Постанова № 76156028, 31.08.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2018 р. Справа № 917/449/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1;

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” (вх.№ 1403/П1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року (суддя Пушко І.І.) у справі № 917/449/18

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз”, вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36020

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго”, пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 200925,84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго” 220925,84 грн. за договором розподілу природного газу № 160гР від 30.12.2016 року, з яких 151532,63 грн. пені, 13686,66 грн. 3% річних, 35706,55 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року у справі № 917/449/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” – 89442,63 грн. пені, 13462,57 грн. 3% річних, 4262,45 грн. інфляційних втрат; 2501,94 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог - в позові відмовлено. Із пред'явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” з Державного бюджету України 39 838,65 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 1784 від 20.04.2018 року на суму 42187,78 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” не погодилось з рішенням господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року у справі № 917/449/1807, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у позові про стягнення 62090,00 грн. – пені, 224,09 грн. – 3% річних, 31444,10 грн. – інфляційних втрат та 511,95 грн. – судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.8.2 Договору обґрунтованим розміром пені за прострочення грошового зобов’язання за період з 05.01.2018 по 23.04.2018 є 151532,63 грн. Вважає зменшення розміру пені на 40% безпідставним з огляду на недоведеність відповідачем обставин, які б підтверджували винятковість даного випадку. Також посилається на помилкове зменшення судом інфляційних втрат.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.08.2018.

02.08.2018 до канцелярії суду надійшов відзив ОКВПТГ “Миргородтеплоенерго” на апеляційну скаргу (вх.№6058), в якому зазначає, що рішенням господарського суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права.

В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2017р. та звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017р., у якому відображені збитки підприємства за 2017 рік у сумі - 9116,0 тис. грн. Єдиним фінансовим джерелом, з якого проводиться оплата за послуги з розподілу природного газу згідно Договору, були грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії населенню, бюджетним установам та іншим споживачам платіжна дисципліна яких є незадовільною. Також зазначає, що господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені, дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені правомірно заявлені в розмірі 149071,05 грн. Крім того, відповідач вважає, що суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 13 462,57 грн.

У судове засідання відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за заявою № 160гР від 30.12.2016 ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу № 160гР від 30.12.2016 року, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498.

Відповідно до п. 2.1 Договору, позивач (Оператор ГРМ) зобов’язується надати відповідачу (Споживачу) послугу з розподілу природного газу, а відповідач (Споживач) зобов’язується прийняти зазначену послугу та платити її вартість.

У п. 3.2. Договору зазначено, що за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня і надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 6.2 Договору, тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4, 6.6 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем на умовах попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. Остаточний розрахунок за послуги з розподілу природного газу здійснюється Споживачем до 05 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

У п. 3.1 Договору зазначено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору, за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

У Додатку 3 заяви-приєднання до умов Договору зазначено, що договірні (планові) обсяги з розподілу природного газу на січень 2018 року становлять 2170 тис.куб.м., на лютий 2018 року 1730 тис.куб.м., на березень 2018 року 1400 тис.куб.м.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Полтавагаз” виконало умови Договору належним чином розподіливши природний газ в період грудня 2017 року – березня 2018 року на загальну суму 52536048,62 грн., з яких:

- 1420,486 тис.куб.м. природного газу у грудні 2017 р. на загальну суму 1 149 570,91 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 0УВІ-035663 від 31.12.2017 року;

- 1760,533 тис.куб.м. природного газу у січні 2018 р. на загальну суму 1 424 764,15 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 0УВІ-002417 від 31.01.2018 року;

- 1608,371 тис.куб.м. природного газу у лютому 2018 р. на загальну суму 1 301 622,48 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 0УВІ-006402 від 28.02.2018 року;

- 1701,625 тис.куб.м. природного газу у березні 2018 р. на загальну суму 1 377 091,08 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 0УВІ-010981 від 31.03.2018 року.

Відповідач оплату за отриманий природний газ за Договором здійснив в повному обсязі, проте із порушенням договірних зобов'язань в частині своєчасного здійснення розрахунків, що стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення з відповідача: 151532,63 грн. пені, нарахованої за період з 05.01.2018 року по 23.04.2018 року, передбаченої п. 8.2 Договору; 13686,66 грн. 3% річних, нарахованих за період з 05.01.2018 року по 23.04.2018 року та 35706,55 грн. інфляційних втрат за період з 05.01.2018 року по 31.03.2018 року.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При дослідженні наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог актів приймання-передачі встановлено, що:

- у грудні 2017р. поставлено газу на суму 1149570,91 грн. Строк оплати наступив 05.01.2018 року, сплата здійснена відповідачем в повному обсязі 15.02.2018 року.

- у січні 2018р. поставлено газу на суму 1424764,15 грн. Строк оплати наступив 06.02.2018 року, сплата здійснена відповідачем в повному обсязі 13.04.2018 року.

- у лютому 2018р. поставлено газу на суму 1301622,48 грн. Строк оплати наступив 06.03.2018 року, сплата здійснена відповідачем в повному обсязі 24.04.2018 року.

- у березні 2018р. поставлено газу на суму 1377091,08 грн. Строк оплати наступив 05.04.2018 року, сплата здійснена відповідачем в повному обсязі 24.04.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач оплату за отриманий природний газ за Договором здійснював із порушенням термінів, встановлених в п. 6.4 Договору, остаточний розрахунок за поставлений позивачем газ в період грудня 2017 року – березня 2018 року здійснив 24.04.2018 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу приписів статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за даним договором, передбаченого розділом 6 (Порядок розрахунків) договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення 151532,63 грн. пені за період з 05.01.2018 року по 23.04.2018 року. У апеляційній скарзі позивач також наполягає, що пеня підлягає стягненню за цей період.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з таких підстав.

При перевірці правильності розрахунку пені за зобов’язаннями січня 2018 року та лютого 2018 року господарським судом вірно встановлено, що позивач неправильно визначив початок перебігу строку прострочення виконання зобов’язання в ці періоди.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що період прострочення за зобов’язаннями січня 2018 року розпочинається 05.02.2018 року, за зобов’язаннями лютого 2018 року – 05.03.2018 року.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за послуги з розподілу природного газу здійснюється Споживачем до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2014 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Тобто останнім днем виконання грошового зобов’язання за Договором є 04 число місяця, що настає за розрахунковим. У лютому і березні 2018 року 04 число припадало на вихідний день (неділя).

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто за зобов’язаннями січня та лютого 2018 року останнім днем виконання грошового зобов’язання за Договором є 05 число, відповідно розрахунок штрафних санкцій має розпочинатись з 06.02.2018 року та 06.03.2018 року відповідно.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір пені за цей період складає 149071,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення судом розміру пені до 10% від нарахованої суми в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що зменшення господарським судом розміру пені на 40% є безпідставним з огляду на недоведеність відповідачем обставин, які б підтверджували винятковість даного випадку.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даними твердженнями позивача з таких підстав.

Так, в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає такі обставини.

ОКВПТГ “Миргородтеплоенерго” є єдиним постійно діючим підприємством міста, що постачає теплову енергію в школи, лікарні, поліклініки, дитячі дошкільні заклади, житлові будинки. Доля теплової енергії, що споживається населенням, у загальному обсязі виробленої теплової енергії, складає в опалювальний період 86,7%.

Статтею 19 ЗУ «Про теплопостачання» визначено порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником. Зокрема в цій статті визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Відповідач вказує на те, що всі кошти, які отримує як оплату за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів, надходять на рахунки із спеціальним режимом використання. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджено постановою КМУ №217 від 18/06/2014р.

Пунктом 8 Порядку №217 передбачено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надаються послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів, виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями в уповноваженому банку.

Уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що затверджується НКРЕКП, у зв’язку з чим, підприємство позбавлене права самостійно розпоряджатися грошовими коштами, отриманими від виробничої діяльності.

Значний відсоток коштів, отриманих підприємством від споживачів як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води автоматично перераховується Уповноваженим банком на рахунки постачальника природного газу із спеціальними обов'язками - НАК «Нафтогазу України», на рахунок оператора газотранспортної системи - ПАТ «Укртрансгаз» та рахунок оператора газорозподільної системи - ПАТ «Полтавагаз». Після такого розщеплення платежів у підприємства не залишається живих коштів на розрахунки за послуги з розподілу природного газу, які надаються Позивачем. Інші джерела погашення боргу відсутні.

Практичне застосування Порядку №217 не дозволяє забезпечувати належну життєдіяльність як теплопостачальних підприємств так і населених пунктів, де вони розташовані. В середньому норматив відрахування коштів виручки від продажу теплової енергії бюджетним установам та організаціям, які залишаються у розпорядженні нашого підприємства становить близько 20%. Цих коштів недостатньо не лише для виплати заробітної плати та податків, а й для оплати рахунків за природний газ, послуги з розподілу та послуги з транспортування природного газу, електричну енергію, холодну воду, для виконання інвестиційної програми і підтримки належної роботи технологічного обладнання в період проходження опалювального сезону. Тобто, підприємство поставлено на межу виживання, збранкрутіння, аварійних відключень та зриву підготовки до наступного опалювального сезону.

