Постанова № 76155718, 30.08.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. Справа № 922/6373/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач – ОСОБА_1,

треті особи - не з’явився;

ВДВС - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції Харківській області (вх. № 1212Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року (повний текст ухвали складено 04.06.18, суддя Чистякові І.О.) у справі № 922/6373/15 прийнятої за результатами розгляду скарги Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на рішення та дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. №12280 від 07.05.2018) по справі №922/6373/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дахмонтажрембуд”, м. Київ

до Комунального підприємства “Харківський міський центр нерухомості”, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів, м. Київ;

2. Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, м. Харків

про стягнення 6066121,34

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківський міський центр нерухомості" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на рішення та дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просило суд визнати незаконними дії Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2 щодо винесення у виконавчому провадженні №55758279 постанови від 26.04.18 про стягнення виконавчого збору з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" в сумі 453 905,22 грн та визнати недійсною та скасувати Постанову від 26.04.18 про стягнення з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" виконавчого збору в сумі 453 905,22 грн у виконавчому провадженні № 55758279.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року (суддя Чистякова І.О.) скаргу Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на рішення та дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ у Харківській області (вх. №12280 від 07.05.2018) задоволено повністю. Визнано незаконними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 щодо винесення у виконавчому провадженні №55758279 постанови від 26.04.18 про стягнення виконавчого збору з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" в сумі 453 905,22 грн. Визнано недійсною постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2 від 26.04.18 про стягнення з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" виконавчого збору в сумі 453 905,22 грн у виконавчому провадженні № 55758279.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог Комунального підприємства ”Харківський міський центр нерухомості” відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ухвалу господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року у справі №922/6373/15 залишено без руху. Встановлено Шевченківському відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції Харківській області десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги; докази усунення недоліків мають надійти до Харківського апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу. Роз'яснено Шевченківському відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції Харківській області, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Через канцелярію суду скаржником надано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до якого додано платіжне доручення №3308 від 25.06.2018 про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ухвалу господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року у справі № 922/6373/15. Встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали, призначено апеляційну скаргу до розгляду.

У судове засідання зЙявився представник відповідачса, інші учасники справи у засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 29 лютого 2016 року позов задоволено частково в сумі 6065746,67 грн., стягнуто з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмонтажрембуд" 4644737,66 грн. заборгованості за роботи виконані протягом жовтня 2011 року - липня 2012 року за договором №5 про закупівлю робіт за державні кошти від 21.09.2011; 1303956,59 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період з листопада місяця 2012 року по березень місяць 2015 року (включно), у зв'язку із порушенням строків оплати робіт, виконаних у жовтні, грудні місяці 2012 року; 117052,42 грн. - 3% річних, нарахованих за період з листопада 2012 року по 10 червня 2014 року, у зв'язку із порушенням строків оплати робіт, виконаних у жовтні, грудні місяці 2012 року за договором №5 про закупівлю робіт за державні кошти від 21.09.2011 та витрати по сплаті судового збору в сумі 90986,20 грн., в іншій частині позовних вимог в сумі 374,67 грн. відмовлено.

Господарським судом Харківської області 22.03.2016 на виконання рішення від 29.02.2016 було видано відповідний наказ.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження №55758279, роздрукованої з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 08.02.2018 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі - ВДВС) ОСОБА_2 було відкрите виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 22.03.2016 по справі №922/6373/15 про стягнення з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмонтажрембуд" 6156732,87 грн.

Державним виконавцем була 09.02.2018 винесена постанова про арешт майна боржника.

12.02.2018 та 22.02.2018 державним виконавцем були винесені постанови про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем 26.04.2018 винесена постанова, на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення виконавчого документу стягувачу (за письмовою заявою стягувача).

26.04.2018 державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 453905,22 грн.

Також, 26.04.2018 державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області виконавчого збору у розмірі 453905,22 грн., яка була направлена боржнику 26.04.2018 за вих. №18897 та була отримана останнім 02.05.2018 та зареєстрована за вх. №49.

Боржником було частково виконано рішення господарського суду Харківської області від 29 лютого 2016 року в сумі 1755839,18 грн., з яких: 1596135,55 грн. перераховано на користь стягувача, 159613,53 грн. перераховано в рахунок погашення виконавчого збору та 90,10 грн. перераховано в рахунок погашення витрат виконавчого провадження, що підтверджується довідкою Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 19.04.2018 №/14.01-39/17527, виписками по особовому рахунку боржника та платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України згідно ст. 129-1 Конституції України.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про державну виконавчу службу” органом державної виконавчої служби органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведеної норми Закону дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 та пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов’язково роз’яснюється порядок повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання. У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту, у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, як вбачається з Інформації про виконавче провадження №55758279, роздрукованої з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених за наказом по справі №922/6373/15 суми у розмірі 4560597,32 грн., а відтак за приписами ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для стягнення виконавчого збору в сумі 453905,22 грн. у державного виконавця були відсутні, так як виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Натомість, у даному випадку підставою для завершення виконавчого провадження стало не фактичне стягнення державним виконавцем присуджених за наказом сум, а заява стягувача, подана в порядку ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У п.9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 господарським судам роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присудженої за наказом суми у розмірі 4560597,32 грн. не відбулось, з огляду на положення ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, правові підстави для винесення постанови від 26.04.2018 ВП №55758279 про стягнення з Комунального підприємства “Харківський міський центр нерухомості” виконавчого збору були відсутні, у зв’язку з чим, господарський суд дійшов правомірного, на думку судової колегії, висновку про скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 254, 255, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року у справі № 922/6373/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 30.08.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.