Рішення № 76158464, 31.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2018 р. справа № 0940/1386/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чуприни О.В.,

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.,

представника позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018, -

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі по тексту також – позивач, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго") 02.08.2018 звернулося в суд з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі по тексту також – відповідач, Департамент ДВС Міністерства юстиції України) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 (надалі по тексту також – державний виконавець Кравчук А.С.) про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем Кравчук А.С., в порушення частини 6 статті 48, частини 3 статті 56, частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", накладено арешт на грошові кошти ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" шляхом винесення постанови про арешт від 21.06.2018 ЗВП №42737712. До оскаржуваної постанови про арешт у зведеному виконавчому провадженні відповідач протиправно включив наказ Господарського суду Івано-Франківської області №388 від 12.04.2016, стягнення заборгованості за яким, у межах іншого виконавчого провадження ВП №52061047, зупинено на підставі постанови відповідача від 11.04.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій. Згідно вимог абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті носії. Проте даний факт не взято до уваги, та накладено арешт на кошти боржника, включаючи заборгованість згідно згаданого наказу №388 від 12.04.2016, вже після винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій. Також оскаржувана постанова включає в себе стягнення за наказом Господарського суду Івано-Франківської області №18199 від 23.06.2016. Без урахування реальних обставин заборгованості за таким наказом суду, державним виконавцем Кравчук А.С., накладено арешт на грошові кошти боржника в значно більшому розмірі, ніж фактична заборгованість. Різниця між фактичною заборгованістю за виконавчим документом №18199 від 23.06.2016 та сумою арешту станом на липень 2018 року, на переконання позивача, становить 200 807,09 гривень. Вказаний протиправний арешт на грошові кошти позивача на суму, стягнення по якій підлягає зупиненню, та яка не відповідає реальному розміру заборгованості, на відміну від того, який зазначений у оскаржуваній постанові, спричиняє неможливість виконання підприємством своїх поточних зобов’язань по сплаті податкових платежів, виплаті заробітної плати, виконання господарських зобов’язань по підготовці підприємства до опалювального сезону. З наведених підстав, вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.06.2018 у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №42737712 суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 даний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом приведення його у відповідність до вимог, встановлених пунктами 2, 8, 11 частини 5 статті 160, частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 24-26).

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, 21.08.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також -КАС України) та призначено судовий розгляд на 31.08.2018 о 10:00 год. (а.с.1-3).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце його проведення належним чином повідомлений в день відкриття провадження у справі 21.08.2018 відповідно до вимог частин 1, 2 статті 268 КАС України (а.с. 36-39, 41-46).

31.08.2018 за 2 хвилини до судового засідання представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із необхідністю підготовки аргументованого відзиву на позов та необхідністю подання документів, які будуть мати істотне значення для розгляду справи по суті (а.с.57-58).

Про інші причини своєї неявки відповідач не повідомив.

З даного приводу суд зазначає, що особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ, в тому числі, що визначені статтею 287 КАС України закріплені, зокрема, в статті 268 КАС України, відповідно до частини 3 якої неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням того, що відповідач завчасно, за 10 днів до судового розгляду, отримав увалу суду про відкриття провадження у справі, судову повістку і копію позовної заяви, суд не вбачає підстав та необхідності у відкладенні розгляду справи та ухвалив розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що 21.06.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №42737712 винесено постанову про арешт коштів боржника – Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", якою накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках позивача в межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 39 268 550,78 гривень (а.с. 10-13).

Даною постановою накладено арешт на 20 розрахункових рахунків позивача в 11 фінансових установах (а.с. 13).

Як свідчить оскаржувана постанова, до складу зведеного виконавчого провадження №42737712, серед інших, входить виконання наказу №388 від 12.04.2016, виданого Господарським судом Івано-Франківської області щодо стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" – 4 124 150,05 гривень основного боргу, 173 494,07 гривень пені, 2 473 438,46 гривень інфляційних, 239 996,48 гривень – 3% річних та 119 149,79 гривень витрат по сплаті судового збору, а також виконання наказу того ж суду №18199 від 23.06.2016 щодо стягнення з позивача на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводотехпром" – 1 665 535,20 гривень заборгованості, 18 954,69 гривень - 3% річних, 51 237,08 гривень інфляційних збитків, 1 700,00 гривень витрат по сплаті державного мита та 118,00 гривень інформаційно-технічних витрат на забезпечення судового процесу.

Вказана постанова відповідача надійшла до позивача 23.07.2018 (а.с. 9).

На переконання позивача постанова про арешт коштів боржника від 21.06.2018 ЗВП №42737712 не відповідає чинному законодавству та винесена з порушенням Законів України "Про виконавче провадження" та "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У зв’язку із чим, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в цілому.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII).

Приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є: звернення стягнення на кошти боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення, поряд з іншим, постанов або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Аналізуючи коментовані приписи вказаної статті Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення арешту на кошти боржника є правовим механізмом створення можливості забезпечення належного і своєчасного виконання виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів. Слід також зауважити, що для ефективного виконання рішень, звернутих до примусового виконання, державний виконавець володіє й іншими повноваженнями, визначеними статтею 18 Закону №1404-VIII, окрім накладення арешту на кошти боржника.

