Рішення № 76157322, 31.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2018 р. справа № 0940/1396/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.08.2018 звернувся до суду з позовною заявою до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи з розміру 60 відсотків заробітної плати, яку він отримував, перебуваючи на державній службі, з 10.05.218.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, за наслідками розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії, відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати, яку він отримував, перебуваючи на державній службі, натомість призначено пенсію на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з тієї причини, що ОСОБА_1 був звільнений з державної служби у зв’язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища. Позивач зазначає, що притягнення його до кримінальної відповідальності мало місце 24.11.2014, тобто до набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, тому посилання відповідача на перехідні положення саме Закону №889-VIII є безпідставними та такими, що суперечать статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Окрім цього, наголошує, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» його судимість є погашеною. Вважає таку відмову Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною і такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.08.2018, у якому проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивач позбавлений права на одержання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки був звільнений з державної служби у зв’язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища. Рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та про призначення пенсії на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» прийнято правомірно. Просив у задоволенні позову відмовити.

Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 16.08.2018 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду подало клопотання за №4103/06 від 16.08.2018 про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Івано-франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про розгляд справи №0940/1396/18 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

21.08.2018 року позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві є помилковими та просив відхилити відзив. Однак відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, - встановив наступне.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у справі №348/2482/14-к від 24.11.2014, який набрав законної сили 25.12.2014 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України (а.с.10-11).

Згідно запису №24 трудової книжки, ОСОБА_1 01.05.2015 звільнений з роботи згідно пункту 7 статті 36 Кодексу законів про працю України за вироком суду, який набрав законної сили на підставі наказу №1 від 05.01.2015 (а.с.12-17).

10.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із завою про призначення йому пенсії за віком. (а.с.30). До зави про призначення пенсії, крім іншого, було додано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №10/403, видану 21.05.2018 Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом (а.с.56).

Рішенням від 22.06.2018 Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відмовило ОСОБА_2 в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати, яку він отримував, перебуваючи на державній службі на тій підставі, що ОСОБА_1 був звільнений з державної служби у зв’язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища (а.с.70). Розпорядженням Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №468 від 15.05.2018 позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

23.06.2013 Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом №3173/03.2 повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-15 від 09.07.2003, Законом України “Про пенсійне забезпечення” №1788-12, Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (стаття 37), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулюються Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, який набрав чинності 01.05.2016 (за винятком окремих положень).

Статтею 7 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що державний службовець має право, серед іншого, на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.

Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, визнано таким, що втратив чинність ОСОБА_3 України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, оскільки ОСОБА_1 є особою, яка на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, а саме - 01.05.2016 має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до закону України «Про державну службу».

Із прийняттям Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність ОСОБА_3 України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, окрім статті 37, яка визначає порядок призначення пенсії державним службовцям, які на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 займали посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України та особам, які на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України.

З огляду на вище викладене, помилковим є твердження позивача про те, що ОСОБА_3 «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 втратив чинність у зв’язку із прийняттям нового Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, оскільки останнім чітко передбачена чинність статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до частини 1 статті 37 ОСОБА_3 України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 15 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 передбачено, що державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

Згідно витягу з наказу військового комісара Івано-ранківського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) за №1 від 05.01.2015, звільнено державного службовця Збройних Сил України ОСОБА_1 провідного спеціаліста мобілізаційного відділення Надвірнянсько-Богородчанського ОРВК, відповідно до пункту 7 статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у справі №348/2482/14-к від 24.11.2014, який набрав законної сили 25.12.2014 та яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України (а.с.69).

Тобто, мало місце звільнення ОСОБА_1 з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища.

Щодо тверджень позивача про те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії його судимість є погашеною, суд зазначає наступне.

Закон пов’язує позбавлення права на пенсію державного службовця не з наявністю судимості на момент звернення із заявою про призначення такої пенсії, а з причиною звільнення із державної служби - засудження за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією.

Оскільки мало місце звільнення позивача з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, ОСОБА_1 втратив право на одержання пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

З врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи з розміру 60 відсотків заробітної плати, яку він отримував, перебуваючи на державній службі з 10.05.218, не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, адреса: вул. Колгоспна, 5, с.Монастирчани, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77752, ідентифікаційний код – НОМЕР_1.

Відповідач: Тисменицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Галицька, буд.21, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ - 41247138.

Суддя Главач І.А.