Ухвала суду № 76157549, 31.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"31" серпня 2018 р. справа № 809/425/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Кафарського В.В., Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід суддів Остап'юка С.В., Біньковської Н.В., Матуляка Я.П. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконним та скасування наказу за №142КП від 07.07.2016, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконним та скасування наказу за №142КП від 07.07.2016.

Зазначена справа розглядається Івано-Франківським окружним адміністративним судом у складі колегії суддів: головуючого судді Остап'юка С.В., суддів: Біньковської Н.В., Матуляка Я.П.

29.01.2018 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністра оборони України залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представником позивача ОСОБА_2, 07.08.2018, відповідно до пункту 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подано до канцелярії суду заяву про відвід усіх судді Остап'юка С.В., Біньковської Н.В., Матуляка Я.П. від розгляду даної справи. В обґрунтування заяви посилається на те, що судді, щодо яких подана заява, не налаштовані на об'єктивний її розгляд, свідченням чого є скасування постановою Львівського апеляційного адміністративного суду ухвали колегії суддів в даній справі про залишення позовної заяви без розгляду. Таким чином формальний, без всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, підхід, дає підстави представнику позивача вважати, що вказані судді в подальшому не будуть проявляти більш незалежну безсторонність та об'єктивність.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Керуючись вказаними приписами процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви про відвід суддів в порядку письмового провадження.

Вивчивши вказану заяву про відвід суддів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Частиною 4 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Відтак, заява позивача про відвід суддів не підпадає під дію пунктів 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому на представника позивача покладений обов'язок доведення обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, з посиланням на конкретні обставини, які мають бути підтверджені відповідними доказами.

З даного приводу, суд зазначає, що самого лише сумніву в неупередженості чи об'єктивності суддів недостатньо для їх відводу, обов'язково повинні бути підстави для цього сумніву. Натомість представником позивача не наведено та не надано жодного доказу існування будь-яких обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.

Єдиною підставою, якою представник позивача обґрунтовує заяву про відвід суддів є постановлення ухвали від 29.01.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, яка в подальшому 26.06.2018 скасована за наслідками апеляційного оскарження.

З цього приводу суд із застосуванням частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Інших доводів, підтверджених належними доказами, які б свідчили про наявність підстав для відводу суддів Остап'юка С.В., Біньковської Н.В., Матуляка Я.П., що викликають обґрунтований сумнів у їх упередженості чи необ'єктивності, представником позивача не надано.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ветштайн проти Швейцарії" суд зазначив, що безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (справа Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) п. 98).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v.), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо відводу.

Обставини, якими обґрунтовує свої вимоги представник позивача, не свідчать про упередженість чи необ'єктивність суддів.

За наведених підстав та вказаних правових норм колегія суддів дійшла висновку, що заява про відведення суддів Остап'юка С.В., Біньковської Н.В., Матуляка Я.П. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 від 07.08.2018 про відвід суддів Остап'юка С.В., Біньковської Н.В., Матуляка Я.П. у справі №809/425/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконним та скасування наказу за №142КП від 07.07.2016, - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.