Рішення № 76155457, 29.08.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2018 р. Справа № 924/396/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси", с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 1157398,09 грн., з яких 990889,21 грн. основного боргу, 112879,93 грн. пені, 43285,70 грн. інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. 3% річних

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - за ордером від 25.06.2018 р.

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 28.11.2017 р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси", с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля", м. Шепетівка Хмельницької області 1157398,09 грн., з яких 990889,21 грн. основного боргу, 112879,93 грн. пені, 43285,70 грн. інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. 3% річних.

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики №2712-ДРЗ (зворотної фінансової допомоги) від 27.12.2016 р. не виконав. При цьому посилається на умови договору, положення ст. ст. 509, 530, 525, 526, 625, 629, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 193, 199, 216, 218, 222 ГК України.

Ухвалою суду від 31.05.2018 р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/396/18, призначено підготовче засідання на 19.06.2018 р. Підготовче засідання відкладалося на 16.07.2018 р. (ухвала від 19.06.2018 р.), 26.07.2018 р. (ухвала від 16.07.2018 р.), на 02.08.2018 р. (ухвала від 26.07.2018 р.), на 22.08.2018 р. (ухвала від 02.08.2018 р.).

Ухвалою суду від 16.07.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/396/18 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 22.08.2018 р. у задоволенні клопотань відповідача від 26.07.2018 року про призначення експертизи у справі, від 30.07.2018 року про призначення колегіального розгляду справи відмовлено.

Ухвалою суду від 22.08.2018 р. закрито підготовче провадження у справі №924/396/18, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29 серпня 2018 р.

Позивач у додаткових пояснення (від 02.08.2018 р.) зазначив про наявність повноважень керівника на підписання договору позики. Посилаючись на положення ст. ст. 6, 11, 92. 203, 207, 215, 237, 239, 1046 ЦК України, зауважив, що договір позики позивач виконав у повному обсязі, а його виконання прийняте відповідачем без жодних застережень.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 31.07.2018 р.).

Від позивача надійшла відповідь на відзив (від 13.08.2018 р.)

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, заявлених у позові, поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вказавши на непідписання відповідачем договору позики, відсутність повноважень директора на підписання договору та зазначаючи про його неукладеність.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до договору позики (зворотної фінансової допомоги №2712-ДРЗ від 27.12.2017 р. (далі - договір) товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси" як позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля" як позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути позику протягом визначеного цим договором строку (п. 1.1 договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу на безоплатній основі - без сплати процентів за користування поворотною фінансовою допомогою.

Згідно з п. 1.4. договору до правовідносин поворотної фінансової допомоги, що встановлена цим договором, застосовуються відповідні положення про договір позики, що передбачений Цивільним кодексом України, а також інші норми актів цивільного законодавства України.

У п. 2.1 договору зазначено, що розмір поворотної фінансової допомога становить 990889,21 грн.

Розмір поворотної фінансової допомоги може бути збільшено або зменшено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою (п. 2.2 договору).

За умовами п. 3.1 договору позикодавець передає поворотну фінансову допомогу позичальникові протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

Поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальникові в момент зарахування грошових коштів на рахунок позичальника в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору (п. 3.2 договору).

У п. 3.3 договору зазначено, що за згодою сторін поворотна фінансова допомога може надаватись частинами або одним платежем в розмірі, передбаченому в п. 2.1 цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується “27” грудня 2017 року.

Строк, визначений у п. 4.1 цього договору, може бути продовжений виключно за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору поворотна фінансова допомога повертається позичальником в готівковій формі, або іншим шляхом, який не порушує вимоги чинного законодавства України на момент повернення позики.

За домовленістю сторін, повернення поворотної фінансової допомоги може здійснюватись, як повністю так і частинами протягом строку визначеним в п. 4.1 цього договору (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору позичальник має право дострокового погашення поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент, коли сума перерахована з позичальника (та/або внесених останнім) грошових коштів буде становити 990889,21 грн. У випадку погашення поворотної фінансової допомоги позичальником шляхом внесення грошових коштів в касу позикодавця, документом, що підтверджує погашення поворотної фінансової допомоги, є підписаний позикодавцем прибутковий касовий ордер, або інший документ, що може підтвердити повернення поворотної фінансової допомоги, згідно норм чинного законодавства України, що діє на момент повернення позики (п. 5.4 договору).

У п. 5.5 договору зазначено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути надану поворотну фінансову допомогу не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку, передбаченого п. 4.1 цього договору.

За умовами п. 6.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання поворотної фінансової допомоги позичальникові.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та закінчується в момент повернення позичальником поворотної фінансової допомоги (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

Договір містить підписи представників сторін, відтиски печаток сторін.

Згідно з платіжним дорученням від 28.12.2016 р. №398 позивач перерахував відповідачу 990889,21 грн. з призначенням платежу: "Надання ЗФД, зг.дог. №2712-ДРЗ від 27.12.16р. Без ПДВ". Зазначене відображене також і в картці рахунку 3771 за січень 2016 р. - квітень 2018 р. позивача.

Позивач, вказуючи на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення позики у визначений договором від 27.12.2016 р. №2712-ДРЗ строк, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1157398,09 грн., з яких 990889,21 грн. основного боргу, 112879,93 грн. пені, 43285,70 грн. інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до договору позики (зворотної фінансової допомоги) від 27.12.2016 р. №2712-ДРЗ в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси" передає у власність позичальнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля" грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути позику протягом визначеного цим договором строку.

Так, у п. 2.1 договору передбачено, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 990889,21 грн.

У пункті 4.1 договору зазначено, що строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується “27” грудня 2017 року, у п. 5.5 договору - що позичальник зобов'язаний повністю повернути надану поворотну фінансову допомогу не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку, передбаченого п. 4.1 цього договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В статті 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 990889,21 грн. з призначенням платежу: "Надання ЗФД, зг.дог. №2712-ДРЗ від 27.12.16р. Без ПДВ", що відображено в платіжному дорученні від 28.12.2016 р. №398, картці рахунку 3771 за січень 2016 р. - квітень 2018 р. позивача. Позивачем не спростовано факту отримання зазначених коштів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Доказів повернення відповідачем коштів в сумі 990889,21 грн., перерахованих позивачем на підставі платіжного доручення від 28.12.2016 р. №398 в якості зворотної фінансової допомоги за договором №2712-ДРЗ від 27.12.2016 р., суду не надано.

При цьому доводи відповідача щодо непідписання керівником відповідача договору позики №2712-ДРЗ від 27.12.2016 р. та відсутність повноважень керівника на його підписання, що говорить про його недійсність, суд оцінює критично з огляду на визначену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Законодавство враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом.

Також судом береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем жодних дій на повернення ним коштів, отриманих в якості зворотної фінансової допомоги з посиланням на відповідний договір, не вчинено.

Натомість, враховуючи вчинення дій щодо виконання договору (перерахування коштів позивачем, користування коштами відповідачем), суд критично оцінює й посилання відповідача на неукладеність договору, оскільки питання визнання неукладеним договору може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Крім того, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права (постанова ВСУ від 18.09.2013 р. у справі №6-63цс13).

З огляду на вищенаведені законодавчі норми, платіжне доручення від 28.12.2016 р. №398 про перерахування відповідачу фінансової допомоги, посилання відповідача на неукладеність договру позики є непереконливими.

Враховуючи зазначене у сукупності суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 990889,21 грн. заборгованості за договором позики №2712-ДРЗ (зворотної фінансової допомоги) від 27.12.2016 р. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 10343,25 грн. 3% річних за період з 08.01.2018 р. по 14.05.2018 р. та 43285,70 грн. інфляційних втрат за період з 08.01.2018 р. по 14.05.2018 р.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в межах максимально можливого розміру. Щодо інфляційних нарахувань суд зауважує, що відповідні нарахування здійснені в тому числі за період, що становить менше одного місяця (січень, травень 2018 року), тоді як розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на вищезазначене, враховуючи визначений позивачем період розрахунку, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат в розмірі 28002,32 грн. за період лютий-квітень 2018 р., а тому в частині стягнення 15283,38 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 112879,93 грн. пені за період з 08.01.2018 р. по 14.05.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони передбачили можливість нарахування пені в п. 7.2 договору. Так, за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

Беручи до уваги зазначене вище, перевіривши правильність нарахування пені, суд вважає, що відповідні нарахування здійснені обґрунтовано, а тому позовні вимоги про стягнення 112879,93 грн. пені належить задовольнити.

Судом звертається увага на те, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 1157398,09 грн., з яких 990889,21 грн. основного боргу, 112879,93 грн. пені, 43285,70 грн. інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. 3% річних, підлягають часткову задоволенню, а саме: в частині стягнення 990889,21 грн. основного боргу, 112879,93 грн. пені, 28002,32 грн. інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. 3% річних. У позові в частині стягнення 15283,38 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З приводу стягнення витрат позивача на оплату правничої допомоги в сумі 10000,00 грн., зазначених в попередньому орієнтовному розрахунку витрат, які позивач поніс та які планується понести в процесі розгляду судової справи, суд зауважує, що позивачем заявлено про надання доказів на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги в строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому питання розподілу витрат на правничу допомогу при ухваленні рішення не розглядається.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси", с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 1157398,09 грн., з яких 990889,21 грн. основного боргу, 112879,93 грн. пені, 43285,70 грн. інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля", Хмельницька область, місто Шепетівка, вул. Тітова, будинок 1А (код 40164763) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси", Чернівецька область, Кельменецький район, село Дністрівка (код 35194398) 990889,21 грн. (дев'ятсот дев'яносто тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 21 коп.) боргу, 112879,93 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 93 коп.) пені, 28002,32 грн. (двадцять вісім тисяч дві гривні 32 коп.) інфляційних нарахувань, 10343,25 грн. (десять тисяч триста сорок три гривні 25 коп.) 3% річних, 17131,72 грн. (сімнадцять тисяч сто тридцять одну гривню 72 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 31.08.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (60141, Чернівецька область, Кельменецький район, с. Дністрівка), 3 - відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Тітова, 1А). Всім рек. з пов. про вруч.