Рішення № 76157198, 12.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2018 року Справа № 808/284/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Військової частини А1978 Збройних сил України

про визнання протиправною бездіяльності та встановити обставини отримання травми,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної організації (установи, закладу) Військової частини А1978 Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому позивач (з урахуванням уточнень вх.15370 від 17.05.2018) просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність командування військової частини А1978, щодо непроведення службового розслідування за фактом отримання військовослужбовцем цієї частини ОСОБА_1 травми (контузії), яка одержана під час ведення бойових дій, в ході участі в антитерористичній операції, в особливий період, складання відповідного акту службового розслідування і оформлення довідки про обставини травми.

-встановити обставини отримання ОСОБА_1 травми, а саме: військовослужбовець військової частини польова пошта В0105 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в ніч з 9 на 10 липня 2016 року одержав травму (контузію), що потягла за собою в подальшому професійне захворювання (наслідки мінно-вибухової травми у вигляді акубаротравматичного ураження обох вух з пошкодженням лівої барабанної перетинки, глухотою на ліве вухо та правобічною сенсовральною приглухуватістю зі сприйняттям шепітної мови 0.5 м, розмовної мови 3.0 м на праве вухо, нейроциркуляторну дистонію за гіпертензивним типом, емоційно-лабільний розлад внаслідок перенесеної мінно-вибухової травми, акубаротравми, гіпертонічну хворобу першої стадії), при виконанні бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції, в особливий період, під час захисту Батьківщини у складі діючої армії, без ознак сп'яніння.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з 14.06.2016 року на контрактній основі ОСОБА_1, було зараховано до складу військової частини польова пошта В0105 Збройних Сил України (на даний час - військова частина А1978) на посаду номер обслуги гармати 152-мм 3-тьої гаубичної артилерійської батареї 1-го гаубичного артилерійського дивізіону. Стверджує, що 09.07.2016 його було залучено до виконання бойових завдань, в результаті проведення яких позивачем отримано травму. В подальшому після лікування в різних медичних установах, за результатами огляду 13.10.2016 року, проведеного військово-лікарською комісією (хірургічного профілю), який відбувся за розпорядженням ТВО командира в/ч пп В0105 від 27.09.2016 року № 3600, позивачу було визначено діагноз, що зафіксований у відповідному свідоцтві про хворобу №2079. При цьому позивач стверджує, що обставини, зафіксовані у свідоцтві про хворобу Військово - медичного клінічного центру Південного регіону МО України № 2079 від 18.10.2016 року не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки фактичні обставини отримання позивачем вибухової травми з його слів у свідоцтві про хворобу були зафіксовані невірно. На звернення позивача до командира Військової частини ПП В01105 з проханням організувати службове розслідування за фактом отримання травми позивачем, йому відмовлено. У зв’язку з неможливістю довести обставини отримання позивачем контузії та встановлення причинного зв’язку цієї контузії та подальшого захворювання із виконанням обов’язків по захисту Батьківщини, позивач звернувся до суду.

Позивач та його представник підтримують позовні вимоги, просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнає, з підстав викладених у відзиві (вх. 17953 від 11.06.2018), в обґрунтування відзиву посилається на те, що у командування військової частини на було взагалі правових підстав, причин або обставин щодо проведення службового розслідування. Стосовно встановлення судом обставин травми вважає неможливим без спеціальних знань.

Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.02.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено перше судове засідання на 26.03.2018, яке було відкладено на 25.04.2018.

25.04.2018 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2018, в якому оголошено перерву до 17.05.2018.

17.05.2018 у підготовчому засіданні прийнято уточнену позовну заяву позивача та оголошено перерву до 12.06.2018.

12.06.2018 задоволено клопотання позивача про виклик свідків, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті цього ж дня.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.06.2016 по 02.12.2016 перебував на службі в Військовій частині пп В0105 м.Запоріжжя, про що свідчить довідка командира військової частини від 16.01.2017 №62 (а.с. 20а).

02.12.2016 позивача звільнено у запас за п. «б» (за станом здоров’я») ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено із списків особового складу частині, всіх видів забезпечення та направлено до Заводського РВК міста Запоріжжя.

20.12.2016 медико-соціальною комісією позивачу визначено втрату 50% працездатності через травму, пов'язану з проходженням військової служби та встановлено третю групу інвалідності.

Із пояснень позивача та його представника з’ясовано, що з 16.06.2016 за наказом командування його направлено до місця несення служби для виконання бойових завдань. 05.07.2016 внаслідок захворювання на гострий бронхіт позивача доправлено до 66 ВМГ у н.п. Красноармійськ Донецької області та як свідчить листо т.в.о. командира військової частини А1978 від 19.07.2017 №440 (а.с. 32), позивачу 05.07.2016 встановлений діагноз : Гострий бронхіт. НЦД по гіпертонічному типу.

Позивач стверджує, що після відмови від госпіталізації позивача було звільнено від виконання службових обов’язків на три дні, однак вже 08.07.2016 командиром ОСОБА_4 повноцінно залучено позивача до виконання бойових завдань, які виконувались у складі двох гармат. В ході виконання завдань позивач відчув різкій біль в голові, дзвін у вухах та майже втратив слух. Із скаргами про погане самопочуття та кров з лівого уха позивач звернувся до командира 3 гаубичної артилерійської батареї старшого лейтенанта ОСОБА_4 та командира гармати ОСОБА_5, від яких отримав відповідь про відсутність медичних працівників.

11.07.2016 після неодноразових скарг на погане самопочуття, позивача відправлено до пункту постійної дислокації ВЧ ПП В0105 у м.Запоріжжі, де його було спрямовано до відділу кадрів. Після перевірки особових документів прапорщиком ОСОБА_6 повідомлено позивача про можливість з’їздити додому до наступного ранку. Проте, цього ж вечора дружина позивача була вимушена викликати швидку у зв’язку погіршенням стану здоров’я, внаслідок чого позивача було госпіталізовано. В подальшому після лікування в різних медичних установах, за результатами огляду 13.10.2016 року, проведеного військово-лікарською комісією (хірургічного профілю), який відбувся за розпорядженням ТВО командира в/ч пп В0105 від 27.09.2016 року № 3600, позивачу було визначено діагноз, що зафіксований у відповідному свідоцтві про хворобу № 2079, а саме: «Наслідки мінно-вибухової травми у вигляді акубаротравматичного ураження обох вух з пошкодженням лівої барабанної перетинки (05.07.2016), глухотою на ліве вухо та правобічною сенсовральною приглухуватістю зі сприйняттям шепітної мови 0.5 м, розмовної мови 3.0 м на праве вухо, нейроциркуляторна дистонія за гіпертензівним типом з помірними клінічними проявами, СН0, емоційно-лабільний розлад внаслідок мінно-вибухової травми, акубаротравми, що розв'язався. Травма, ТАК пов’язана з проходженням військової служби» (а.с.24-25).

20.12.2016 медико-соціальною комісією позивачу визначено втрату 50% працездатності через травму, пов'язану з проходженням військової служби та встановлено третю групу інвалідності (а.с.62).

При цьому позивач стверджує, що обставини, зафіксовані у свідоцтві про хворобу Військово - медичного клінічного центру Південного регіону МО України № 2079 від 18.10.2016 року не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки позивач прибув до цього медичного закладу в стані вкрай поганого самопочуття, гострої головної болі і не міг адекватно відповідати на всі уточнюючі запитання лікарів. Внаслідок цього фактичні обставини отримання мною вибухової травми з його слів у свідоцтві про хворобу були зафіксовані невірно.