Згідно із частинами 1, 2 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частинами 1-5 статті 52 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з частинами 1-4 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Досліджуючи питання щодо правомірності включення до оскаржуваної постанови наказу Господарського суду Івано-Франківської області №388 від 12.04.2016, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 9 частини 1 статті Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 за №1730-VIII (надалі по тексту також – Закон № 1730-VIII), реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (надалі по тексту також – реєстр), - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У відповідності до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно вимог частини 2 статті 34 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Аналізуючи наведені норми права, необхідно зазначити, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730-VIII, після чого зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня.

Як встановлено судом, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №173 від 12.07.2017 включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, згідно номеру особового запису в реєстрі 95 (http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/03/Reyestr-09.08.2018.pdf).

З урахуванням вказаного, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 11.04.2018 за №52061047, якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №388 від 12.04.2016 (а.с.16-17).

Проте, державний виконавець Кравчук А.С., не взявши до уваги вказану обставину, наклала арешт на кошти в іншому провадженні ЗВП №42737712, які знаходяться на рахунку ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" включаючи заборгованість згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області №388 від 12.04.2016 в загальному розмірі 7 130 228,85 гривень, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII.

Суд вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують право позивача на розпорядження грошовими коштами в загальному розмірі 7 130 228,85 гривень, що містяться на його банківських рахунках, та вчинені з порушенням вимог чинного законодавства.

Стосовно доводів позивача про накладення відповідачем арешту на кошти боржника у значному більшому розмірі, ніж фактична заборгованість Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" згідно виконавчого документа - наказу Господарського суду Івано-Франківської області №18199 від 23.06.2016, суд відзначає слідуюче.

За змістом частини 6 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

У відповідності до вимог частини 3 статті 56 вказаного Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2005 у справі №9/18 стягнуто з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь КП "Івано-Франківськводотехпром" – 1 665 535,20 гривень заборгованості, 18 954,69 гривень - 3% річних, 51 237,08 гривень інфляційних збитків, 1 700,00 гривень витрат по сплаті державного мита та 118,00 гривень інформаційно-технічних витрат на забезпечення судового процесу, що в загальному становить – 1 737 544,97 гривень (а.с. 18-19).

За вказаним судовим рішенням видано наказ №18199 від 23.06.2016.

02.06.2014 між КП "Івано-Франківськводотехпром" в особі генерального директора ОСОБА_4 (Кредитор) та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в особі виконуючого обов’язки директора ОСОБА_5 (Боржник), укладено договір реструктуризації заборгованості №536 (а.с. 20).

Так, згідно вказаного договору Боржник визнав за собою заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення перед Кредитором в сумі 1 553 280,11 гривень, яка неоплачена згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2005 у справі №9/18 та засвідчена актом звірки між сторонами, станом на 01.05.2014. Кредитор надав на 60 місяців розстрочку оплати вказаної заборгованості, що почалася 01.06.2014 та закінчується 01.05.2019, а боржник зобов’язується сплачувати рівними частинами щомісячними платежами по 25 888,00 гривень.

В матеріалах справи наявний акт звірки з 02.06.2014 по 31.07.2018 між КП "Івано-Франківськводотехпром" і ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", який свідчить, що станом на 31.07.2018 позивачем проведено розрахунків всього на суму 88 552,00 гривень, а заборгованість перед КП "Івано-Франківськводотехпром" становить 1 464 728,11 гривень (а.с. 21).

Отже, Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2005 у справі №9/18 за наказом №18199 від 23.06.2016, зменшено суму боргу перед КП "Івано-Франківськводотехпром" в розмірі 272 816,86 гривень.

Згідно вимог частини 4 статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, серед іншого, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Позивач при розгляді справи не надав належних і допустимих доказів письмового повідомлення відповідача про часткове погашення заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №42737712.

Копія журналу вихідної кореспонденції, яку подав позивач із записом від 08.07.2014 за №185-2/14, не може бути взята до уваги судом, так як такий запис в журналі не має жодної прив’язки до спірних правовідносин.

В той же час, суд вважає, що навіть за умови не виконання позивачем положень частини 4 статті 19 Закону №1404-VIII, сума, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати залишку несплаченої позивачем заборгованості згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2005 у справі №9/18 за наказом №18199 від 23.06.2016.

Вирішуючи доводи позивача про скасування оскаржуваної постанови в цілому суд виходить із наступного.

Як з’ясовано до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП №42737712 і оскаржуваної постанови відповідача входять 24 виконавчих документа, по яким накладено арешт коштів позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору в загальному розмірі 39 268 550,78 гривень.

Таким чином, окрім спірних наказів господарського суду за №388 від 12.04.2016, №18199 від 23.06.2016 зведене виконавче провадження включає в собі ще 22 виконавчих документа.

