Рішення № 76156334, 27.08.2018, Барський районний суд Вінницької області

125/407/17

2/125/32/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2018 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

при секретарі судового засідання Мазур К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час шлюбу, та поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги до суду ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 08.09.1996 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, під час якого відповідач, діючи в інтересах сім’ї, придбав квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 01.11.2013 шлюб між сторонами розірвано. Позивач просила суд, в порядку поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, визнати за нею право спільної власності на ? частку квартири АДРЕСА_1; у спільній власності ОСОБА_2 залишити ? частку квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на її користь понесені витрати по справі.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 свої вимоги до суду обґрунтував тим, що 08.09.1996 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, під час якого він за свої особисті кошти придбав квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 01.11.2013 шлюб між сторонами розірвано. Просив суд визнати особистою приватною власністю чоловіка ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Згодом, у судовому засіданні

ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги. Просив суд провести поділ спільного майна подружжя, а саме кредитних коштів у розмірі 193158,33 грн. отриманих в інтересах сім'ї у ПАТ АБ «Укргазбанк», стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 96580 (дев’яносто шість тисяч п’ятсот вісімдесят) гривень, тобто половину вартості вказаного об'єкта права спільної сумісної власності подружжя; стягнути на його користь понесені витрати по справі.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник Гасер ОСОБА_3 позов підтримали повністю, наполягали на його задоволенні. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали, заперечували проти його задоволення. Суду пояснили, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за спільні кошти.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні. Первісний позов ОСОБА_1 не визнали, заперечували проти його задоволення. Суду пояснили, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за власні кошти, які він отримав від батьків.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що в 2007 році ОСОБА_2О його попросив привезти з села матір ОСОБА_6. По дорозі вона повідомила, що везе 200000 грн. власних коштів для купівлі квартири ОСОБА_2 Свідок бачив особисто як мати відповідача передавала йому кошти.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що в 2007 році вона разом з ОСОБА_5 автомобілем на прохання ОСОБА_2О привезли його матір ОСОБА_6, яка привезла йому 200000 грн. власних коштів для купівлі квартири. Свідок бачила особисто як матір відповідача передавала йому кошти.

Свідок ОСОБА_6Г у судовому засіданні пояснила, що в 2007 році вона привезла ОСОБА_2 200000 грн. власних коштів для купівлі квартири ОСОБА_2 Купили за ці гроші квартиру АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що її дочка ОСОБА_1 та колишній зять ОСОБА_2 спільно заробляли кошти займаючись торгівлею. Мали намір придбати квартиру.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно заробляли кошти займаючись торгівлею взуття та одягу. Вони мали намір придбати квартиру. Після купівлі квартири ремонт проводили разом, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 самостійно купував меблі та проводив ремонт за свої кошти.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

08.09.1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 01.11.2013 шлюб між сторонами розірвано. Рішення набуло законної сили 12.11.2013 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2007 року ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1, та відповідно до умов договору прийняв її у власність. Вартість квартири складала 202000 грн. Кошти для придбання квартири ОСОБА_2 надала мати ОСОБА_6, що було встановлено в судовому засіданні. У вказаній квартирі проживає ОСОБА_2 з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із п.3 ч.1 ст.57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте не, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно із ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і ( або ) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згоду на придбання ОСОБА_2 квартири ОСОБА_1 не давала, що свідчить про придбання ОСОБА_2 квартири за кошти, які належали йому особисто.

Згідно кредитного договору № 1 Ф/2012 від 17.08.2012 року ОСОБА_2 отримав від ПАТ АБ «Укргазбанк» кредит у сумі 190 000 грн. з цільовим призначенням для задоволення споживчих потреб. Кредит забезпечувався фінансовою порукою ОСОБА_1. Отримані кошти були витрачені подружжям для поліпшення побутових умов проживання сім’ї, проведення ремонтних робіт у квартирі, для відпочинку сім’ї. В період фактичного припинення шлюбних відносин (з червня 2013 року) ОСОБА_2 самостійно сплатив борг перед банком розмірі 193158 грн. погасивши таким чином кредит. Факт погашення ОСОБА_2 кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками та квитанціями, завіреними печаткою банку.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини і навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Згідно із частиною 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбані грошові кошти у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (частина 4 статті 65 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Оскільки до складу спільного майна подружжя входить спільність активу, тобто права власності на речі та майнові зобов'язальні права, але не спільність пасиву, тобто боргів, то при вирішенні питання про поділ боргів подружжя, необхідно розмежовувати поняття «особисті» та «спільні» борги дружини та чоловіка.

Для спільних боргів характерне те, що вони виникають з єдиної правової підстави. До спільних боргів належать борги за укладеними обома з подружжя угодами, за якими вони прийняли на себе певні зобов'язання; за угодами, укладеними одним із подружжя за наявності презумпції згоди на це другого з них, якщо кошти, одержані за такими угодами, використано в інтересах сім’ї, зокрема борги дружини і чоловіка, пов’язані з їх спільним майном; за зобов’язаннями, що виникли внаслідок спільного заподіяння шкоди іншим особам; за зобов’язаннями подружжя з відшкодування шкоди, заподіяної їх неповнолітніми дітьми; борги, які виникли через безпідставне набуття або збереження обома з подружжя майна за рахунок іншої особи. Усі інші борги подружжя є особистими.

Кожен з подружжя за час шлюбу може бути стороною в різних зобов'язаннях. Проте в деяких випадках участь у зобов'язанні одного з подружжя впливає на майнові інтереси другого. Більше того, інколи участь у зобов'язанні одного з подружжя спричиняє визнання зобов'язаною стороною і другого з подружжя. Це можливо як в договірних, так і в не договірних (деліктних) зобов’язаннях.

Той з подружжя, хто не брав участі у договірному зобов'язанні, може набувати певних майнових обов'язків і визнаватися боржником у зобов'язанні. Так, він може нести майнову відповідальність за зобов'язанням, учасником якого був другий із подружжя. Це можливо лише за умов, коли судом встановлено що: договір був укладений другим із подружжя в інтересах сім’ї; те, що було одержано за договором, використано на її потреби.

Правовий режим майна, отриманого одним з подружжя за зобов'язаннями, залежить від тієї мети, за досягнення якої діяла ця особа. Таке правило закріплено в ч. 3 ст. 61 СК України: якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо той з подружжя, який отримав майно за договором, діяв в спільних інтересах подружжя, то вважається, що отримане майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Викладене у запереченнях ОСОБА_2 прохання відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за спливом строків позовної давності розгляду не підлягає, оскільки відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. ОСОБА_2 такої заяви не подавав.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 229, 264, 265, 273, 268,280,281 ЦПК України; ст.ст. 57, 60, 61, 62, 69, 70, 71 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю квартири, набутої ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, та поділ спільного майна подружжя – задовольнити повністю.

Визнати особистою приватною власністю чоловіка ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Провести поділ спільного майна подружжя, а саме кредитних коштів у розмірі 193158,33 грн. отриманих в інтересах сім'ї у ПАТ АБ «Укргазбанк», стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 96580 (дев’яносто шість тисяч п’ятсот вісімдесят) гривень, тобто половину вартості вказаного об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7806,00 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя:

Повне судове рішення складено 29.08.2018 року.