На письмове звернення позивача від 29.06.2016 (а.с. 29-31) до командира Військової частини ПП В0105 з проханням організувати службове розслідування за фактом отримання травми позивачем, листом від 19.07.2017 №440 позивачу відмовлено (а.с. 32), з посиланням на те, що службове розслідування в військових частинах проводиться на підставі передбачених вимогами Дисциплінарного статуту ЗС України, Інструкції про порядок проведення службового розслідування у ЗС України, затвердженої Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004, дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, які одержали захворювання, поранення, контузію, травму, каліцтво або загинули під час ведення бойових дій, участі в антитерористичній операції, в особливий період». При цьому також вказано на те, що згідно свідоцтва про хворобу №2079 від 13.10.2016 зі слів військовослужбовця травму отримано в АТО 05.07.2016 в районі м.Дебальцеве Донецької області в результаті розриву снаряду під час артилерійського обстрілу розташування. В той же час, згідно довідки ВЧ пп В2089 відйськовослужбовець ОСОБА_1 05.07.2016 був доставлений до 66 ВМГ, оглянутий та консультований лікарем, встановлений діагноз: гострий бронхіт, НЦД по гіпертоничному типу.

Не погоджуючись з отриманою відповіддю, вважаючи, що не проведення службового розслідування та ненадання відповідачем довідки про обставини травми, для встановлення причинно-наслідкового зв'язку, що поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини створює йому перешкоду у визначенні втрати працездатності, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Як було встановлено судом, з 14.06.2016 року ОСОБА_1, було прийнято на військову службу за контрактом відповідно до наказу командира 55 окремої артилерійської бригади від 14.06.2016 №75-рс, та відповідно до наказу командира військової частини пп В0105 від 14.06.2016 №158, позивача зараховано до складу військової частини польова пошта В0105 Збройних Сил України (а.с.92).

02.12.2016 позивача звільнено у запас за п. «б» (за станом здоров’я») ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено із списків особового складу частині, всіх видів забезпечення та направлено до Заводського РВК міста Запоріжжя.

20.12.2016 медико-соціальною комісією позивачу визначено втрату 50% працездатності через травму, пов'язану з проходженням військової служби та встановлено третю групу інвалідності (а.с.62).

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. (далі – Положення №402).

Пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п.1.1 глави 1 розділу IІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Згідно п.1.11 глави 1 розділу IІ Положення № 402 при зарахуванні кандидата на військову службу за контрактом кадровими органами в його особову справу обов'язково вкладається довідка ВЛК. У подальшому всі довідки ВЛК та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), при наявності, кадровими органами заносяться до особових справ.

У відповідності до п.3.1 глави 3 розділу IІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Згідно п. п.3.13 глави 3 розділу IІ Положення № 402 громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК госпіталів за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням військового комісара.

Цей медичний огляд проводиться незалежно від причини звільнення, але не пізніше ніж через п'ять років після звільнення.

У спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК.

Разом з тим, п.6.10 глави 6 розділу IІ Положення № 402 визначено, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Відповідно до п.21.7 глави 21 розділу IІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що видається військовослужбовцю або призваному на збори військовозобов'язаному, резервісту (Акт про нещасний випадок, зберігається в історії хвороби або у справах ВЛК, яка прийняла постанову про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) (п.21.24 глави 21 розділу IІ Положення № 402).

Представником позивача в ході розгляду справи пояснено, що в ніч з 09 на 10 липня 2016 року поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області після пострілу гармати позивач отримав травму від дії мінно-вибухової хвилі.

У судовому засіданні також було заслухано свідків, залучених за клопотанням позивача, а саме його дружину ОСОБА_7 та батька дружини ОСОБА_8, які підтвердили пояснення позивача стосовно його стану здоров’я в день повернення позивача 11.07.2016 з місця несення служби (виконання бойових завдань) до пункту постійної дислокації ВЧ ПП В0105 у м.Запоріжжі, та необхідності викликати швидку допомогу у зв’язку погіршенням стану здоров’я, внаслідок чого позивача було госпіталізовано.

Згідно наданого позивачем свідоцтва про хворобу №2079 складеного військово-лікарською комісією (хірургічного профілю) Військово – медичного клінічного центру Південного регіону за розпорядженням ТВО командира В/ч пп В0105 від 27.09.2016 №3600 ОСОБА_1 у період з 12.07.2016 р. по 27.07.2016 р. перебував на обстеженні та лікуванні з діагнозом «Наслідки мінно-вибухової травми у вигляді акубаротравматичного ураження обох вух з пошкодженням лівої барабанної перетинки (05.07.2016), глухотою на ліве вухо та правобічною сенсовральною приглухуватістю зі сприйняттям шепітної мови 0.5 м, розмовної мови 3.0 м на праве вухо, нейроциркуляторна дистонія за гіпертензівним типом з помірними клінічними проявами, СН0, емоційно-лабільний розлад внаслідок мінно-вибухової травми, акубаротравми, що розв'язався. Травма, ТАК пов’язана з проходженням військової служби.» (а.с. 60-61).

Листом від 26.09.2017 позивач звернувся до Головного лікаря військово-медичного клінічного центру Південного регіону з проханням внести зміни до свідоцтва про хворобу №2079 від 13.10.2016 в частині, що містить інформацію зі слів пацієнта, зокрема викласти цю частину у наступній редакції: «в період з 08 по 10 липня 2016 року у нічний час, у складі 3 гаубичної артилерійської батареї 1 гаубичного артилерійського дивізіону військової частини ппВ0105 в районі виконання бойових завдань, з місцем вибуття з н.п. Карлівка Донецької області під час виконання бойових стрільб з гармати, виконуючи наказ командира гармати щодо збирання відпрацьованих гільз артилерійських снарядів, отримав мінно-вибухову травму від пострілу гармати, внаслідок якого відчув різкій біль в голові, дзвін в вухах та майже втратив слух» (а.с.69).

Листом начальника військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.11.2017 №5703 повідомлено позивача, що зміна причинного зв’язку покладено на штатні Військово-лікарські комісії, а саме на Військово-лікарську комісію Південного регіону м. Одеса. Також, повідомлено, що для правильного оформлення документів та їх направлення до вказаної установи позивачу необхідно звернутися у соціальний відділ військового комісаріату за місцем обліку. (а.с.70)

Також, в матеріалах справи міститься лист ТВО командира військової частини пп В1005 від 07.02.2017 №595 (а.с.64) на ім’я ТВО військового комісара Заводського РВК м.Запоріжжя, яким надано інформацію щодо неможливості оформлення довідки про обставини травми, оскільки розслідування за фактом отримання травми солдатом ОСОБА_1 не проводилося.

Суд звертає увагу відповідача на доведеність позивачем наявності у нього діагнозу, який був отриманий внаслідок дії мінно-вибухової хвилі.

Також, факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції у період з 16.06.2016 по 11.07.2016 підтверджується довідкою командира Військової частини №592 від 25.09.2017 (а.с. 19).

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення службового розслідування за фактом отримання військовослужбовцем ОСОБА_1 травми (контузії), яка одержана ним у період з 08.07. 2016 по 10.07.2016 та не оформлення довідки про обставини зазначеної травми.

Щодо вимоги позивача про встановлення обставин отримання ОСОБА_1 травми, при виконанні бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції, в особливий період, під час захисту Батьківщини у складі діючої армії, без ознак сп'яніння, слід зазначити наступне.

Вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав - це окреме провадження (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, оскільки позивач просить суд встановити факт обставин отримання травми, то суд приходить до висновку, що позовна вимога не підсудна адміністративному суду, оскільки підстави викладені у позовній заяві є похідними від вимог приватно-правового спору.

За правилами частини 6 статті 21 КАС України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, позивачем судовий збір не сплачувався на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1978 (місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 08160298) щодо не проведення службового розслідування за фактом отримання військовослужбовцем цієї частини ОСОБА_1 (місце проживання: 69067, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) травми (контузії), яка одержана ним у період з 08.07. 2016 по 10.07.2016 та не оформлення довідки про обставини зазначеної травми.

Зобов’язати військову частину А1978 провести службове розслідування за фактом отримання військовослужбовцем цієї частини ОСОБА_1 травми (контузії), яка одержана ним у період з 08.07.2016 по 10.07.2016 та оформити довідку про обставини зазначеної травми.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова