Рішення № 76155029, 20.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. Справа № 911/846/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Трейд»

про стягнення 1 892 438,94 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – адвокат, договір про надання правової допомоги від 12.03.2018;

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна» (позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Трейд» (відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 563 230,88 грн. та 329 208,06 грн. пені на підставі договору № 2017/031/02/24 від 24.02.2017 купівлі-продажу з відстроченням платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати отриманого за договором товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.05.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна» залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви в частині надання суду доказів, що підтверджують відправлення відповідачеві додатків, які надішли разом з позовною заявою до суду, а також надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2018 після усунення позивачем вказаних недоліків, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.06.2018.

Ухвалою суду від 04.06.2018 підготовче засідання відкладено на 25.06.2018.

В підготовчому засіданні 25.06.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2018.

Ухвалою суду від 06.08.2018 розгляд справи по суті відкладено на 20.08.2018.

Присутня в судовому засіданні 20.08.2018 представник позивача обґрунтувала в усному порядку заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином за місцезнаходженням юридичної особи згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 20.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

24.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК-Трейд» (покупець) укладено договір № 2017/031/02/24 купівлі-продажу з відстроченням платежу (далі – Договір), за умовами якого продавець продає, а покупець купує 3 (три) трьохвісних сідельних напівпричіпа-самоскида зі стальним шасі Schmitz Cargobull тип SGF 24 SL – 10.5, виробництва компанії «Schmitz Cargobull» (надалі – товар), відповідно до технічної специфікації Додаток № 1, які є невід’ємною частиною цього Договору та зобов’язується прийняти товар та сплатити за товар в повному обсязі в строки, порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Ціна однієї одиниці Товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 1 253 531 грн. 56 коп. (Один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі п'ятсот тридцять одна грн. 56 коп.), у т.ч. ПДВ – 208 921 грн. 93 коп. (Двісті вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна грн. 93 коп.), що становить еквівалент 43 800 Євро 00 Євроцентів (Сорок три тисячі вісімсот Євро 00 Євроцентів) згідно офіційного курсу Національного Банку України (далі – НБУ) на день укладення даного Договору (28,619442). Розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставлених рахунків від Продавця. Вартість Товару змінюється на день оплати прямопропорційно зміні курсу гривні до Євро, визначеного НБУ на день виставлення рахунку. Загальна вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 3 760 594 грн. 68 коп. (Три мільйони сімсот шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн. 68 коп.), у т.ч. ПДВ 626 765 грн. 78 коп. Шістсот двадцять шість тисяч сімсот шістдесят п'ять грн. 78 коп ), що становить еквівалент 131 400 Євро 00 Євроцентів (Сто тридцять одна тисяча чотириста Євро 00 Євроцентів) згідно офіційного курсу Національного Банку України (далі – НБУ) на день укладення даного Договору. Покупець сплачує Продавцю за Товар згідно виставлених рахунків від Продавця. Рахунки надаються у гривнях на дату виставлення рахунку, якщо інше не встановлено іншими положеннями цього Договору (п.п. 2.1. – 2.4. Договору).

Відповідно до пп.пп. 4.1.1.-4.1.2. Договору покупець сплачує продавцю суму Договору, зазначену в п. 2.3. у наступному порядку та на наступних умовах: авансовий платіж у розмірі 30% (тридцять відсотків) від загальної вартості товару, що становить еквівалент 39 420 Євро 00 Євроцентів (тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять Євро 00 Євроцентів), включаючи ПДВ згідно п. 2.3. даного Договору, Покупець сплачує до 10 березня 2017 року. Оплата проводиться протягом 1-го (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку Продавцем.

Залишок суми – відстрочений платіж у розмірі 70% (сімдесят відсотків) від Загальної вартості Товару, що становить еквівалент 91 980 Євро 00 Євроцентів (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят Євро 00 Євроцентів), включаючи ПДВ згідно п. 2.3. даного Договору, повинен бути сплаченим в порядку та в строки, зазначені в графіку платежів (Додаток № 2) до цього Договору. При цьому, відстрочений платіж повинен бути сплачений повністю не пізніше ніж протягом 06 (шість) календарних місяців з дати підписання Акту приймання-передачі Товару.

На виконання умов Договору, позивач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 3 782 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 151 та актом приймання-передачі № 1294380/81/82 від 01.03.2017.

Зазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму

Додатком № 2 до Договору сторони погодили, що покупець сплачує продавцю загальну вартість товару згідно з наступним графіком платежів:

- до 10.03.2017 – 32 472,03 євро;

- до 01.04.2017 – 15 330,00 євро;

- до 01.05.2017 – 15 330,00 євро;

- до 01.06.2017 – 15 330,00 євро;

- до 01.07.2017 – 15 330,00 євро;

- до 01.08.2017 – 15 330,00 євро;

- до 01.09.2017 – 15 330,00 євро.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань, вартість поставленого товару оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 563 230,88 грн., що еквівалентно 48 207,16 євро за курсом НБУ станом на 26.03.2018.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 12.07.2017 щодо сплати заборгованості за Договором, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день розгляду спору відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи позивача не спростував.

З урахуванням наведених вище доказів, наданих позивачем, доводи про наявність у відповідача боргу за поставлений товар, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 329 208,06 грн. (еквівалент 10 152,17 євро станом на 26.03.2018 за офіційним курсом НБУ) пені, нарахованої у відповідності до п. 9.2. Договору, згідно якого встановлено, що в разі прострочення покупцем строку оплати згідно з п. 4.1.2. більш, ніж на 3 (три) банківські дні, покупець повинен сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактично несплаченої загальної вартості товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що пеню на прострочений борг позивачем нараховано невірно.

Так, пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У вчиненому сторонами правочині не погоджено подовження строку нарахування пені, а лише зазначено, що її нарахування здійснюється за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Однак, дане формулювання не може бути прийняте судом, як погодження сторонами подовження строку для нарахування пені.

За таких обставин, правомірним є нарахування пені за період з 06.09.2017 по 06.03.2018, а не з 06.09.2017 по 26.03.2018, як нарахував позивач.

Крім того, слід також зазначити, що статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України – гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-29гс15.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок пені, з урахуванням порядку нарахування пені, передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України за період з 06.09.2017 по 06.03.2018, застосовуючи гривневий еквівалент на заборгованість, яка виражена в іноземній валюті, та встановив, що заявлена до стягнення сума пені підлягає частковому задоволенню в сумі 218 681,01 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення 1 563 230,88 грн. основного боргу та 218 681,01 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 26 728,68 грн. судового збору, решта витрат по сплаті судового збору в сумі 1 657,91 грн. залишається за позивачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути судові витрати, які понесені ним у зв’язку з направленням копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Інтереси позивача у даній справі представляла адвокат ОСОБА_1, яка приймала участь в судових засіданнях 04.06.2018, 25.06.2018, 06.08.2018 та 20.08.2018.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до позову додані: копія Договору про надання правової допомоги від 12.03.2018, укладеного між адвокатом ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна», копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5463 від 05.12.2013, ордер серії КВ № 352786 від 12.03.2018, а також копія платіжного доручення № 7055 від 23.06.2018 про сплату позивачем на користь адвоката ОСОБА_1 10 000,00 грн. згідно договором про надання правової допомоги від 12.03.2018.

Дослідивши вищезазначені документи, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку, що представлені документи є належними доказами фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи також належать витрати пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Розмір витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 128 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви ТОВ «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна» понесено 24,00 грн. витрат на відправлення відповідачу поштової кореспонденції (позовної заяви та доданих до неї документів). Даний розмір витрат підтверджується фіскальним чеком від 08.05.2018 № 3238.

Оскільки понесені позивачем витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов'язані з розглядом справи, підтверджуються матеріалами справи у розмірі 24,00 грн., суд вважає за необхідне покласти такі витрати на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Трейд» (09602, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Зарічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 39996126) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ Україна» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 89-А, бл. 2, офіс 10, код ЄДРПОУ 38800944) 1 563 230 (один мільйон п’ятсот шістдесят три тисячі двісті тридцять) грн. 88 коп. основної заборгованості, 218 681 (двісті вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 01 коп. пені, 26 728 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 68 коп. судового збору, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 24 (двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат на відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 31.08.2018.

Суддя О.В. Щоткін