Ухвала суду № 76155191, 31.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

31 серпня 2018 року Справа № 915/471/16

м. Миколаїв

Кредитор: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150),

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІЛЬКОМФРУКТ" (вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54015, ідентифікаційний код 33996335)

Ліквідатор: арбітражний керуючий Олексенко Надія Вікторівна (АДРЕСА_1).

Суддя Ржепецький В.О.,

Суть справи: про банкрутство, про відвід судді у справі,

встановив:

31.08.2018 на адресу господарського суду Миколаївської області від учасника провадження у справі гр.-на ОСОБА_2 надійшла заява від 29.08.2018 про відвід головуючого судді Ржепецького В.О.

Заяву обґрунтовано обставинами , пов'язаними із розглядом питання про усунення арбітражного керуючого Олексенко Н.В. від виконання обов'язків ліквідатора, які на думку заявника свідчать про умисне самоусунення судді Ржепецького В.О. від розгляду цього питання та умисне затягування розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відхилення заяви про відвід з наступних підстав.

Як витікає з матеріалів справи, 06 серпня 2018 року на адресу суду від засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Марількомфрукт" ОСОБА_2 надійшло повідомлення про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків.

Ухвалою господарського суду від 07 серпня 2018 року встановлено наявність підстав, передбачених положеннями ч.3 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для вирішення питання щодо усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора у даній справі.

Розгляд справи про банкрутство в господарських судах відбувається шляхом проведення судових засідань.

Статтею 120 ГПК України встановлено обов'язок суду викликати або повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

З цією метою, а також для підтвердження обставин, про які йдеться в повідомленні засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Марількомфрукт" ОСОБА_2 від 06 серпня 2018 року, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 07 серпня 2018 року зобов'язано арбітражного керуючого Олексенко Н.В. за три дні до судового засідання подати через канцелярію суду будь-які документи, які б свідчили про наявність (відсутність) підстав здійснення повноважень ліквідатора, в тому числі, але не виключно надати суду належним чином засвідчену копію наказу Міністерства юстиції України від 26.07.2018р. №2473/5, та, за наявності, відомості щодо його оскарження (результати такого оскарження).

Як витікає з протоколу судового засідання від 20.08.2018, ліквідатор Олексенко Н.В. в судове засідання не з'явилась, вимог ухвали господарського суду в частині подання доказів не виконала, внаслідок чого розгляд справи було відкладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За приписами ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з приписами ч. ч. 8, 11 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Підстави для відводу судді визначено статтею 35 ГПК України.

Відповідно до цієї норми, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

З огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.

Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26).

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про особисту зацікавленість судді Ржепецького В.О. у тому чи іншому результаті вирішення справи.

Що стосується об'єктивного критерію, то суд дослідивши матеріали справи відзначає, що обставини, пов'язані із розглядом в господарському суді питання про усунення арбітражного керуючого Олексенко Н.В. пов'язані з необхідністю дотримання положень процесуального Закону за обставин, про які зазначено вище.

Отже господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід, що у відповідності до положень ст. 39 ГПК України, тягне за собою відмову в його задоволенні і зупинення провадження у справі для вирішення відводу судом у іншому складі.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 13, 35, 38, 39, 42, 86, 120, 169, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати заяву учасника провадження у справі гр.-на ОСОБА_2 від 29.08.2018 про відвід головуючого судді Ржепецького В.О. необгрунтованою.

2.Провадження у справі зупинити до вирішення заяви про відвід суддею, визначеним в порядку ч. 1 ст. 32 ГПК України.

3.Ухвалу надіслати учасникам провадження у справі про банкрутство.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О.Ржепецький