Рішення № 76157271, 28.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2018 р. Справа № 802/2044/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) з адміністративним позовом до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Жмеринське ОУПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає, що є інвалідом ІІ групи, віднесений до категорії І осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначає, що відповідно до постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-207/09/0205 зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Жмеринському районі Вінницької області здійснити з 01 вересня 2010 року перерахунок і виплачувати позивачу державну (основну) пенсію у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 ч. 3, 4, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням проведених виплат та з урахуванням змін до чинного законодавства по день припинення такого права.

Позивач повідомляє, що до жовтня 2011 року відповідач виконував постанову суду та виплачував йому пенсію відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак, з жовтня 2011 року він отримує пенсію у розмірі меншому, ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зазначає, що в липні 2017 року звертався до відповідача із заявою, в якій просив відновити виплату пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC 1 категорії, інваліду 2-ї групи, в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії), а також згідно з постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року, однак йому повідомлено що пенсія призначена та виплачується згідно вимог чинного законодавства.

Позивач вважає, що дії Жмеринського ОУПФ України, яке є правонаступником УПФУ у Жмеринському районі Вінницької області, по невідновленню його прав на пенсійне забезпечення у відповідному розмірі є протиправними, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Ухвалою від 23 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

13.08.2018 за вх. №34420 від представника Жмеринського ОУПФ України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що доводи, наведені у адміністративному позові не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не можуть бути задоволені.

Зокрема вказав, що починаючи з 22.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювались виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно із судовим рішенням, зокрема, по-іншому визначені розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, у зв’язку зі змінами в пенсійному законодавстві пенсія позивача приведена у відповідність до норм чинного законодавства.

Крім того, представник відповідача звернув увагу суду, що відповідно до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, що набрав чинність з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", текст статті 50 викладено у новій редакції.

Відтак, на переконання представника відповідача, з 01.01.2015 отримало своє чітке нормативно-правове регулювання визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, що віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. На реалізацію даних положень діє постанова Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої і визначається розмір пенсії на даний час.

Представник Жмеринського ОУПФ України наголошує на тому, що законодавчим регулюванням не передбачено призначення ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), оскільки наведені норми втратили чинність відповідно до цитованого вище Закону України від 28.12.2014 №76-VIII.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

Ухвалою від 28.08.2018 позовну заяву ОСОБА_2 до Жмеринського ОУПФ України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.09.2011 до 02.07.2017 залишено без розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, від представника позивача надійшло клопотання за вх. №36805 від 28.08.2018 в якому останній просив розгляд справи провести без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Зважаючи на неявку в судове засідання сторін, належним чином повідомлених по розгляд справи, беручи до уваги подані ними клопотання, відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 17.07.1998, серії А № 091328.

Позивач перебуває на обліку в Жмеринському ОУПФ України та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-207/09/0205 зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Жмеринському районі Вінницької області здійснити з 01.09.2010 перерахунок і виплачувати позивачу державну (основну) пенсію у розмірі 6-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 ч. 3, 4, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням проведених виплат та з урахуванням змін до чинного законодавства по день припинення такого права.

До вересня 2011 року УПФУ у Жмеринському районі Вінницької області виконувало постанову суду та виплачувало позивачу пенсію відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, з вересня 2011 року позивач отримує пенсію у розмірі меншому, ніж передбачено статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв'язку зі зменшенням пенсії позивач звернувся до Жмеринському ОУПФ України з вимогою відновити їй нарахування та виплачувати пенсію відповідно до положень статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 10.08.2018 за №75/М-7 Жмеринське ОУПФ України повідомило позивачу, що розмір його пенсії обчислено відповідно до норм чинного законодавства із врахуванням положень постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії незаконними позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011).

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.112011 № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2015 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, діяв правомірно.

Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Airey проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Kjartan Asmundsson проти Ісландії" від 12.10.2004.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору у 2010 році.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладене в постанові від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 (К/9901/1564/17).

Під час розгляду вказаної справи суд бере також до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні "ОСОБА_3 проти України" (параграф 21). Так, Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26.12.2011 №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст.ст. 49, 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а інші доводи позивача не спростовують законність дій відповідача щодо правильності нарахованої пенсії як особі, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС, інваліду ІІ групи.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (пров. Вілінський, буд. 4/1, м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область, ідент. номер НОМЕР_1)

Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Доватора, 1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 37755147)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 30.08.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна