Рішення № 76157683, 31.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/968/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача у ненаданні їй адміністративної послуги по заяві від 03.08.2017 року відповідно до п.5 ст.10 Закону України “Про адміністративні послуги” (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою);

- визнати протиправним та скасувати рішення (у формі листа) відповідача від 29.01.2018 року №Т-237/0-440/0/17-18, яким їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313;

- зобов’язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати їй у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313.

Ухвалою від 26 березня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб (а.с.2-3).

Ухвалою суду від 24.04.2018 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №П/811/995/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування листа-відмови (а.с.83).

Ухвалою суду від 20.07.2018 провадження у справі поновлено (а.с.98).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 03.08.2018 вона звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, з необґрунтованих та непередбачених законом підстав, не надано їй адміністративну послугу, чим порушено п.5 ст.10 Закону України “Про адміністративні послуги”. У зв’язку з неотриманням від відповідача відповіді, вона уклала договір на розробку проекту землеустрою та письмово повідомила про це Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Також зазначає, що їй виготовлено проект землеустрою, погоджено та земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер. 11.01.2018 вона звернулася до відповідача із заявою про затвердження даного проекту. Однак, відповідачем, з необґрунтованих та непередбачених законом підстав, відмовлено їй у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. При цьому, позивач наголошує на тому, що нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою.

Відповідачем, через канцелярію суду, подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 03.08.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідачем надіслано на її адресу лист відповідь від 04.09.2017 №Т-16177/0-11796/0/6-17. Також, зазначав, що позивачу, листом від 29.01.2018 року №Т-237/0-440/0/17-18, правомірно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313. Оскільки, на думку відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не мало правових підстав для задоволення заяви позивача, з тих підстав, що позивачем при замовленні розроблення проекту землеустрою не дотримано принцип мовчазної згоди. Також вказав, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку, передбачають втручання суду в діяльність суб’єкта владних повноважень, а тому просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі (а.с.70-71).

У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.110).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.106).

Зважаючи на викладене, у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20 квітня 2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі №811/995/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, яким адміністративний позов – задоволено. Визнано протиправною та скасовано лист – відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.09.2017 року № Т-16177/0-11796/0/6-17 (а.с.89-90).

При прийнятті даного рішення судом було встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 03.08.2017, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. До заяви позивач додала копію паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки; графічні додатки з карт контурів та з карт роздержавлення; довідку про забезпеченість Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області громадськими сіножатями та пасовищами та довідку про їх не використання. Заяву отримано відповідачем 07.08.2017. Розглянувши подані документи, відповідач своїм листом від 04.09.2017 №Т-16177/0-11796/0/6-17 повідомив позивача про те, що Законом України "Про охорону земель" визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля. Тому, з метою раціонального використання земельних ділянок, Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області.

Враховуючи наведені положення ч.4 ст.78 КАС України, суд вважає, що зазначені обставини, які встановлені Кіровоградським окружним адміністративним судом, при прийнятті рішення від 20.04.2018 по справі №П/811/995/18, не підлягають доказуванню у даній справі.

В позовній заяві позивачем зазначено, що нею не отримано від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист від 04.09.2017 №Т-16177/0-11796/0/6-17, у зв’язку з чим, вона вважає, що відповідачем порушено приписи Закону України “Про адміністративні послуги”.

Суд погоджується з такою позицією позивача, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 №5203-VI адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону; суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розцінювати заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, адресовану Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області, як заяву на отримання адміністративної послуги.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про адміністративні послуги" адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

При цьому, згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Доказів отримання позивачем листа Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.09.2017 №Т-16177/0-11796/0/6-17 відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача у ненаданні позивачу адміністративної послуги по заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 03.08.2017 відповідно до п.5 ст.10 Закону України “Про адміністративні послуги”. Що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Судом встановлено, що за замовленням позивача, на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.08.2017, договору на виконання робіт по розробленню проекту землеустрою від 11.09.2017 №193/ПР, фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність зазначеної земельної ділянки (а.с.24-35).

Позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313 (а.с.37).

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, листом від 29.01.2018 року №Т-237/0-440/0/17-18, відмовлено позивачу у затвердженні такого проекту землеустрою (а.с.38).

Так, в даному листі, відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, та посилаючись на п.7 ст.118 Земельного кодексу України, повідомив, що не має правових підстав для задоволення заяви позивача, з тих підстав, що останньою, при замовленні розроблення проекту землеустрою, не дотримано принцип мовчазної згоди.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом “в” ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Згідно п.7 ст.118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 03.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області отримано 07.08.2017 (а.с.20).

Доказів надіслання відповідачем та отримання позивачем відповіді на дану заяву суду не надано.

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 (Замовник) укладено з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) договір на виконання робіт по розробленню проекту землеустрою №193/ПР, згідно якого Виконавець зобов’язується виконати, а Замовник оплатити роботи по розробленню проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.24-25).

Того ж дня позивачем надіслано на адресу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області повідомлення про замовлення нею розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, без надання дозволу, яке отримано відповідачем 13.09.2017 (а.с.21, 23).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем, при замовленні розроблення проекту землеустрою, строків, встановлених п.7 ст.118 Земельного кодексу України, що виключає недотримання останньою принципу мовчазної згоди.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Приписами ст.50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов'язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб'єкту звернення строк для їх усунення.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення особистого сільськогосподарського виробництва передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розроблення, погодження, подання на затвердження). Останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що позивачем, при замовленні розроблення проекту землеустрою, не дотримано принцип мовчазної згоди.

Враховуючи те, що судом встановлено дотримання позивачем, при замовленні розроблення проекту землеустрою, строків, встановлених п.7 ст.118 Земельного кодексу України, що виключає недотримання останньою принципу мовчазної згоди, суд погоджується з позицією позивача, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд вважає за необхідне визнати оскаржуване рішення відповідача від 29.01.2018 року №Т-237/0-440/0/17-18, яким їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313 протиправним.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати їй у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, суд зазначає наступне.

Установлений статтею 123 Земельного кодексу України порядок передачі в користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема у разі формування нових земельних ділянок, передбачає обов’язок відповідного суб'єкту землеустрою перевірити відповідність поданих проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, матеріалів їх погоджень, матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на відповідність їх вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема статті 50 Закону України “Про землеустрій”, статті 186-1 Земельного кодексу України, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, тощо.

За результатами такої перевірки та у разі відповідності поданої землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою, а в протилежному випадку рішення про відмову у затвердженні проекту.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки поданого позивачем проекту землеустрою на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів як умови затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Дотримуючись порядку надання земельної ділянки у власність за проектом землеустрою щодо її відведення, установленого статтями 118, 123, 186-1 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою (якими є лише невідповідність проекту та матеріалів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів), повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про надання земельних ділянок у власність позивачу.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині – не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо заяви позивача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку виявлення під час розгляду справи порушення закону та постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення.

З урахуванням наведено підстав для постановлення окремої ухвали, як про це просить позивач не вбачається.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивачка вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.9, 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 297-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (27503, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ: 39767636) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні ОСОБА_1 адміністративної послуги згідно заяви від 03 серпня 2017 року, відповідно до п.5 ст.10 Закону України “Про адміністративні послуги”.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313, викладену у листі від 29.01.2018 №Т-237/0-440/0/17-18.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 січня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8531 га, яка розташована на території Захарівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525282400:02:000:5313 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4