Ухвала суду № 76158330, 29.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1988/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Орленко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича (від 02.08.2018р. вхід.№22349/18) про закриття провадження у справі №815/1988/18, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області", державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36537277 від 09.08.2017р.

Ухвалою суду від 14.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/1988/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області", державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36537277 від 09.08.2017р.

02.08.2018р. до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича надійшло клопотання (вхід.№22349/18) щодо закриття провадження у справі №815/1988/18, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом;

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи у судове засідання 23.08.2018р. не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, судом ухвалено рішення щодо розгляду клопотання відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича (від 02.08.2018р. вхід.№22349/18) про закриття провадження у справі №815/1988/18, в порядку письмового провадження, відповідно.

Так, Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14 грудня 2011року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), зазначено, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04), зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" заява № 7360/76].

У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?м;…&?о; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Згідно з ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або 'майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст.17) або ГПК України (ст.ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Водночас, виходячи із системного аналізу положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної (юридичної) особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Зокрема, судом встановлено, що 30.11.2011р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ОСОБА_7 (Позичальник) укладено Кредитний договір №01/1157/74/50400, згідно з п.п.2.1 якого Кредитор відповідно до умов цього Договору надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити комісійну винагороду за надання кредиту та проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

В забезпечення виконання вищеозначеного правочину, 30.11.2011р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_7 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №537, згідно з п.1.1 якого Іпотекодавець передає Іпотекдодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1, загальною площею 112,4кв.м., в тому числі житловою 71,1кв.м., що складається з однієї кімнати.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28.11.2013р. у справі №522/23453/13-ц позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним Іпотечний договір від 30.11.2011р., укладений між ОСОБА_7 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

25.02.2014р. між ОСОБА_7 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровуваний) укладено Договір дарування, за умовами якого ОСОБА_7 безоплатно передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 71,1кв.м., загальною площею 112,4кв.м.

За наслідками перегляду Заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28.11.2013р. у справі №522/23453/13-ц, Приморським районним судом м.Одеси 21.09.2016р. винесено Рішення, котре залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30.03.2017р., у справі №522/23453/13-ц, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору недійсним, відмовлено.

Судом встановлено, що 27.06.2017р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель та/або Первісний кредитор) та ПАТ «ЮНЕКС БАНК» (Новий іпотекодержатель та/або Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором серії НМЕ 595629, зареєстрований в реєстрі за №1144, відповідо до якого у зв'язку з укладенням сторонами Договору відступлення права вимоги від 27 червня 2017року за кредитним договором №014/1157/74/50400 від 30.11.2011року, що укладений між Первіснимим Кредитором та Позичальником - ОСОБА_7, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (Боржник), Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права вимоги за Іпотечним договором, що укладений між Первісним кредитором (як Іпотекодержатель) та ОСОБА_7 (як Іпотекодавця) і посвідчений 30.11.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О, за реєстровим №537, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору. З моменту укладання цього Договору Новий кредитор набуває статусу Іпотекодержатель за Іпотечним договором. Відступлення права вимоги за Іпотечним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Іпотечного договору. Предметом Іпотеки за Іпотечним договором, право вимоги за яким відступається за цим Договором є: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2017р. між ПАТ «ЮНЕКС БАНК»(Кредитор) та ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права Вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Кредитора як сторону у Кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку, та на умовах, передбачених Договором. При цьому Новий кредитор набуватиме статус правонаступника Кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому проваджені, пов'язаному з Правом вимоги.

В дату відступлення Прав Вимоги за Кредитним договором сторони зобов'язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за Іпотечним договором, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 і посвідчений 30.11.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О. за реєстровим №537.

27.06.2017р. між ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» (Іпотекодержатель та/або Кредитор) та ОСОБА_3 (Новий Іпотекодержатель та/або Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки серії НМЕ 595639, зареєстрований в реєстрі за №1167, відповідно до якого у зв'язку з укладенням сторонами Договору відступлення права вимоги №27-06/17/3 від 27.06.2017р. за кредитним договром №014/1157/74/50400 від 30.11.2011року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Позичальником - ОСОБА_7, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (Боржник), Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права вимоги за Іпотечним договором, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 (як Іпотекодавця) і посвідчений 30.11.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О, за реєстровим №537, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору. З моменту укладання цього Договору Новий кредитор набуває статусу Іпотекодержателяь за Договором іпотеки. Відступлення права вимоги за Договором іпотеки розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Договору іпотеки. Предметом Іпотеки за Договором іпотеки, право вимоги за яким відступається за цим Договором є: АДРЕСА_1.

У зв'язку з чим, на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки №1167 від 26.07.2017р., Іпотечного договору №537 від 30.11.2011р., державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим Ігорем Олександровичем винесено спірне Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36537277 від 09.08.2017р., яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що в межах спірних правовідносин між позивачем - ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 наявний спір про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, судом з»ясовано, що у даному випадку спірні правовідносини виникли щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені питання пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а відтак, даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що відповідно виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 14.03.2018року по справі №396/2550/17.

Згідно з приписами ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд, серед іншого, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що спірні правовідносини носять приватно-правовий характер, суд вважає за можливе клопотання відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича (від 02.08.2018р. вхід.№22349/18), задовольнити, та закрити провадження у справі №815/1988/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області", державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36537277 від 09.08.2017р., відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Керуючись п.2 ч.2 ст.183, ч.9 ст.205, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича (від 02.08.2018р. вхід.№22349/18) про закриття провадження у справі №815/1988/18, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №815/1988/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області", державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36537277 від 09.08.2017р.

3. Роз'яснити позивачеві, що даний спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного законодавства України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Харченко Ю.В.