Рішення № 76155159, 21.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018р. Справа №914/908/18

За позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний – Люкс», м.Львів

До відповідача: Львівська міська рада, м.Львів

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс», м.Київ

Про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 року «Про затвердження ТзОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській,9»

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю

від відповідача : ОСОБА_3 – представник за довіреністю

від третьої особи : ОСОБА_4 – представник за довіреністю

Суть спору: Суть спору: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елітний Люкс» звернулося з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 про затвердження ТзОВ «Резерв Плюс» проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,4804 га на вул. Лемківській,9).

Ухвалою суду від 22.05.2018 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс».

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 07.08.2018 року та 21.08.2018 року представником ОСББ «Елітний Люкс» позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях. В обґрунтування позовних вимог посилаються на ті обставини, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради прийнята в порушення ч.2 ст.92 ЗК України без врахування існуючої містобудівної ситуації та порушено права власників багатоквартирного будинку, які позбавлені можливості оформити право користування земельною ділянкою для доїзду до будинку в розмірі площі, необхідної для обслуговування такого будинку.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов, наданих пояснень та долучених до матеріалів справи документів. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що оскаржувана ухвала не суперечить положенням чинного законодавства та прийнята з дотриманням встановленого порядку в межах наданої компетенції. Крім того зазначає, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради вже була предметом дослідження при розгляді аналогічної справи і жодним чином не може порушувати права власників багатоквартирного будинку, оскільки він був збудований вже на сформованій ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Львівського виробничо-технічного центру стандартизації , метрології та сертифікації і передана ним в якості інвестиції по інвестиційному договору №42 від 07.12.2012 року. Таким чином, як зазначає відповідач, право користування на земельну ділянку, на якій споруджено багатоквартирний будинок, вже зареєстроване у встановленому порядку, що підтверджується ОСОБА_5 серія ЯЯ №177923.

Представник третьої особи проти позову заперечив, надавши усні пояснення. В обґрунтування своїх заперечень посилається на відсутність порушених прав мешканців будинку по вул.. Лемківській 9А, який збудований на сформованій земельній ділянці право користування якою оформлено належним чином не за ТзОВ «Резерв плюс» а за іншою юридичною особою.

В судовому завданні 21.08.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

6.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1449 «Про надання ТОВ «Резерв Плюс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Лемківській, 9», якою вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови) за функцією використання землі комерції).

Пунктом 2 вищезазначеної ухвали зобов’язано ТОВ «Резерв Плюс» подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

17.03.2017 ТОВ «Резерв Плюс» звернулось до Львівської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Лемківській, 9.

29 червня 2017 року Львівською міською радою на підставі звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Плюс» від 17.03.2017 №17/03/17 (зареєстроване у Львівській міській раді 17.03.2017 за №2-6698/АП-2403) було прийнято ухвалу №2182 «Про затвердження ТОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул.Лемківській, 9», якою міська рада ухвалила затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення (код КВЦПЗ 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ухвала Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки передача земельної ділянки в користування ТОВ «Резерв плюс» здійснена без встановлення обсягу та умов використання спірною земельною ділянкою попереднім власником будівель – ТОВ «Торговий дім «Геосистеми», оскільки власники об’єктів багатоквартирного будинку не матимуть заїзду до власних житлових та нежитлових приміщень, що унеможливить належне користування власністю.

З огляду на викладене, позивач просить визнати незаконною та скасувати зазначену вище ухвалу Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 про затвердження ТзОВ «Резерв Плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській,9.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ст.58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тому при з’ясуванні законності прийняття відповідачами спірних рішень, потрібно керуватися законодавством, яке діяло на дату їх прийняття.

Відповідно до п.п. а, в ч. ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Резерв плюс» є власником об’єктів нерухомості, - нежитлові будівлі, позначені на плані земельної ділянки літ. Д-1, И-1, Е-5,Є-5, В-1, Б-1, придбаних у ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми», розміщених на земельній ділянці за адресою: м.Львів, вул. Лемківська ,9. Право користування (оренди) земельною ділянкою площею 1,4804 га, кадастровий номер 4610137500:03:001:0036 у м. Львові на вул. Лемківській, 9 було визнано у встановленому порядку за ТОВ «Торговий дім «Геосистеми» (попередній власник будівель) рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/558-57/241-2012 від 29.10.2013, яке набрало законної сили.

Згідно з п.2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», на який покликається Позивач у позовній заяві, право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки, в тому числі на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля, споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були в попереднього користувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Площа та межі земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9 були визначені ще до набуття ТОВ «Резерв Плюс» права власності на об'єкти нерухомості в установленому законом порядку, земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер 4610137500:03:001:0036. Оскільки, ТОВ «Резерв Плюс» набуло у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці площею 1,4804 га, кадастровий номер 4610137500:03:001:0036 у м.Львові на вул. Лемківська, 9, до нього перейшло право користування (оренди) цією земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а саме у ТОВ «Торговий дім «Геосистеми».

Таким чином, судом встановлено, що у ТОВ «Торговий дім «Геосистеми», а потім у ТОВ «Резерв плюс» виникло право користування на земельну ділянку площею 1,4804 га на вулиці Лемківській, 9.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: «Совтрансавто-Холдинг проти України» Заява № 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; «Україна-Тюмень проти України» Заява № 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для повторного доказування обсягу та умов використання спірною земельною ділянкою попереднім власником будівель – ТОВ «Торговий дім «Геосистеми».

Відповідно до частин 1 та 2 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 1Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Аналіз зазначених вище положень земельного законодавства підтверджує, що право користування земельної ділянки повинно бути посвідчене у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Резерв Плюс» як власник об’єктів нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці у м.Львові по вул. Лемківській ,9 , з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, 22.03.2016 звернувся до Львівської міської ради із заявою про отримання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4804 га, (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення .

Частиною 2 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно положень ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Як вже зазначалося раніше, 26.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1449 «Про надання ТОВ «Резерв Плюс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», якою надано товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв Плюс» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови) за функцією використання землі комерції).

В подальшому, 29 червня 2017 року Львівською міською радою на підставі звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» від 17.03.2017 №17/03/17 (зареєстроване у Львівській міській раді 17.03.2017 за №2-6698/АП-2403) прийнято ухвалу №2182 «Про затвердження ТОВ «Резерв Плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9», якою міська рада ухвалила затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Лемківській, 9 (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об’єктів громадського призначення (код КВЦПЗ 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Львівської міської ради прийнята з дотриманням порядку встановленого ст.123 ЗК України.

Що стосується доводів позивача, що надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Резерв Плюс» позбавило мешканців будинку №9А на вул. Лемківській вже існуючих заїздів до своєї власності, чим грубо порушено їхні права, то слід зазначити наступне.

Як стверджує позивач при прийнятті спірної ухвали №2182 від 29.06.2017 Львівська міська рада ухвалила: передбачити при розробленні містобудівної документації можливість заїзду до будинку №9А на вул. Лемківській, чим фактично знівельовано та не взято до уваги документацію, згідно якої дані заїзди за вказаною адресою вже існують і мешканці будинку №9А на вул. Лемківській користуються даними заїздами.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Отже, для встановлення заїзду та дороги з просп. Чорновола до існуючого житлового будинку по вул.Лемківській, 9А необхідне рішення Львівської міської ради. Проте, судом встановлено, що станом на сьогодні Львівська міська рада жодних рішень щодо встановлення заїзду та дороги з просп. Чорновола до існуючого житлового будинку по вул. Лемківській, 9А не приймала. Позивачем не надано суду доказів звернення до Відповідача щодо встановлення відповідного заїзду.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. До містобудівної документації належать: генеральний план населеного пункту, план зонування території та детальний план території.

В судовому засіданні встановлено, що в генеральному плані міста Львова та плані зонування території не передбачено дороги ( заїзду), про яку зазначає позивач, що також свідчить про те, що Львівська міська рада не погоджувала встановлення заїзду та дороги з просп. Чорновола до існуючого житлового будинку по вул. Лемківській, 9А.

Судом встановлено, що Львівською міською радою не приймалось будь - якого рішення щодо віднесення земельної ділянки чи її частини до земель загального користування для влаштування заїзду та дороги з проспекту Чорновола до існуючого житлового будинку по вул. Лемківська, 9А.

Що стосується посилання позивача на порушення їх прав в майбутньому в зв’язку з відсутністю заїзду до будинку по вул. Лемківській 9А у м.Львові, то слід зазначити, що у відповідності до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із змісту ч.2 та 3 ст.152 Земельного кодексу України випливає, що правом вимоги усунення будь-яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування належить власнику земельної ділянки або землекористувачу.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Аналогічна правова позиція була викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункті 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, а також пункті 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17 за позовом ОСББ «Елітний Люкс» та ДП «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Львівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Резерв Плюс» про скасування ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 «Про затвердження ТзОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,4804 га на вул. Лемківській,9».

В той же час, Позивачем - ОСББ «Елітний Люкс» не підтверджено належними доказами його права (власності або користування) щодо земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Лемківська, 9-А, в м.Львові, у тому числі згідно із нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, а також суміжної земельної ділянки за адресою: по вул. Лемківська, 9, стосовно якої прийнята оспорювана ухвала Відповідача.

При цьому, право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0795 га по вул.Лемківській 9А зареєстроване за ДП «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» з цільовим призначенням земельної ділянки «обслуговування побутового корпусу». ОСББ «Елітний Люкс» набуло право власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Лемківській 9А не за договором відчуження. В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСББ «Елітний Люкс» до Львівської міської ради із заявою щодо оформлення землекористування. Відтак, ОСББ «Елітний люкс» не обґрунтовано належним чином порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів у даній справі.

Крім того, пунктом 3.1 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 «Про затвердження ТОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул.Лемківській,9» дано вказівку Департаменту містобудування передбачити при розробленні містобудівної документації можливість заїзду до будинку №9-а на вул. Лемківській.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, однією із підстав звільнення від доказування є встановлення обставини рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, такі обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2017 у справі №914/1521/17 за позовом ОСББ «Елітний Люкс» та ДП «Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Львівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Резерв Плюс» про скасування ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 «Про затвердження ТзОВ «Резерв плюс» проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,4804 га на вул. Лемківській,9» у задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2017.

17.04.2018 Верховний Суд у справі №914/1521/17 розглянувши касаційну скаргу ОСББ «Елітний Люкс» на рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 залишив касаційну скаргу ОСББ «Елітний-Люкс» без задоволення. Верховним Судом зроблено висновок про те, зокрема, що доводи скаржника (ОСББ «Елітний-Люкс») щодо порушення оспорюваною ухвалою Львівської міської ради № 2182 від 29.06.2017 прав ОСББ «Елітний-Люкс» на земельну ділянку, передану ТОВ «Резерв Плюс» за ухвалою Львівської міської ради № 2182 від 29.06.2017 не знайшли свого підтвердження, не відповідають наведеним нормам статей 16, 377, 393 ЦК України, статті 152 Земельного кодексу України.

Таким чином, у справі №914/1521/17, предметом якої було оскарження ухвали Львівської міської ради № 2182 від 29.06.2017, яка є предметом спору у цій справі, рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено відсутність порушеного права ОСББ «Елітний-Люкс», оспорюваною у справах ухвалою Львівської міської ради.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст.13 ГПК України, судочинство у господарський судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із положеннями ст.77 ГПК України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач належними і допустимими доказами не обґрунтував ні наявність порушеного права, ані невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати , пов’язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, виходячи з положень чинного законодавства, з’ясувавши всі обставини справи, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, проаналізувавши практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10,12,20,73,74,75,76,79,123,129,232,233,236, 237,238,240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку, передбаченому розділом ІУ ГПК України до Львівського апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.08.2018 р.

Суддя Березяк Н.Є.