Постанова № 76158583, 28.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1108/17

Провадження № 22-ц/772/1539/2018

Категорія: 33

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуСправа № 128/1108/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого cудді Якименко М.М.,

суддів: Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.

за участі секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2018 року, постановлене суддею Тиврівського районного суду Вінницької області Мазурчаком А.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного управління національної поліції України у Вінницькій області, Вінницької місцевої прокуратури, Вінницького районного суду Вінницької області, Державної Казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Позовні вимоги він обґрунтовував наступним.

Вироком Вінницького районного суду від 15 квітня 2015 року його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з виконанням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на 2 роки.

17 листопада 2016 року колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області, не знайшовши жодних підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності, вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року відносно нього скасувала та закрила кримінальне провадження за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Таким чином, своїми незаконними рішеннями, діями, держава Україна в особі органу дізнання і досудового слідства (Вінницький РВ УМВС України, який перебуває в структурному підпорядкуванні УМВС України у Вінницькій області) (Прокуратура Вінницького району Вінницької області) і суду (Вінницький районний суд Вінницької області) завдали йому значної моральної (немайнової) шкоди внаслідок незаконного обвинувачення, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного позбавлення його права на працю. Відповідачі заподіяли істотної шкоди його охоронюваним Конституцією України та законами України правам, свободам та інтересам.

Це призвело до того, що його фізичний стан внаслідок моральних і фізичних страждань різко погіршився. Він вимушений був звертатись до лікарів за медичною допомогою, які констатували у нього гіпотонічну хворобу, ІХС, стенокардію напруги вперше виявлену 2ФК, атеросклеротичний кардіосклероз.

Оскільки вироком суду першої інстанції його було позбавлено права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з виконанням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком 2 роки, то він був неодноразово звільнений з роботи, він витратив значні кошти на оплату послуг авдвоката при розгляді кримінальної справи. Приниження його честі та гідності внаслідок постановлення вироку призвело до погіршення стану його здоров’я, що потягло за собою витрати на лікування. У зв’язку з зазначеним позивачеві була завдана також моральна шкода, яку він оцінює у 300 000 грн, та просить стяггнути з держави на свою користь.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 в частині вимог про відшкодування майнової шкоди було залишено без розгляду з підстав, визначених п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Вказана ухвала сторонами оскаржена не була.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2018 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 560 гривень. Витрати по сплаті судового збору компенсовано за рахунок держави.

З таким рішенням не погодилась Державна Казначейська служба України та оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, які мають значення для справи, і які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

09 липня 2018 року Головне Управління Національної поліції у Вінницькій області подало заяву про приєднання до апеляційної скарги, яка була прийнята судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали 10 липня 2018 року.

ОСОБА_3 подав письмовий відзив (заперечення) , де просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до п.8 ч.1 Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду поза межами доводів апеляційної скарги та її вимог , дійшов наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини у справі.

30 травня 2013 року в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження за №12013010100000953 за ч.1 ст.366 КК України.

Відповідно до запису № 91 у Реєстрі матеріалів досудового розслідування ОСОБА_3 повідомлено про підозру 14 березня 2014 року.

28 березня 2014 року старшим прокурором прокуратури Вінницького району, старшим радником юстиції ОСОБА_4 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч.1.ст.366 КК України, внесеного до ЄРДР за №12013010100000953 від 30 травня 2013 року.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року ОСОБА_3 було визнано винним і йому призначено покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з виконанням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на держаних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 липня 2015 року вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року, яким ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, залишено без змін.

Ухвалою Колегії суддів палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 липня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасовано та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Позивач, як встановлено судом першої інстанції, перебував під слідством і судом протягом 32 місяців і 3 днів, тобто з моменту повідомлення про підозру з 14 березня 2014 року по день постановлення відносно нього ухвали Апеляційним судом Вінницької області від 17 листопада 2016 року.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненнікримінального правопорушення, незаконноговзяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Отже, факт закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_3 складу злочину дає підстави останньому вимагати відшкодування моральної шкоди.

Такий висновок суду є правильним, з ним погоджується колегія суддів.

Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок незаконного засудження позивач був позбавлений нормальних життєвих зв'язків, свого конституційного права на працю, його було звільнено з роботи, а тому він не мав можливості забезпечувати себе та свою сім’ю. Також була принижена його честь та гідність, ділова репутація, оскільки його засудження судом супроводжувалось осудом з боку суспільства. А такі обставини безумовно спричинили йому значних моральних страждань.

Оскільки на основі наявних у справі матеріалів судом першої інстанції було встановлено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, яка була завдана позивачеві внаслідок незаконного засудження, то висновок районного суду про стягнення на користь ОСОБА_3 грошових коштів у якості такого відшкодування є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони суперечать нормам закону, зазначеним вище. А сам факт незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян підтверджується тим, що судом апеляційної інстанції була постановлена ухвала про скасування вироку суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У цій справі апеляційний суд виходить за межі доводів скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Отже, моральна шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, і її розмір визначається судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Суд першої інстанції встановив, що під судом та слідством ОСОБА_3 перебував протягом 32 місяців та 3 днів.

Обчислюючи розмір відшкодування суд брав до уваги зазначені норми закону а також наступне.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2018 рік було встановлено Законом України «Про бюджет України на 2018 рік» у місячному розмірі з 1 січня 3723 грн. Проте, як вказав суд, відповідно до п.п. 1,3.9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774- УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата, після набрання чинності цим законом до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини застосовується в розмірі 1 600 грн. До приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. А оскільки позивач піддавався кримінальному переслідуванню протягом 32 місяців і 3-х днів мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за вказаний період складає 51360грн. (32 міс. * 1600 = 51200 + 3 дн. (1600: 30* 3=160)).

Проте з таким висновком апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

Законом України №1774- УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до деяких законодавчих актів України. Безпосередньо до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» цим законом зміни внесені не були.

Із зазначеного випливає, що суд першої інстанції застосував Закон, який не підлягає застосуванню до даних правовідносинах.

Отже розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір мінімальної заробітної плати враховується той, який встановлений законодавством на момент відшкодування.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні.

А тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за вказаний період складає 119 508,30 грн (32 міс. * 3723,00 + (3723,00 : 30)*3 дні = 119508,30).

Оскільки сума мінімального відшкодування була обчислена неправильно, то остаточний розмір відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції визначив у розмірі 119508,30 грн, що на думку апеляційного суду є достатнім для компенсації позивачу за завдану йому маральну шкоду.

В решті позову слід відмовити.

Резолютивна частина рішення відповідає вимогам ч. 6 ст. 268 ЦПК України.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі, що в судове засідання , яким завершився розгляд справи не з’явилися сторони, адже як вбачається з журналу судового засідання судовий розгляд закінчився 04.05.2018 року з виходом суду до нарадчої кімнати, в судовому засіданні були присутні сторони. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому до уваги не приймаються.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначивши правові взаємовідносини сторін, вірно встановив підстави для відшкодування моральної шкоди, проте допустив помилку при визначенні її розміру, застосувавши Закон, який не підлягає до застосування.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції України у Вінницькій області, Вінницької місцевої прокуратури, Вінницького районного суду Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 119508,30 ( сто дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісім гривень тридцять копійок).

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду .

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_2

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Відповідно до оригіналу:

Головуючий суддя М.М. Якименко