На переконання суду часткове погашення позивачем заборгованості в сумі 272 816,86 гривень на виконання рішення господарського суду від 01.04.2005 у справі №9/18, а також протиправне накладення арешту на кошти боржника за наказом господарського суду за №388 від 12.04.2016, не може бути самостійними і достатніми причинами для скасування оскаржуваної постанови від 21.06.2018 в цілому, так як таким скасуванням суд безпідставно припинить забезпечення звернення стягнення по інших 22 виконавчих документах, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №42737712.

Варто відзначити, що позивач не надав суду жодних інших доказів порушення відповідачем, при включенні до оскаржуваної постанови відповідних розрахункових рахунків, звернення стягнення за рахунок коштів з яких заборонена абзацом 2 частини 2 статті 48, частиною 3 статті 52 Закону №1404-VIII та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відтак, виходячи із принципу диспозитивності, з урахуванням встановлених обставин справи та заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 21.06.2018 по зведеному виконавчому провадженні №42737712, не підлягає до скасування в цілому.

Разом з тим, за змістом вимог частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Включення позивача як підприємства, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на переконання суду, в силу вимог пунктом 10 частини першої статті 34 і абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII, має наслідком виключення із постанови про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018 наказу Господарського суду Івано-Франківської області за №388 від 12.04.2016.

Крім того, часткове погашення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" заборгованості за наказом Господарського суду Івано-Франківської області №18199 від 23.06.2016 в розмірі 272 816,86 гривень, є безумовною підставою для її виключенню із загальної суми арештованих коштів за оскаржуваною постановою.

Також суд зазначає, що представники позивача у судовому засіданні подали копію довідки Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №7433/10/09-19-55-03-14 від 25.06.2018 про несплачені позивачем станом на 24.06.2018 суми податкового боргу згідно виконавчих листів, в тому числі рішень щодо стягнення яких розстрочено судом та настав термін сплати, зокрема:

- за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 у справі №2а-1332/12/0970 на суму 8 291 619,85 гривень – 367 412,18 гривень;

- за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 у справі №809/3445/15 на суму 4 175 823,22 гривень – 2 708 626,12 гривень;

- за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 у справі №2а-1806/12/0970 на суму 5 543 234,28 гривень – 5 543 234,28 гривень;

- за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №809/788/16 на суму 7 642 013,90 гривень – 1 184 037,84 гривень;

- за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №809/1319/16 на суму 1 149 833,37 гривень – 159 282,40 гривень.

Як свідчить оскаржувана постанова заборгованість за вказаними судовими рішеннями в повному обсязі включена за виконавчими листами Івано-Франківського окружного адміністративного суду за №2а-1332/12/0970 від 16.04.2013, №809/3445/15 від 12.01.2016, лист №2а-1806/12/0970 від 26.01.2014 і №809/788/16 від 22.11.2016.

Із вказаної вище довідки №7433/10/09-19-55-03-14 від 25.06.2018 слідує, що інформація про заборгованість надана контролюючим органом, в тому числі з приводу рішень щодо стягнення яких розстрочено судом та настав термін сплати станом на 24.06.2018.

Вказане свідчить, що заборгованість за згаданими виконавчими листами є постійно змінною і залежить від конкретних періодів розстрочки, визначених судом чи контролюючим органом, та дотримання позивачем відповідного графіку внесення розстрочених платежів як заборгованості.

Позич не надав суду доказів на підтвердження того, якою є реальна заборгованість на час розгляду справи за вказаними п’ятьма виконавчими документами, для того щоб суд мав об’єктивну можливість вирахувати суму заборгованості, яка вже сплачена, яка повинна б бути сплачена, і яка підлягає відображенню як відповідна межа суми звернення стягнення за постановою про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №42737712.

Відтак, реальний стан розрахунків в період між 24.06.2018 і 31.08.2018 не підтверджений позивачем доказами у справі.

Доводи про неможливості виконання будь яких зобов’язань з дня накладення арешту на рахунки позивача за оскаржуваною постановою, що, на переконання представників позивача, засвідчує незмінність розміру заборгованості з 24.06.2018, на переконання суду не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Згідно змісту постанови про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018 відповідач наклав арешт на 20 розрахункових рахунків позивача в 11 фінансових установах (а.с. 13). В той же час, згідно довідки Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №9393/10/09-19-55-03-14 від 28.08.2018 у позивача залишаються відкритими 45 розрахункових рахунків у різних фінансових установах, в тому числі органах Державного казначейства України.

З урахуванням вказаного, позовні вимоги щодо протиправності постанови про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018 підлягають до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 762,00 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №338 від 01.08.2018 (а.с. 4).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 352,40 гривень, що пропорційно становить 20 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інші судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виключити із постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018 наказ Господарського суду Івано-Франківської області за №388 від 12.04.2016 щодо стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" 4 124 150,05 гривень основного боргу, 173 494,07 гривень пені, 2 473 438,46 інфляційних, 239 996,48 - 3% річних та 119 149,79 витрат по сплаті судового збору.

Виключити із постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 21.06.2018 суму сплаченої заборгованості в розмірі 272 816,86 гривень, включеної до загальної сими заборгованості за наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2016 за №18199.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи – 00015622) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи – 03346058) сплачений судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач - Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго", (ідентифікаційний код юридичної особи – 03346058), вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76009.

Відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи – 00015622), вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6