Станом на 01/01/2018р. загальна дебіторська заборгованість за послуги теплопостачання по всім категоріям споживачів становила - 9962,0 тис. грн., в т. ч. по населенню - 975,2 тис. грн., окрім того заборгованість державного бюджету по компенсації пільг та субсидій, що надаються споживачам нашого підприємства на оплату послуг теплопостачання - 8 629,5 тис. грн. та заборгованість бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 357,2 І тис. грн.

В той час як загальна кредиторська заборгованість за газ, спожитий для виробництва теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у 2017р. станом на 01.01.2018р. становила - 14 222,3 тис, грн., в т.ч.: перед ПАТ НАК «Нафтогаз України» - 13 366,1 тис. грн., перед ПАТ «Полтавагаз» - 607,8 тис. грн. та перед ПАТ «Укртрансгаз» - 248,4 тис. грн..

Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2017р. та звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017р., у якому відображені збитки підприємства за 2017 рік у сумі - 9 116,0 тис. грн.

Єдиним фінансовим джерелом, з якого проводиться оплата за послуги з розподілу природного газу, згідно Договору, були грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії населенню, бюджетним установам та іншим споживачам платіжна дисципліна яких є незадовільною.

Фактично заборгованість за пільги та субсидії, що утворилася перед підприємством станом на 01.01.2018р. була профінансована Головними розпорядниками коштів протягом січня - лютого 2018р., що підтверджується виписками з Казначейства, які є в матеріалах справи. Так, 30.01.2018р. було профінансовано 3 019 076,90 грн., 27 та 28 лютого 2018р. профінансовано 5 609 984,98 грн., а всього - 8 629 061,88 грн. Зазначені кошти були використані на погашення боргів за природний газ та електроенергію, які утворилися станом на 01.01.2018р.

За період з січня по березень 2018р. було зареєстровано 17183 879,66 грн. на відшкодування пільг та субсидій в поточному році, в порядку передбаченому Наказом №1, але погашення цих пільг та субсидій почалося лише 22.03.2018р. На момент розгляду справи в суді з них профінансовано державою лише 10133 713,62 грн.

Значна частина боргу, що виник перед Позивачем, а саме 2 600 000,00 грн., було погашено 24.04.2018р. державними коштами за рахунок відшкодування державою пільг і субсидій, які отримує населення на оплату послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в порядку передбаченому постановою КМУ №256 від 04.03.2002р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» та Наказом Міністерства фінансів України №1 від 04/01/2018р.

На підтвердження важкого фінансового стану та збиткової діяльності відповідач надав баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017 року та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік (а.с. 200-201).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що статус відповідача, який забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в м. Миргород та сел. ОСОБА_2, сплата ним основного зобов’язання за договором та поважність причин неналежного виконання зобов'язання, у відповідності до ст. 233 ГК України, є обґрунтованими підставами для зменшення розміру пені на 40 %.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд правомірно зменшив розмір пені та задовольнив позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 89442,63 грн., а в частині стягнення 59 628,42 грн. пені в позові відмовив.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач також заявив до стягнення 3% річних за період 05.01.2018 року по 23.04.2018 року у розмірі 13686,66 грн. та інфляційні втрати за період з 05.01.2018 року по 31.03.2018 року у розмірі 35706,55 грн.

Враховуючи, що початок перебігу строку прострочення виконання зобов’язань за січень 2018 року розраховується з 06.02.2018 року, а лютий 2018 з 06.03.2018 року, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано встановив, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 13462,57грн.

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо завищення позивачем заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Так, інфляційні втрати та річні є невід’ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що відсутні підстави нарахування інфляційних за зобов’язаннями грудня 2017 року, лютого та березня 2018 року, оскільки борг за ці періоди існував неповні місяці, а нарахування інфляційних поденно не передбачено.

Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних втрат є правомірними за зобов’язаннями січня 2018 року за період березня 2018 року в сумі 4262,45 грн. та обґрунтовано задоволені господарським судом в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхилені за їх безпідставністю.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року у справі № 917/449/18 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 19 червня 2018 року у справі № 917/449/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31.08. 2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.