Рішення № 76157615, 22.08.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14218/18

Провадження № 2-а/127/271/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Антонюка В.В.

при секретарі Гончаруку І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – ОСОБА_1 про скасування постанови. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2018 року у справі № 127/27182/17 позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, згідно якого новий розмір пенсії становить 7 210,32 грн. Оскільки, розмір пенсії згідно судового рішення зменшується на 366,83 грн. доплата за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 р., згідно нової довідки в сумі 5 938,52 грн. здійснена додатковою відомістю від 05.04.2018 року. Донарахована сума за період з січня 2016 р. по грудень 2017 року в розмірі 35 631,12 грн. буде забезпечено з 01.01.2019 року в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Адже не виконується судове зобов'язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату, що не може бути причиною для накладення штрафу. 25.05.2018 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. за не виконання рішення суду без поважних причин. Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову державного виконавця Сінгаєвської О.М. про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженні № 561656227 від 25.05.2018 року в сумі 10 200 грн. В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надіслала до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та здійснювати розгляд справи у її відсутність Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2018 року у справі № 127/27182/17, зобов’язано позивача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки №14388 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 від 12.04.2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56165627 щодо виконання виконавчого листа № 127/27182/17 від 10.04.2018 року. Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Судом встановлено, що позивачем доплата ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 р., згідно нової довідки в сумі 5 938,52 грн. здійснена додатковою відомістю від 05.04.2018 року. Донарахована сума за період з січня 2016 р. по грудень 2017 року в розмірі 35 631,12 грн. буде забезпечено з 01.01.2019 року в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Судом встановлено, що 25.05.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницької області ОСОБА_3 винесено постанову, якою у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження, на позивача накладено штраф в сумі 10 195 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин (а. с. 6 - 7). Згідно ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України « Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З аналізу вказаних норм слідує, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за повторне невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт повторного невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Відповідно до матеріалів справи, на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 25.05.2018 року, попередня постанова про накладення штрафу не виконана, судом не скасована. Також, як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач повідомив відповідача листом лише про оскарження попереднього штрафу. В зв’язку із чим, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області № 127/27182/17 щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, яке було виконано позивачем частково, зокрема здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснено йому доплату пенсії за період з січня 2018 року по квітень 2018 року. При цьому, не виконаною залишилась частина судового рішення щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.12.2017 року. Позивачем в позові зазначено, що виплата донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року буде здійснюватись ОСОБА_1 в порядку, визначеному Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 року, тобто починаючи з 2019 року та до повної виплати. Також позивач, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини ОСОБА_4 проти України зазначає, що з дня набрання чинності Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 року змінилось правове регулювання спірних правовідносин, що в свою чергу, припинило дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області 23.02.2018 року. З такими твердженнями позивача суд не погоджується та оцінює критично, з огляду на наступне. Так, із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Слід зауважити, що Постанова №103 набула чинності 24.02.2018 року, після ухвалення судом рішення у справі за №127/27182/18, а відтак, на переконання суду, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. Також суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов’язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини ОСОБА_4 про України суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому. Суд констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни. Разом із тим, суд акцентує увагу на тому, що право на перерахунок пенсії позивача виникло на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей". При цьому, Постанова КМУ від 21 лютого 2018 року №103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Постанови КМУ №988 від 11.11.2015 року, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 року у справі №818/1076/18. З огляду на викладене, суд не погоджується із посиланнями представника позивача на те, що починаючи з дня набрання чинності Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2018 року припинило свою дію, оскільки даною постановою визначено лише порядок виплати перерахованих пенсій, натомість саме правове регулювання спірних правовідносин залишилось незмінним. Також суд не погоджується із твердженням представника позивача про те, що невиконання ГУ ПФУ у Вінницькій області, як бюджетною установою, судового рішення через брак коштів не може бути підставою для накладення штрафу, з огляду на наступне. Згідно матеріалів справи, зокрема із відповіді, що надана відповідачу, позивач протрактувавши рішення суду на власний розсуд здійснював його виконання в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, не зважаючи на прийняте судом рішення та висновки суду, а тому невиконання рішення суду у справі № 127/27182/17 з цих підстав суд розцінює як неповажну причину. Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. З огляду на викладене, посилання представника позивача на відсутність відповідного бюджетного асигнування, як на доказ поважності причин невиконання рішення суду, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, на думку суду, є необґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт повного виконання рішення суду від 23.02.2018 року, зокрема, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану у даній справі постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про скасування постанови – відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено: 22.08.2018 року. Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, юридична адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403. Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, юридична адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця. Третя особа: ОСОБА_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 21000, ІПН НОМЕР_1.

Суддя: