Постанова № 76155602, 29.08.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

29.08.2018 року справа №913/226/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від позивача від відповідача від Держказначейства ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з’явились; не з’явились; не з’явились;розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області, м. Рубіжне, Луганська областьна ухвалу Господарського суду Луганської області від18.06.2018 року (повний текст складено 22.06.2018 року)у справі№913/226/17 (суддя Корнієнко В.В.)за позовом до відповідача про за скаргою на дії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне, Луганська області стягнення 197786,16 грн Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області, м. Рубіжне, Луганська область В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (далі за текстом - ПАТ "Укртелеком") (вих.№26-15/637 від 16.08.2017р.) на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області (далі за текстом – УДКСУ у м. Рубіжному, Держказначейство) задоволено; визнано незаконними та протиправними дії УДКСУ у м. Рубіжному щодо повернення без виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.07.2017 року №913/226/17; зобов’язано УДКСУ у м. Рубіжному здійснити дії, що передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, на виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.07.2017 року №913/226/17.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось УДКСУ у м. Рубіжному, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду; ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що наказ Господарського суду Луганської області від 14.07.2017 року №913/226/17, який було подано стягувачем ПАТ "Укртелеком" до УДКСУ у м. Рубіжному, оформлено без дотримання вимог ст.ст. 4, 12 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2017 року у справі №913/226/17 набрало законної сили 11.07.2017 року та у графі строк пред’явлення наказу до виконання зазначено – до 13.07.2020 року, однак арифметично правильним є дата 12.07.2020 року. Висновок суду, що 12.07.2020 року (неділя) є неробочим днем не може бути обґрунтованим, оскільки перенесення робочих днів затверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України, яким на цей час такого рішення ще не приймалось. За таких обставин, як стверджує Держказначейство, на підставі п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, стягувачу було правомірно повернуто виконавчий документ, який видано та оформлено з порушенням встановлених Законом вимог. без виконання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у у наступному складі: ОСОБА_1 – головуючий, судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 року апеляційну скаргу УДКСУ у м. Рубіжному на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 залишено без руху у зв’язку із відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

24.07.2018 року, на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2018 року, від УДКСУ у м. Рубіжному надійшли докази сплати судового збору.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №691/2018 від 30.07.2018 року, у зв’язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею-членом колегії ОСОБА_2 через перебування у відпустці, з метою вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/226/17 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року поновлено УДКСУ у м. Рубіжному пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою УДКСУ у м. Рубіжному на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 15.08.2018 року.

Іншою Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року розгляд апеляційної скарги УДКСУ у м. Рубіжному на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 призначено на 29.08.2018 року об 11 год. 45 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 15.08.2018 року від ПАТ "Укртелеком", стягувач не погодився з довадами апеляційної скарги Держказначейства, про що вказав на їх безпідставність. Узагальнено зазначив, що:

- у органу Держказначейства відсутні повноваження щодо оцінки правильності застосування судом норм матеріального права при прийнятті процесуальних документів: як вказує стягувач, УДКСУ у м. Рубіжному зобов’язано лише формальне перевіряти виконавчий документ на відповідність вимогам Закону, але не робити правові висновки щодо того, чи правильно в ньому зазначені відповідні відомості чи ні, та не давати відповідних роз’яснень суду як правильно видавати процесуальний документ;

- у даному випадку Держказначейством допущено порушення загальних принципів практики ЄСПЛ, що відобразилось у фактичному примушенні стягувача до ініціювання окремого - непотрібного судового провадження, спрямованого на виконання вже остаточного та законного рішення суду;

- апелянт дійшов неправильного висновку про порушення судом першої інстанції при видачі судового наказу встановлених строків пред’явлення наказу господарського суду до виконання; зокрема, за правилами ч. 3 ст. 51 ГПК України останній день процесуального строку з неробочого повинен переноситись на перший робочий день наступний за ним, а відтак судом правильно зазначено у наказі кінцеву дату для його пред’явлення до виконання – 13.07.2020 року.

Розпорядженням керівника апарату суду №1021/2018 від 28.08.2018 року, у зв’язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею-членом колегії ОСОБА_5 через перебування у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 29.08.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/226/17 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач (боржник) не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надав його до суду.

Уповноважені представники позивача (стягувача), відповідача (боржника) та Держказначейства у судове засідання апеляційної інстанції призначене на 29.08.2018 року не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної та перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування місцевим судом норм процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила настпне.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2017 року у справі №913/226/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року, позов ПАТ "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 197683,15 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2965,23 грн., в решті вимог позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення, Господарським судом Луганської області 14.07.2017 року видано наказ № 913/226/17.

01.08.2017 року ПАТ "Укртелеком" звернулось до УДКСУ у м. Рубіжному та надало для виконання наказ Господарського суду Луганської області від 14.07.2017 року №913/226/17.

09.08.2017 року УДКСУ у м. Рубіжному листом №01-43/955 повернуло стягувачу наказ без виконання як такий, що видано або оформлено з порушенням установлених вимог, на підставі п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок виконання рішень), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, у редакції, чинній на момент передачі згаданого наказу до виконання.

Рішення УДКСУ у м. Рубіжному про повернення наказу без виконання обґрунтовано тим, що рішення Господарського суду від 30.05.2017 року у справі №913/226/17 набрало законної сили 11.07.2017 року та у графі строк пред’явлення наказу до виконання зазначено – до 13.07.2020 року, однак арифметично правильним є дата 12.07.2020 року. З огляду на викладене, на думку Держказначейства, зазначений у наказі строк пред’явлення виконавчого документу до виконання не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

17.08.2017 року ПАТ "Укртелеком", посилаючись на незаконність дій вказаного УДКСУ у м. Рубіжному, звернулось до Господарського суду Луганської області в порядку ст. 121-2 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення зі скаргою. У скарзі стягувач просив суд:

- визнати незаконними та протиправними дії УДКСУ у м. Рубіжному щодо повернення без виконання наказу Господарського суду Луганської області від 17.07.2017 року №913/226/17;

- зобов’язати УДКСУ у м. Рубіжному здійснити дії, що передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, на виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.07.2017 року №913/226/17.

Господарський суд Луганської області, як вже зазначалось, ухвалою від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 скаргу ПАТ "Укртелеком" на дії УДКСУ у м. Рубіжному задовольнив.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наказ господарського суду Луганської області від 14.07.2017 року №913/226/17 повністю відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі, у ньому зазначено строк пред'явлення його до виконання. При цьому, суд встановив, що Держказначейством неправомірно повернутий наказ суду, який підлягав виконанню, у зв’язку з чим задоволено вимоги скарги стягувача у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а провадження за скаргою ПАТ "Укртелеком" на дії УДКСУ у м. Рубіжному щодо повернення виконавчого документу стягувачу без виконання – закриттю, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У ст. 115 ГПК України в редакції, чинній на час звернення зі скаргою, унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні положення містяться й у ст. 326 ГПК України в чинній редакції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в ч.ч. 1 - 3 цієї статті, не є органами примусового виконання (ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ст.ст. 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Вказаним Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Так, ст. 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215, Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з п. 3 Положення про Державну казначейську службу України основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 вказаного Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

16.02.2013 року набрав чинності в новій редакції Порядок виконання рішень, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За правилами п. 3 Порядку виконання рішень в новій редакції рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).

У відповідності до зазначеного Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до положень п. 15 Порядку виконання рішень дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду. Проте ні в цьому Порядку, ні в Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не зазначено, до якого суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність органів Держказначейства.

Разом з тим Закон України "Про виконавче провадження" установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 цього Закону). Водночас можливість та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства цим Законом не визначено.

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", який визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, також не визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства.

До того ж положеннями ст. 121-2 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, визначався порядок оскарження до господарського суду дій чи бездіяльності виключно органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

Аналогічні положення закріплено в ст. 339 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Наведені норми права є підставою для висновку, що ГПК України та Закон України "Про виконавче провадження" передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.

Водночас Держказначейство - не орган примусового виконання судових рішень, як вже зазначалося, а згідно з п. 1 Положення про Державну казначейську службу України центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

В свою чергу, згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України в редакції, чинній на час звернення ПАТ "Укртелеком" зі скаргою на дії УДКСУ у м. Рубіжному, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкових висновків про можливість ПАТ "Укртелеком" оскаржити дії УДКС у м. Рубіжному до господарського суду, який видав виконавчий документ.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №916/1227/16.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд першої інстанції, розглянувши по суті скаргу ПАТ "Укртелеком" предметом якої є дії УДКС у м. Рубіжному та незаконність повернення Держказначейством виконавчого документу стягувачу без виконання, як суд, який видав виконавчий документ на виконання ухваленого ним судового рішення, не звернув уваги на те, що такий спір не підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, тому припустився порушення відповідних норм процесуального права. Розгляд такого спору у відповідності до умов ч. 1 ст. 19 КАС України повинен здійснюватися за правилами адміністративного судочинства - шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 175 і п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Враховуючи зазначене та наведені положення законодавства, зважаючи на те, що у даному випадку суд першої інстанції діяв з порушенням норм процесуального права, тобто не як суд встановлений законом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 підлягає скасуванню, провадження у справі №913/226/17 підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 278 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275, 277, 278, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 року у справі №913/226/17 - скасувати.

Провадження у справі №913/226/17 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" про визнання неправомірними дій Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

(Повний текст постанови складено 29.08.2018 року).