Рішення № 76157484, 30.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м.Кропивницький Справа № 1140/2129/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (25004, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, надалі - позивач) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, вул. Саксаганського, 110, м. Київ, код ЄДРПОУ 20632802, надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправним індивідуальний акт старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 у вигляді Постанови про розшук майна боржника від 02.03.2015р. (ВП №45410705) та скасувати даний індивідуальний акт у вигляді оскаржуваної постанови.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16.12.2014р. придбав у ПП «Експерт» у м. Києві автомобіль «Mitsubishi Lancer» 1,6, 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) №JMBSNCS3A7U003620, держномер АА4459ІХ, зареєстрований ВРЕВ-7 УДАІ у м. Києві 19.08.2014.

На підставі довідки-рахунку виданої ПП «Експерт» від 16.12.2014р. та облікової картки від 13.12.2014р. про зняття з обліку для реєстрації, позивач 17.12.2014р. зареєстрував належний йому автомобіль в територіальному центрі 3501 МВС у Кіровоградській області про що видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХХ287700 від 17.12.2014р. та видані реєстраційні номери на автомобіль НОМЕР_2.

В березня 2016р позивач дізнався, що належний йому автомобіль стоїть на автоматичному обліку АІС «Арешт» під грифом «арешт та заборона відчуження» на підставі постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 14.11.2014р., відповідно до якої оголошено в розшук майно з подальшим його вилученням на штрафмайданчик: транспортний засіб «Мутсубісі» держномер АА9343МІ, що належить боржнику ОСОБА_3, 08.05.1989р.н.

З приводу скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також визнання права власності на автомобіль, позивач звертався до Ленінського районного суду м. Кіровограда та рішенням вказаного суду від 21.12.2017р. позов в частині зняття арешту з автомобіля було задоволено.

В ході розгляду справи Ленінським районним судом м. Кіровограда позивач дізнався, що відповідачем 02.03.2015р. винесено постанову про розшук майна боржника (ВП №45410705) відповідно до якої оголошено розшук майна – транспортний засіб «Мітсубісі» держномер ВА4876ВЕ, з подальшим його вилученням на штрафмайданчик. Крім того, постановлено при затриманні вилучити у боржника ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що належить боржнику ОСОБА_1

Намагання позивача самостійно вирішити питання щодо зняття арешту з автомобіля, шляхом звернення до відповідача до позитивного результату не призвело, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивачем подано заяву про розгляд справи за йог відсутності.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2018р. було зобов’язано відповідача у 5-ти денний строк з дня отримання ухвали подати до суду копію матеріалів виконавчого провадження №45410705 та відзив на позов.

Копія ухвали вручена відповідачеві 20.08.2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.38).

У строк визначений судом відповідач вимоги ухвали не виконав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зважаючи на те, що відповідачем відзив на позов не надано, суд кваліфікує вказану бездіяльність як визнання позову.

Розглянувши адміністративний позов, долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу автомобіль «Mitsubishi Lancer» 1,6, 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) №JMBSNCS3A7U003620, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії СХХ№287700 (а.с.7).

Крім того, право власності позивача на вказаний автомобіль підтверджено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі №405/4292/17 (а.с.8-17).

Зокрема в рішення зазначено наступне: «З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 1.6, номер шасі (кузова, рами) №JMBSNCS3A7U003620, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ№287700, виданого 17.12.2014 року Кіровоградським ВРЕР ДАІ УМВС України в Кіровоградській області, на підставі проведення вторинної реєстрації зазначеного транспортного засобу, придбаного в торговельній організації, при цьому, право власності позивача ОСОБА_1 на час судового розгляду справи не оспорюється іншими особами, повторно право власності на вказане майно не може бути визнано за позивачем ОСОБА_1, на підставі чого у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.».

Таким чином, належність позивачеві на праві власності автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 1.6, номер шасі (кузова, рами) №JMBSNCS3A7U003620, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 не підлягає доказуванню в силу ч. 4 ст. 78 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону чинного на момент прийняття оскаржуваної постанови) учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Згідно частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Таким чином, розшук майна, в даному випадку транспортного засобу, можливий лише щодо майна належного боржникові у виконавчому провадженні.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні ВП №45410705, боржником є ОСОБА_3 (а.с.24).

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) станом на 30.08.2018р. у виконавчому провадженні №45410705 боржником є ОСОБА_3 (а.с.39).

Отже, відповідач протиправно, всупереч положення Закону України «Про виконавче провадження» та фактичним обставинам виніс постанову про розшук майна боржника від 02.03.2015р. чим створив перешкоди власникові майна, позивачеві по справі, у праві вільно володіти, користуватися та розпоряджатись майном.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесено витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн., які підлягають стягненню з відповідача (а.с.2).

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (25004, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, вул. Саксаганського, 110, м. Київ, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування індивідуального акту - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про розшук майна боржника від 02.03.2015р. (ВП №45410705) старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 20632802).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4