядок вивільнення працівника, чим нівельовано її конституційне право на працю (а.с. 52-54).

В запереченнях щодо відповіді на відзив, відповідачем зазначено, що внаслідок скорочення штату відділ обліку страхувальників та доходів в Криворізькому відділенні ліквідовано, а з 01.01.2018 р. було створено відділ матеріального забезпечення. Тобто відбулася ліквідація відділу. а не зміна назви відділу. Переважне право на залишення на роботі мали працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, повною вищою освітою та кваліфікацією економіста, а також інші переваги, передбачені ст. 42 КЗпПУ. Тобто виходячи з аналізу переваг тих осіб, які залишилися на роботі, ОСОБА_1 не мала беззаперечних переваг на залишення на роботі у порівняні з іншими працівниками відділу. При цьому слід враховувати ліквідацію відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення, необхідно враховувати позицію Вищого спеціалізованого суду України викладену в ухвалі від 09.04.2014 р. по справі № 6-5269св14, згідно з якою не має підстав для з’ясування переважного права на залишення на роботі, якщо працівники на такій посаді працювати не залишилися. З 01.01.2018 р. у штатному розписі відсутня посада Головний спеціаліст відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення, та працівників на такій посаді працювати не залишилося. Тому просять в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та інші докази, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, на підставі наказу №335-к від 28 липня 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення за переведенням з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (а.с. 6-8 – копія трудової книжки).

Постановою правління Фонду соціального страхування України №47 від 12.09.2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатні одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду 188 штатних одиниць (а.с. 9 - копія постанови).

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №558 від 23.10.2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області», відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України №47 від 12.09.2017 року, затверджено граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та його відділень у кількості 430 штатних одиниць та зобов’язано начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області провести до 01.11.2017 р. передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміну істотних умов праці (а.с. 31 – копія наказу).

27.10.2017 року головному спеціалісту відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було вручено письмове попередження №09-16-3024 від 27.10.2017 року, яким керуючись постановами правління Фонду №47 від 12.09.2017 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10.10.2017 р. №50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10.10.2017 р. №51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10.10.2017 р. №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01.01.2018 р. та про можливе майбутнє звільнення, про що мається її власноруч поставлений підпис з зазначенням дати 27.10.2017 року (а.с. 5 – копія попередження).

Наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №595-к від 21.12.2017 р. ОСОБА_1 29.12.2017 року звільнено з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у зв’язку зі скороченням штату та чисельності працівників (п.1 ст.40 КЗпП України). (а.с. 4 – копія наказу)

На виконання постанови правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №50 та наказів виконавчої дирекції Фонду за №579 від 23.10.2017, №685 від 24.11.2017, №802 від 20.12.2017, було затверджено організаційну структуру та введено в дію штатний розпис Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровські області з 01.01.2018 року, згідно якого штатна чисельність посад відділення склала 75 одиниць, відділ обліку страхувальників та доходів ліквідовано, а створено відділ матеріального забезпечення з чисельністю 10 працівників. (а.с. 32-33)

Тобто, судом встановлено, що в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області відбулося скорочення штатних одиниць, проте, вирішуючи питання про звільнення позивача з роботи, адміністрація Управління дійшла до помилкового висновку, що позивач не має переважного права на залишення на роботі.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України

ОСОБА_1 має стаж роботи в сфері соціального страхування 15 років 4 місяців 4 дні, що не спростовано відповідачем, відсутні щодо неї дисциплінарні стягнення, нагороджувалася почесними грамотами за високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов’язків та вагомий особистий внесок у реалізацію найважливіших завдань соціального страхування та з нагоди 11-ї річниці створення Фонду та з нагоди професійного свята – Дня працівника соціальної сфери.

Крім того, згідно копії диплому серії № 090104 виданого 27 травня 1995 р., ОСОБА_1 з 1993 р. по 1995 р. навчалася в Дніпропетровському інституті технічної творчості та патентознавства та закінчила повний курс економічного факультету і їй присвоєно кваліфікацію економіст (а.с. 124 – копія диплому).

Тому суд вважає необґрунтованими доводи про те, що позивач має меншу кваліфікацію та продуктивність праці ніж інші працівники відділів.

Так, ОСОБА_8 має стаж 11 років 10 місяців, залишена у відділенні, бо в сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком, однак ОСОБА_1 теж є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, але має стаж 15 років 4 місяці 4 дні, тобто переважне право порівняно з ОСОБА_8 на залишення на роботі.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач має меншу кваліфікацію та продуктивність праці ніж вказаний працівник.

Крім того, на запитання суду чи були виконані вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо пропозиції позивачу, як працівникові, іншої роботи в тій же установі, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, представник відповідача відповіді на надав.

Так, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який звільняється, працював.

Оскільки обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протятої цього періоду і які існували на день звільнення (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2018 року по справі № 479/567/17).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням ч.ч.2,3 ст.42 КЗпП України, оскільки не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України та в зв’язку з тим, що позивач мала переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Згідно з вимогами ст. 235 КЗпП України, при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш, як за один рік.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_1 було звільнено з роботи наказом №595-к від 21 грудня 2017 року.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №17/05 від 05.07.2018 року, середньоденна її заробітна плата складає 515,68 грн. Кількість робочих днів з моменту звільнення до винесення судового рішення складає: січень 21 день, лютий 20 днів, березень 21 день, квітень 20 днів, травень 20 день, червень 20 днів, липень 22 дні та серпень 20 днів – всього 164 дні. Відтак, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 84571,52 грн. (515,68 грн. * 164 дні).

Однак оскільки позивач заявляла вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22200,35 грн. (згідно тексту позову за 28 робочих днів), суд вважає можливим стягнути суму заробітку саме за заявлені 28 робочих днів, що складає суму 14439,04 грн. (515,68 грн. * 28 днів), оскільки згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, під час звільнення ОСОБА_1 було допущено порушення норм КЗпП України, тому при визначенні моральної шкоди, судом враховує п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"» (із відповідними змінами), в якому роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13.01.2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, тому суд вважає необхідним відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку до обґрунтованість вимог та часткове їх задоволення.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно дочастини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, за вимогу про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; він підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 704 грн. 80 коп. В частині вимоги немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки сплачений останньою при подачі позову (а.с.16).

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Так, згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 02.04.2018 р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 74,75), квитанції про сплату витрат на правничу допомогу (а.с. 118, 120) та копія акту приймання-передачі наданих послуг (а.с. 122).

В зв’язку з відсутністю клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та доведення не співмірності витрат, що передбачено частинами 5,6 статті 137 ЦПК України, суд вважає ці витрати доведеними, співмірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 40, 42, 50, 61, 62, 237-1 КЗпП України, ст.34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 430 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 595-к від 21.12.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, бул.ЄвропейськийАДРЕСА_1, на роботі на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 93, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 28 робочих дня в розмірі 14439 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 04 коп. грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській областіна користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській областіна користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7446 (сім тисяч чотириста сорок шість) гривень 00 коп.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі складено 31.08.2018 року.

Суддя Д.М.Ніколенко