Рішення № 76156336, 31.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1462/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Нововолинської міської ради (далі – Виконавчий комітет, позивач) звернувся з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 27.06.2018 ВП № 53205688 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в частині оплати судового збору в розмірі 2400,00 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове засідання призначено на 10:30 год. 28.08.2018, а в подальшому оголошено перерву у розгляді справи до 12:00 год. 31.08.2018 за клопотанням представника позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2018 позивачем отримано постанову ВП № 53205688 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 2516,55 грн. Вважає вказану постанову в частині стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 2400,00грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги не є витратами, які відносяться до витрат виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що Види та розміри витрат виконавчого провадження, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016. Частиною 8 якого визначено, що сплата судового збору є витратами виконавчого провадження. Відтак, оскільки в ході виконавчого провадження № 53205688 були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2400,00 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 по справі № 156/360/17, тому дана сума і була включена до постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем в межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства України. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у відзиві на позовну заяву не погодилась з аргументами наведеними відповідачем та зазначила, що судові витрати сплачені відповідачем за подання апеляційної скарги у справі про оскарження виконавчого документа державного виконавця не можна вважати витратами виконавчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на виконанні в УДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 53205688 з примусового виконання виконавчого листа № 165/434/16, виданого Іваничівським районним судом Волинської області 17.11.2016 про зобов’язання виконавчого комітету Нововолинської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_2 про надання публічної інформації № 96 від 16.11.2015 відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

За невиконання без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, рішення суду, 14.03.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про накладення штрафу на виконавчий комітет Нововолинської міської ради в розмірі 5100,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 встановлено, що рішення суду про зобов’язання виконавчого комітету Нововолинської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_2 про надання публічної інформації № 96 від 16.11.2015 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» виконане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради в повному обсязі 19.01.2017 та визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 від 14.03.2017 ВП №53205688 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, УДВС ГТУЮ у Волинській області оскаржувало її в апеляційному порядку. За подання апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір в розмірі 2400,00 грн.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, апеляційну скаргу УДВС ГТУЮ у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 – без змін.

27.06.2018 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. виконавче провадження № 53205688 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” (у зв’язку з виконанням рішення суду в повному обсязі), про що винесено відповідну постанову.

На момент закінчення виконавчого провадження витрати виконавчого провадження стягнуті не були, тому старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. 27.06.2018 винесла постанову ВП № 53205688 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2516,55 грн., а саме: виготовлення документів виконавчого провадження – 9,40 грн.; пересилання документів виконавчого провадження – 56,15 грн.; оплата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження – 51,00 грн. та сплата судового збору – 2400,00 грн. Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2018 № 53205688 в окреме провадження не виділена.

Позивач не погодився з даною постановою в частині включення до витрат виконавчого провадження сплати судового збору в розмірі 2400,00 грн. в зв’язку з чим оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі – Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Отже, з аналізу вищенаведеного слідує, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження. Такі витрати компенсуються за рахунок боржника.

Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2018 ВП № 53205688 містить як перелік (види), так і суми витрат виконавчого провадження, а саме: виготовлення документів виконавчого провадження – 9,40 грн.; пересилання документів виконавчого провадження – 56,15 грн.; оплата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження – 51,00 грн. та сплата судового збору – 2400,00 грн. .

На думку суду, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду не може бути включена до витрат виконавчого провадження, з огляду на таке.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження (далі – Наказ № 2830/5).

Відповідно до розділу І Наказу №2830/5 до видів витрат виконавчого провадження належать: 1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари. 2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій. 4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум. 5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини. 6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці. 7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою. 8. Сплата судового збору. 9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частинами першою, другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

Згідно з статтю 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Отже, судовий збір - це платіж який підлягає сплаті за звернення до суду (подання заяв, скарг), за видачу судами документів, а також ухвалення визначених Законом судових рішень. Розподіл судових витрат, їх повернення встановлюється спеціальним Законом та процесуальними Кодексами.

Сплата судового збору є спеціальним збором, який за своїм змістом є відмінним від витрат виконавчого провадження, що несе виконавча служба при примусовому виконанні рішення суду. Такі витрати безпосередньо повинні бути пов’язані із вчиненням виконавчих дій.

Подання апеляційної скарги на рішення суду є правом, а не обов’язком державного виконавця, а негативний результат оскарження судового рішення не може бути підставою для включення органами державної виконавчої служби сум сплаченого судового збору до витрат виконавчого провадження, оскільки такі витрати не пов’язані безпосередньо з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення.

Кошти на сплату судового збору здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень та повинні бути передбаченні в його бюджеті.

Тому, на думку суду, покладення таких витрат на позивача та ще у випадку, коли боржник довів правомірність своїх дій є неприпустимим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, боржник не повинен нести додаткові витрати в межах виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду, коли ним вчиняються дії на виконання рішення суду і у встановленому порядку це підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відтак, включення до витрат виконавчого провадження суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги органом виконавчої служби є неправомірним.

При цьому, суд враховує, що Наказ №2830/5, яким передбачено віднесення сплати судового збору до витрат виконавчого провадження, суперечить вимогам Закону № 3674-VI, КАС України, які мають вищу юридичну силу та якими встановлюється порядок сплати судового збору за звернення до суду (подання заяв, скарг).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сплата судового збору в сумі 2400,00 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2017, не пов'язана з організацією та проведенням відповідачем виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення за яким боржником є Виконавчий комітет Нововолинської міської ради, а отже і не є витратами виконавчого провадження, а тому постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2018 ВП № 53205688 в частині сплати судового збору є неправомірною і підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення вказані принципи дотримані не були.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2018 ВП № 53205688 в частині сплати судового збору в розмірі 2400,00 грн., а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати в цій частині.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа “Руїз Торіха проти Іспанії” (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача судовий збір не стягується.

Відтак, оскільки у даній справі задоволено позов суб’єкта владних повноважень, тому судові витрати позивача у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн. згідно із квитанцією № 0.0.1095613238.1 від 27.07.2018 стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 268, 287, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2018 ВП № 53205688 в частині сплати судового збору в розмірі 2400,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Виконавчий комітет Нововолинської міської ради (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, просп. Дружби, 27, код ЄДРПОУ 04051342).

Відповідач: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 34827061).

Головуючий Р.С.Денисюк